- Представник позивача: Рогалевич Андрій Борисович
- відповідач: Палій Євген Олександрович
- Представник цивільного відповідача: Палій Алла Володимирівна
- позивач: Ковалюк Світлана Василівна
- Третя особа: Орган опіки та піклування Путильської селищної ради
- Третя особа: Вовк Галина Вікторівна
- Представник відповідача: Палій Алла Володимирівна
- Третя особа: Орган опіки і піклування Путильської селищної ради
- Представник відповідача: Кириляк Соломія Григорівна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
10.07.2023
Справа № 721/390/22
Провадження 2/721/11/2023
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Путильський районний суд Чернівецької області
в складі головуючої судді Стефанко У.Д.
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
законного представника відповідача ОСОБА_4
представника відповідча ОСОБА_5
представника третьої особи Несторяк Т.М.
за участю секретаря судових засідань Свідунович Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Рогалевич Андрій Борисович до ОСОБА_3 , законний представник ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , Орган опіки та піклування Путильської селищної ради, Вижницького району, Чернівецької області, про визнання заповіту недійсним,-
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась з цивільним позовом до ОСОБА_3 , законний представник ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , Орган опіки та піклування Путильської селищної ради, Вижницького району, Чернівецької області, про визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_7 . Після смерті батька її стало відомо про наявність складеного останнім, під час перебування на лікуванні в реанімаційному відділенні КНП «Путильська ЦРЛ» 01 жовтня 2020 року, заповіту на користь свого правнука ОСОБА_3 . Вказаний заповіт був посвідчений медичним директором КНП " Путильська ЦРЛ" Вовк Г.В.
Зазначає, що мати відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з онуком спадкодавця - ОСОБА_8 . Оскільки вона працює в даному медичному закладі санітаркою, скориставшись своїми службовими зв`язками, підбурила посадових осіб медичного закладу на організацію незаконного оформлення заповіту від імені свого колишнього родича ОСОБА_7 .
Вважає, що даний заповіт є незаконним в силу того, що її батько фізично не мав змоги скласти такий заповіт, оскільки перебуваючи в лікарні у важкому стані не усвідомлював значення свої дій та не міг ними керувати. Ліки, які були призначені батькові станом на дату складання заповіту - Цефріаксон, ОСОБА_9 та дотація кисню не могли покращити його стан здоров`я. Покійний ОСОБА_7 практично ніколи не спілкувався зі своїм правнуком ОСОБА_3 , останній до нього не приходив, по господарству не допомагав, під час хвороби не навідував.
Просила визнати недійсним заповіт, складений 01.10.2020 року від імені ОСОБА_7 в КНП «Путильська багатопрофільна лікарня» на ім`я ОСОБА_3 , як такий, що складено особою, яка не усвідомлювала своїх дій та не могла ними керувати, а волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі в наслідок тяжкої хвороби.
11.07.2022 року від законного представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що працює санітаркою у КНП "Путильська ЦРЛ", про що ОСОБА_7 було відомо. Вони з покійним перебували у хороших відносинах, раніше проживала в шлюбі з його внуком ОСОБА_8 . Перебуваючи в лікарні, ОСОБА_7 попросив медичних працівників покликати її до себе, оскільки потребував постійного стороннього догляду. ЇЇ син ОСОБА_10 виріс разом із своїм прадідусем ОСОБА_7 , останній його любив та неодноразово заявляв рідним про намір заповісти йому своє майно. Позивачка ОСОБА_1 про це знала, непокоїлася з даного приводу та намагалася перешкодити своєму батьку у складанні заповіту на правнука. Вказує, що жодним чином не впливала на волевиявлення ОСОБА_7 , тільки піклувалася про нього за час його перебування у лікарні, оскільки інші родичі до нього не навідувалися, дочка ОСОБА_11 привезла у лікарню і 14.10.2020 року забрала додому, де він на наступний день помер. Також вказала, що при госпіталізації ОСОБА_12 був доставлений в лікарню у неохайному стані, з його тіла йшов різкий запах сечі і калу, що свідчить про відсутність будь-якого догляду за ОСОБА_7 вдома з боку рідних. Вважає доводи позивачки безпідставними та необгрунтованими.
29.07.2022 року до суду від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого, твердження ОСОБА_4 щодо перебування відповідача та законного представника із покійним у хороших відносинах та любові до правнука і наміру заповісти йому все своє майно, не відповідає дійсності. Зазначила, що на початку подружнього життя ОСОБА_4 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_13 та малолітнім сином ОСОБА_14 протягом кількох років дійсно проживали в квартирі покійного ОСОБА_7 , однак через постійні конфлікти, більше дванадцяти років тому, останні на вимогу спадкодавця переїхали на постійне місце проживання в с. Рипень, Путильського району. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 розірвали шлюб у 2010 році, а спільне подружнє проживання припинили ще раніше, що спростовує факт зростання ОСОБА_14 у квартирі прадіда ОСОБА_7 . Вказує, що ОСОБА_7 через свій важкий стан не міг організувати складання заповіту у лікарні. Посилаючись на обставини, викладені у позові, просила його задовольнити.
04.08.2022 року від законного представника відповідача ОСОБА_15 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив з якого вбачається, що ОСОБА_4 не має жодних важелів впливу на посадових осіб лікарні, а відтак організувати схему щодо складання заповіту, про яку зазначає позивачка, у неї не було можливості і вона не була присутньою при складанні заповіту. Твердження позивачки про те, що її син ОСОБА_3 не приходив до дідуся, є безпідставними, оскільки остання не проживавла разом із батьком. На час смерті ОСОБА_7 його правнуку ОСОБА_3 було лише 14 років, в силу свого віку він не мав змоги піклуватися про дідуся. Вважає, що при складанні та посвідченні заповіту ОСОБА_7 не було допущено порушень, а заповітне розпорядження відображало волю заповідача. Просила відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила, що 29.09.2020 року сусідка її батька в телефонному режимі повідомила про його хворобу. Приїхавши до батька в смт. Путила та побачивши його лежачого на ліжку зі стогонами і хрипами, викликала швидку медичну допомогу та доставила батька в Путильську ЦРЛ. Перед поміщенням його в лікарню через неохайний вигляд (неприємний запах сечі і калу) за вказівкою медичних працівників помила батька. При наданні батькові медичної допомоги останній не реагував на слова чи дії. Після оформлення необхідної документації, переконавшись, що батькові надано першу необхідну медичну допомогу, позивачка залишила гроші на ліки в тумбочці біля ліжка батька та поїхала додому. 01.10.2020 року близько 10.00 год їй зателефонував сусід батька, повідомивши про погішення стану здоров`я останнього та про переведення в реанімаційне відділення, а також з просьбою передати кошти на ліки батькові та ключі від квартири, щоб передати останньому деякі речей з дому. Цього ж дня позивачка автобусом «Чернівці-Путила» передала кошти в сумі 2000 грн. і ключі від квартири батька.
Через деякий час до ОСОБА_1 подзвонила її знайома лікар-венеролог ОСОБА_17 і повідомила про почуту в Путильській ЦРЛ розмову щодо наміру ОСОБА_4 скористатися важким станом батька та про оформленням від його імені заповіту на сина останньої. Про почуте позивачка повідомила начальника Путильського відділення поліції ГУНП в Чернівецькій області з проханням прийняти міри у разі виявлення неправомірних дій ОСОБА_4 та інших осіб, який згодом письмово повідомив про відсутність порушень вимог діючого законодавства вказаними вище особами. Окрім цього ОСОБА_1 з даного приводу також зателефонувала директору КНП «Путильська БЛ» ОСОБА_18 , на що останній завірив про непоінформованість щодо вказаного факту.
02.10.2020 року ОСОБА_1 приїхала в смт. Путила провідати батька, який перебував у реанімаційному відділенні у важкому стані, на звернення не реагував, кінцівками практично не рухав. Знаходячись в лікарні біля батька їй стало відомо від сусіда про те, що ключі від батькової квартири знаходяться у колишньої дружини її племінника ОСОБА_4 , а через деякий час остання в палаті батька в присутності медсестри і санітарки повернула її ключі від квартири та 2000 грн. Вважала, що ОСОБА_4 , скориставшись вільним доступом до квартири батька, безперешкодно взяла його паспорт для оформлення заповіту.
Зазначила, що на прохання лікуючого лікаря 14.10.2020 та зважаючи на стан батька, який погіршувався, забрала його додому, де на наступний день - ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер.
20.01.2021 року, позивачка звернулася до нотаріуса Путильської державної нотаріальної контори Кокаревої Н.М. з метою оформлення спадщини після смерті батька, на що остання повідомила про наявність заповіту від 01.10.2020 року.
Просила позов задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Законний представник відповідача - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що померлий ОСОБА_7 перебував з нею та її сином ОСОБА_3 , який доводився йому правнуком, в хороших відносинах. За життя ОСОБА_7 неодноразово наголошував на тому, що після смерті його квартира залишиться правнуку. У позивачки з померлим були часті конфлікти, вона не доглядала та не навідувалася часто до свого батька, тільки коли останній важко захворів - відвезла у ліканю. При складанні заповіту в лікарні ОСОБА_4 присутня не була, нікого з медичних працівників не просила про складання заповіту, як це зазначає позивачка, це було волевиявлення ОСОБА_12 . Просила у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Путильської селищної ради, Вижницького району, Чернівецької області в судовому засіданні заявила, що при ухваленні судом рішення покладається на розсуд суду.
Третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, підтвердженняя чого містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Суд вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, дійшов таких висновків.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини, встановлені судом:
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15.10.2020 року Путильським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 50 (Т.1, а.с.17).
Із заповіту, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається що 01.10.2020 року ОСОБА_7 усе своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося, а також все те, на що він за законом буде мати право заповів правнуку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт посвідчений медичним директором КНП "Путильська ЦРЛ" Вовк Г.В.
З вказаного заповіту вбачається, що зміст ст. ст. 1241, 1254, ч. 2 ст. 1307 ЦК України ОСОБА_7 роз`яснено.
У зв`язку із тим, що ОСОБА_7 за станом здоров`я є таким, що не може підписати заповіт власноручно, на його прохання та в його присутності, а також в присутності свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , медичного директора КНП "Путильська ЦРЛ" Вовк Г.В., текст заповіту підписала ОСОБА_21 о 20 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 , у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії КНП "Путильська ЦРЛ". Зазначені свідки зачитали цей заповіт уголос та поставили свої підписи на ньому. Свідки підтвердили, що не є спадкоємцями за заповітом, членами сім`ї та близькими родичами спадкоємця за заповітом, їм роз`яснено зміст ст. 1255 ЦК України.
Даний заповіт складено медичним директором КНП "Путильська ЦРЛ" Вовк Г.В. зі слів заповідача ОСОБА_7 . У присутності вищезазначених осіб заповіт, до його підписання, зачитаний уголос запрошеними ним свідками. Особи заповідача, свідків та особи яка підписала заповіт встановлено, дієздатність та справжність їх підписів перевірено. Заповіт зареєстровано в реєстрі за №5/2020 ( Т.1 а.с.85).
В судовому засіданні досліджено надану державним нотаріусом Кокаревою Н.М. копію спадкової справи № 16/2021 після смерті ОСОБА_12 , з якої вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , відповідно до копії свідоцтва про народження являється дочкою померлого ОСОБА_7 , після одруження останній присвоєно прізвище ОСОБА_22 .
Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 23.06.2023 року, у державному нотаріальному архіві у Чернівецькій області зберігається заповіт ОСОБА_7 , за номером у реєстрі нотаріальних дій 5/2020, посвідченого 01.10.2020 року в КНП "Путильська ЦРЛ" медичним директором Вовк Г.В., зареєстрований 06.10.2020 року (Т.1 а.с.247-269).
З медичної карти стаціонарного хворого № 312 КНП Путильська ЦРЛ" вбачається, що ОСОБА_7 29.09.2020 року був госпіталізований з діагнозом: Пневмонія неуточнена, церебральний атеросклероз ІІІ. Хронічна недостатність мозкового кровообігу ІІІ в ст. декомпенсації. УХС. Дифузний кардіосклероз. У вказаному медичному закладі ОСОБА_7 перебував з 29.09.2020 року по 15.10.2020 року.
З щоденника медичної карти хворого ОСОБА_7 , за наслідками огляду у Відділенні анестезії та інтенсивної терапії станом на 12.05 год 01.10.2020 року вбачається, що останній переведений з інфекційного відділення з діагнозом: Серцево-легенева недостатність. Двобічна н/дольова пневмонія. ДНІІ. Загальний стан хворого важкий за рахунок серцево-легеневої недостатності. Свідомість на рівні сопору.
Згідно запису лікаря цього ж дня, загальний стан хворого покращився. В свідомості, адекватний, скарги на загальну слабкість. Лікування згідно листка призначень.
Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні надала покази, відповідно до яких працює лікарем-анастезіологом в КНП "Путильска БЛ". 01.10.2023 року була на чергуванні у реанімаційному відділенні, куди з інфекційного відділення був переведений ОСОБА_12 , який був у стані сопору. Вказала, що ОСОБА_7 надавали медикаментозне лікування та кисневу терапію. Перебуваючи в кисневій масці він міг спілкуватися. ОСОБА_7 час від часу приходив до свідомості. Зазначила, що перебуваючи у свідомості після стану сопору, хворий може розуміти значення свої дій. Стан хворого ОСОБА_7 був важкий. Ствердної відповіді щодо стану останнього в період часу - 20.00 год 01.10.2020 року, не могла надати.
Свідок ОСОБА_20 у суовому засіданні надала покази, зазначивши, що покійний ОСОБА_7 та її чоловік перебували у дружніх відносинах. Ще за життя ОСОБА_7 вказувавав на те, що дочка ОСОБА_11 не відвідує його та не допомогає, говорив про наміри залишити квартиру своєму правнуку ОСОБА_24 . Ввечері 01.10.2020 року прийшла відвідати ОСОБА_7 у лікарні, останній був у свідомості, говорив тихо, тяжко дихав, у кисневій масці не перебував, але апарат з киснем був біля ліжка. Була присутня під час складання заповіту разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Кожен про себе зачитали заповіт та підписалися, чи читали заповіт в голос, не пам`ятає. ОСОБА_22 був у свідомості, хотів щоб квартира дісталась ОСОБА_24 . Заповіт підписав особисто.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні надав покази, відповідно до яких, працює фельдшером інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики у КНП "Путильська БЛ". Ввечері 01.10.2020 року він разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_27 прийшли у реанімаційне відділення до ОСОБА_7 , де вже була ОСОБА_20 . Медичний директор ОСОБА_6 зачитала заповіт, спитала ОСОБА_7 , чи згідний він з прочитаним, на що останній відповів ствердно. ОСОБА_7 був у свідмості, перебував у напівсидячому положенні, розмовляв тихо, важко дихав, підписав заповіт, всі інші присутні підписували заповіт після нього. ОСОБА_28 під час підписання заповіту не було.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні надала покази, відповідно до яких, працює в КНП "Путильска БЛ" медичною сестрою. 01.10.2020 року прийшла у реанімаційне відділення провідати батька своєї подруги, який теж там лежав. Пізніше до неї звернулася медичний директор ОСОБА_6 із пропозицією поставити підпис замість ОСОБА_7 , оскільки в нього не працювала рука. Заповіт кожен читав особисто, чи прочитав його ОСОБА_7 не пам`ятає. Останній був при свідомості, говорив тихо, все розумів, повторював: "Щоб квартира залишилася малому".
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні надала покази, відповідно до яких, працює лікарем-венерологом у КНП "Путильська БЛ". З позивачкою та її покійним батьком була знайома. Вказала, що під час перебування ОСОБА_7 у лікарні позивачка передавала кошти на його лікування. Пізніше їй позвонили з невідомого номера та повідомили щодо складання заповіту від імені ОСОБА_22 , який перебував у реанімації на користь далеких родичів, про що вона повідомила позивачці. Про наявність заповіту їй не було відомо, ОСОБА_7 особисто не бачила, зі слів, останній перебував у важкому стані з низькою сатурацією.
Свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_30 у судовому засіданні показали, що з покійним ОСОБА_7 перебували у хороших відносинах, останній про свої наміри щодо подальшої долі нерухомого майна їм не повідомляв.
Свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні надала покази, відповідно до яких, будучи внучкою померлого іноді приходила до дідуся. Останній раз була у вересні 2020 року. Інформацією щодо складання дідусем заповіту 01.01.2020 року не володіла.
Свідки ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_34 у судовому засіданні надали ідентичні покази, відповідно до яких, працюючи у реанімаційному відділенні, у жовтні 2020 року, під час перебування ОСОБА_7 у лікарні, не були присутніми під час складання заповіту і їм не відомо про стан заповідача на той час.
Свідок ОСОБА_35 у судовому засіданні надав покази, відповідно до яких, 29.09.2020 на прохання дочки позивачки допоміг відвезти до лікарні ОСОБА_7 , який перебував у тяжкому стані, важко дихав. ОСОБА_1 була присутня під час госпіталізації батька.
Згідно висновку експерта №006 (комплексної посмертної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи) по факту визначення стану здоров`я ОСОБА_7 , 1935 року народження, вбачається, що за результатами вивчення та аналізування первинної медичної документації на ім`я ОСОБА_7 , приймаючи до уваги описання стану свідомості останнього у щоденникових записах, за відсутності в описі чітких, загально прийнятих в медичній практиці критеріїв оцінки стану свідомості хворого (шкала ком Глазго) комісія експертів немає можливості визначити реальний стан свідомості ОСОБА_7 під час перебування на стаціонарному лікуванні в КНП "Путильська ЦРЛ" (з 29.09.2020 по 15.10.2020).
Зважаючи на записи у щоденниковому записі в медичній карті стаціонарного хворого №312 неможливо оцінити об`єктивний психічний стан підекспертного ОСОБА_7 в конкретний юридично значимий період часу, а саме, на час складання правочину - 01.10.2020 р. о 20.00 год. Зважаючи на ці ж обставини і той факт, що стан свідомості підекспертного ОСОБА_7 01.10.2020р. був хвилеподібним, мінливим, від стану «сопору» до поновлення свідомості та зважаючи на відсутність щоденникового запису щодо стану його свідомості та відповідно психічного стану у період часу, що безпосередньо передував укладеному правочину, експертом психіатром не виключається наявність в цей період часу у підекспертного ОСОБА_7 будь-якого із станів порушеної свідомості, що міг здійснювати вплив на його психічну діяльність в цей період часу. З причин, викладених вище, надати категоричну відповідь на питання: «Чи усвідомлював значення своїх дій та чи міг керувати ними, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 на момент складання заповіту 01 жовтня 2020 року, посвідченого медичним директором КНП «Путильська ЦРЛ» Вовк Г.В., зареєстрований в реєстрі за №5/2020», не представляється можливим.
Комісія експертів відмічає, що сатурація, тобто насиченість крові хворого киснем, залежить не від інтенсивності подачі (дотації) кисню, а від здатності легень пацієнта засвоювати кисень та ефективності гемодинаміки. Саме тому лікарі відмічають у щоденникових записах рівень сатурації і те, який рівень сатурації отримано при додатковій дотації кисню. Відповідно, без дотації кисню, коли хворий дихав би самостійно, рівень сатурації був би значно нижчим, що у свою чергу могло б поглиблювати серцево-легеневу недостатність. Лікарські засоби (Фленокс (Еноксагіарин), Цефтріаксон), як і низка інших, були призначені хворому одразу після надходження на стаціонарне лікування. Зважаючи на останнє, комісія експертів вважає сумнівною можливість тимчасового, прогнозованого відновлення свідомості чи покращення стану хворого як під впливом призначення вищевказаних препаратів, так і від збільшення рівня дотації (подачі) кисню (Т.2 а.с. 207-218).
Позиція суду та нормативно-правове обгрунтування
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у ч. 2 ст. 1223 ЦК України, що спадкування за законом має місце лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також неохоплення заповітом всієї спадщини.
Згідно змісту ст.ст.1247, 1248 ЦК України до форми заповіту встановлюються загальні вимоги, а саме заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст.1251, 1252 цього Кодексу. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Відповідно до ч.1 ст. 1252 ЦК України заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров`я, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров`я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.
Згідно з ч. 7, 8, 9 ст. 1252 ЦК України, заповіти осіб, зазначених у частинах першій-шостій цієї статті, посвідчуються при свідках. До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення статті 1247 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені посадовими, службовими особами, визначеними у частині першій - шостій цієї статті, прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.
Особливості посвідчення заповіту іншою посадовою службовою особою регламентувалися статтею 1252 ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений 22.02.2012 за № 296/5.
Зміст ст. 1253 ЦК України дозволяє виділити три підстави для залучення свідків при посвідченні заповіту: 1) бажання заповідача; 2) неможливість заповідача через фізичні вади самостійно прочитати заповіт (абзац третій ч. 2 ст. 1248 ЦК); 3) посвідчення заповіту здійснюється посадовими, службовими особами, перерахованими у частинах 1 - 6 ст.1252 ЦК. Таким чином, закон вимагає підписання заповіту свідками лише якщо заповіт підпадає під регулювання норм абзацу третього ч.2 ст.1248 та частин 1 - 6 ст. 1252 ЦК. В усіх інших випадках залучення свідків не є обов`язковим, і здійснюється лише на вимогу заповідача.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.
Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту).
Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України.
За частиною 4 ст. 207 ЦК, якщо заповідач у зв`язку з хворобою або через фізичну ваду не може підписати заповіт власноручно, за його дорученням текст заповіту у його присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Отже, заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.
Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Відповідно до змісту наведених норм дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Згідно вимог ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Як роз`яснено в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2011 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, тощо). Встановлення неспроможності особи в момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними на момент вчинення заповіту відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
Така ж правова позиція висвітлена в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування».
За змістом ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року №6-9цс12, від 28 вересня 2016 року №6-1531цс16, та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року №61-5896св18.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Висновком експерта №006 за наслідками проведених комплексної посмертної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи по факту визначення стану здоров`я ОСОБА_7 , 1935 року народження встановлено, що за результатами вивчення та аналізування первинної медичної документації на ім`я ОСОБА_7 , комісія експертів немає можливості визначити реальний стан свідомості ОСОБА_7 під час перебування на стаціонарному лікуванні в КНП "Путильська ЦРЛ" (з 29.09.2020 по 15.10.2020). Зважаючи на записи у щоденниковому записі в медичній карті стаціонарного хворого №312, неможливо оцінити об`єктивний психічний стан підекспертного ОСОБА_7 в конкретний юридично значимий період часу, а саме, на час складання правочину - 01.10.2020 р. о 20 годині 00 хвилин. Зважаючи на ці ж обставини і стан свідомості підекспертного ОСОБА_7 01.10.2020р., який був хвилеподібним, мінливим, від стану «сопору» до поновлення свідомості та зважаючи на відсутність щоденникового запису щодо стану його свідомості та відповідно психічного стану у період часу, що безпосередньо передував укладеному правочину, експертом психіатром не виключається наявність в цей період часу у підекспертного ОСОБА_7 будь-якого із станів порушеної свідомості, що міг здійснювати вплив на його психічну діяльність в цей період часу. Із зазначених причин, надати категоричну відповідь на питання: «Чи усвідомлював значення своїх дій та чи міг керувати ними, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 на момент складання заповіту 01 жовтня 2020 року, посвідченого медичним директором КНП «Путильська ЦРЛ» Вовк Г.В.. зареєстрований в реєстрі за №5/2020», не представляється можливим.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Оцінюючи вказаний висновок у сукупності з іншими доказами, суд вважає, що такий не викликає сумнівів в його правдивості, оскільки експертиза проведена відповідною експертною установою за ухвалою суду, для проведення експертизи були надані матеріали цивільної справи №721/390/22, медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_7 №312. Висновок експертизи стосується стану ОСОБА_7 саме на момент складання і підписання заповіту 01.10.2020 року та узгоджується з іншими доказами по справі.
Отже, проведеною у справі експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_7 в момент складення ним заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджено, що експертом психіатром не виключається наявність в цей період часу у підекспертного ОСОБА_7 будь-якого із станів порушеної свідомості, що міг здійснювати вплив на його психічну діяльність в цей період часу. Також не представляється можливим експертами надати категоричну відповідь на питання: «Чи усвідомлював значення своїх дій та чи міг керувати ними, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 на момент складання заповіту 01 жовтня 2020 року, а також є сумнівною можливість тимчасового, прогнозованого відновлення свідомості чи покращення стану хворого.
Зазначене саме по собі не є підставою для визнання складеного ОСОБА_12 в такому стані заповіту недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України.
Суд виходить із презумпції психічного здоров`я ОСОБА_7 , суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених ЗУ «Про психіатричну допомогу» та іншими законами України.
З огляду на зазначені позивачем обставини, як підстави даного позову для визнання заповіту недійсним, виходячи з принципу диспозитивності, суд не надає оцінку доказам, які не відносяться до підстав позову, а відтак не надає оцінку показам допитаних в судовому засіданні свідків, оскільки такі покази є суперечливими, з них неможливо встановити, чи усвідомлював значення свої дій та міг керувати ними ОСОБА_7 під час складання заповіту, чи було його волевиявлення вільним і відповідало його волі внаслідок тяжкої хвороби.
Суд зауважує, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).
У частині першій статті 103 ЦПК України визначено сукупність умов, за яких суд призначає експертизу у справі, зокрема, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Призначення експертизи судом є обов`язковим, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи (стаття 105 ЦПК України).
Тобто психічний стан особи може бути підтверджений саме судово-психіатричною експертизою, яка і є допустимим доказом при встановленні спірних обставин.
Позивачем не доведено абсолютну неспроможність ОСОБА_7 на момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому заповіт не можна визнати недійсним на підставі частини першої статті 225 ЦК України.
Оскільки під час розгляду справи не було встановлено належними і допустимими доказами того, що під час вчинення заповіту ОСОБА_7 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, то суд приходить до висновку про недоведеність позивачкою належними і допустимими доказами обставин, на які вона посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.
Вказане свідчить про невідповідність вказаного позивачкою в позові про те, що ОСОБА_7 не усвідомлював своїх дій та не міг ними керувати, його волевиявлення не було вільним і не відповідало його волі в наслідок тяжкої хвороби, тобто ґрунтується на припущеннях.
При цьому суд зазначає, що сам по собі факт наявності у заповідача низки захворювань не є достатнім доказом його абсолютної неспроможності розуміти значення своїх дій та/або керувати ними при складанні оспорюваного заповіту, тому відповідно не спростовує презумпцію психічного здоров`я заповідача.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 30 березня 2021 року по справі № 650/1252/17.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання заповіту недійсним не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст.ст. 202, 203, 215, 225, 1216-1217, 1233-1234, 1247, 1251-1252, 1257 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», та керуючись ст. 258, ч. 6 ст. 259, ст. 263, ст. 265, ч. 1 ст. 268, 273 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Рогалевич Андрій Борисович до ОСОБА_3 , законний представник ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , Орган опіки та піклування Путильської селищної ради, Вижницького району, Чернівецької області про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду.
Сторони у справі:
Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання с. Рипень, Вижницький район, Черинівецька область.
Законний представник відповідача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання с. Рипень, Вижницький район, Чернівецька область.
Треті особи: ОСОБА_6 , станом на 01.10.2020 року медичний директор КНП "Путильська багатопрофільна лікарня", юридична адреса: 59101, смт. Путила, вул. Українська, 38, Вижницький район, Чернівецька область.
Орган опіки та піклування Путильської селищної ради, Вижницького району, Чернівецької області, юридична адреса: 59101, смт Путила, вул. Українська, 184, Вижницький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 04417046.
Повний текст рішення складено 19.07.2023.
Суддя Уляна СТЕФАНКО
- Номер: 22-ц/822/995/22
- Опис: про визнання заповіту недійсним.
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.12.2022
- Дата етапу: 14.12.2022
- Номер: 2/721/11/2023
- Опис: про визнання заповіту недійсним.
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Путильський районний суд Чернівецької області
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи: залишено без змін
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.06.2022
- Дата етапу: 11.01.2023
- Номер: 2/721/11/2023
- Опис: про визнання заповіту недійсним.
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Путильський районний суд Чернівецької області
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.06.2022
- Дата етапу: 26.04.2023
- Номер: 2/721/11/2023
- Опис: про визнання заповіту недійсним.
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Путильський районний суд Чернівецької області
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.06.2022
- Дата етапу: 12.06.2023
- Номер: 2/721/11/2023
- Опис: про визнання заповіту недійсним.
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Путильський районний суд Чернівецької області
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.06.2022
- Дата етапу: 27.06.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 15.08.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 15.08.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 15.08.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 15.08.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 15.08.2023
- Номер: 2/721/11/2023
- Опис: про визнання заповіту недійсним.
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Путильський районний суд Чернівецької області
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до апеляційного суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.06.2022
- Дата етапу: 29.08.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 15.08.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 15.08.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 15.08.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 08.09.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 08.09.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 08.09.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 08.09.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 08.09.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 05.10.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 05.10.2023
- Номер: 22-ц/822/63/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним.
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.12.2022
- Дата етапу: 11.01.2023
- Номер: 22-ц/822/747/23
- Опис: про визнання заповіту недійсним
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.08.2023
- Дата етапу: 18.10.2023
- Номер: 2/721/11/2023
- Опис: про визнання заповіту недійсним.
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 721/390/22
- Суд: Путильський районний суд Чернівецької області
- Суддя: Стефанко У.Д.
- Результати справи: змінено частково
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.06.2022
- Дата етапу: 18.10.2023