Справа № 2-486/2009р.                                                                

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02 березня   2009 року             Вінницький районний суд Вінницької області                                                                                                

в складі :

головуючого – судді                           Ганкіної І.А.,

            при секретарі                                       Шуляк Т.А.

    з участю позивача                                   ОСОБА_1

                    відповідача                               ОСОБА_2  

розглянувши у попередньому судовому засіданні  в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання  дійсним договору  купівлі – продажу   і визнання  права власності , -  

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання  дійсним договору купівлі – продажу земельної ділянки та визнання права власності   , посилаючись на те, що  1 червня 207 року   вона домовилась про купівлю – продаж у  ОСОБА_2 земельної ділянки, площею  0,1299 га, що знаходиться по АДРЕСА_1

 Згідно  Державного акту на право приватної власності на  землю, серія ВН  № 4407 виданого 12.11.2001 року ,зареєстрованого в Книзі записів державних  актів на право  приватної власності  на землю  на № 1235, відповідачці по справі  ОСОБА_2 належить   земельна ділянка  по АДРЕСА_1  , площею 0,2836 га,  з якої  0,1537 га передано  їй  для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і  0,1299 га  для ведення особистого  підсобного господарства .

Відповідно до досягнутої домовленості  про купівлю – продаж частини з вищевказаної  земельної ділянки, (  0,1299 га )  позивач, як покупець 01 червня 2007 року  повністю сплатила  ОСОБА_2 обумовлену  суму 30 000, 00 грн., вартість за  земельну  ділянку в розмірі  0,1299 га. Відповідач  в  свою чергу передала їй, позивачці по справі  в користування   вказану земельну ділянку, уклавши при цьому в письмовій формі  договір  купівлі -  продажу земельної ділянки  .  Тобто, обидві  сторони даного договору виконали істотні умови договору  щодо передачі земельної ділянки  покупцеві – позивачу  ОСОБА_1 та проведення оплати предмету договору купівлі – продажу з наступним посвідченням вчиненого в нотаріальній конторі .

Однак,  всупереч умовам Договору та ст. 209 ЦК України , відповідач ухиляється  від нотаріального посвідчення  укладеного  між ними, сторонами по справі договору і наполягала  на оформленні даної угоди через Третейський суд.

Як зазначає позивачка в своїй заяві, що рішенням  Постійно діючого третейського суду при Вінницькій  торгово – промисловій палаті від 04.06.2007 року  даний договір купівлі – продажу земельної ділянки  визнано дійсним і за нею, позивачкою по справі  визнано  право власності на неї.

В подальшому , звернувшись в Управління земельних ресурсів для реєстрації свого права власності на придбану земельну ділянку, їй ОСОБА_1 відмовлено , оскільки відсутній  виконавчий лист суду загальної юрисдикції.

Така поведінка посадових органів, а в подальшому і відповідачки по справі  є протиправною і порушує право власності    позивача.

Оскільки відповідно до ст. 657 ЦК України  договір купівлі – продажу земельної ділянки, єдиного  майнового комплексу, житлового будинку  ( квартири) або  іншого  нерухомого майна  укладається у письмовій формі і підлягає  нотаріальному  посвідченню та державній  реєстрації , а  в іншому  випадку, тобто в разі  недодержання  сторонами вимоги закону про нотаріальне   посвідчення , такий договір є нікчемним.

Відповідно до  ст. 216 ЦК України нікчемний договір не створює  юридичних наслідків. Таким чином право  власності  позивача на спірне майно не може  визнаватися , оскільки відсутнє  нотаріальне посвідчення угоди. Тому позивач, як власник майна, звертається до суду з зазначеним позовом.

В попередньому судовому засіданні позивач  ОСОБА_1 уточнила свої  позовні вимоги,  а саме  просила визнати дійсним договір купівлі – продажу за яким вона набула права власності на земельну ділянку , площею 0,1299 га,  в межах згідно з планом , яка  розташована    на території Луко – Мелешківської сільської ради Вінницького району та області  по вул. Нагірній,  цільове призначення якої – ведення особистого підсобного господарства. Окрему вимогу  про визнання права власності на земельну ділянку просила не розглядати.

В попередньому  судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги, заявлені  ОСОБА_1. визнала в повному  обсязі, не заперечувала щодо їх задоволення .

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення по справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України

Заслухавши пояснення позивача, відповідача,  дослідивши та оцінивши матеріали справи , суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю,  виданого  12.11.2001 року, серія  ВН № 64407, ОСОБА_2, належить земельна ділянка , площею 0,2836 га в межах згідно з планом , що розташована на території  Луко- Мелешківської сільської ради Вінницького району  та  була надана їй  для будівництва, обслуговування жилого будинку та господарських будівель – площею 0, 1537 га ; для  ведення особистого підсобного господарства, площею – 0, 1299 га  ( а.с.12).

ОСОБА_1. згідно  укладеного  договору купівлі – продажу  від  01.06.2007 року придбала  у   ОСОБА_2  земельну ділянку, площею 0,1299 га  в межах згідно з планом ,розташовану на території  Лука –Мелешківської сільської  ради  по вул. В.Нагірна  Вінницького району та області, в рахунок чого сплатила відповідачці обумовлену  вартість в сумі 30 000 грн (а.с. 11).

 Відповідно до рішення  Постійно діючого третейського суду при Вінницькій  торгово – промисловій палаті від 04.06.2007 року  даний договір купівлі – продажу земельної ділянки  визнано дійсним і за  ОСОБА_1  визнано  право власності на дану земельну ділянку  ( а.с.7-19)

Встановленим в суді фактам відповідають правовідносини, що виникли із договірних зобов»язань, які регулюються  Цивільним кодексом України, актами цивільного законодавства України, які не суперечать  положенням ЦК України.

Дані  правовідносини регулюються :

?   - відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов»язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких   умов та вимог відповідно до  цивільного законодавства , а за відсутності  таких умов та вимог відповідно  до звичаїв  ділового  обороту або інших  вимог, що звичайно  ставляться ;

?   відповідно до ст. 328 ЦК України , право власності  вважається набутим  правомірно, якщо інше не випливає із закону або  незаконність набуття права  власності не встановлена судом  ;

?   відповідно до ст. 392  ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його  права  власності ,  якщо це право  оспорюється або  не визнається  іншою особою ;

?   згідно ст. 220 ЦК України, якщо сторони  домовилися щодо усіх істотних  умов договору , що підтверджується  письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору , але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним ;

?   ст. 334 ЦК України, право власності на майно  за договором, який підлягає нотаріальному  посвідченню, виникає у набувача з моменту  такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про  визнання договору , не посвідченого  нотаріально, дійсним ;  

?   відповідно до ст. 638 ЦК України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ;

?   згідно ст. 655 ЦК України – за договором  купівлі – продажу продавець зобов»язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов»язується прийняти майно і  сплатити за нього  повну  грошову суму ;

?   ст. 656 ЦК України – предметом договору купівлі – продажу може бути товар, який є у продавця на момент  укладення договору.

Оскільки, ОСОБА_1. в належній формі  ( письмовій)  досягла згоди з  ОСОБА_2 щодо усіх істотних умов договору купівлі – продажу, предметом якого є  об»єкт нерухомості (предмет, ціна), повністю виконала свої зобов»язання щодо оплати земельної ділянки, а відповідач ухиляється  від його нотаріального посвідчення, то з метою захисту майнових прав позивачки , договір купівлі – продажу від  01.06.2007 року  необхідно визнати дійсним за рішенням суду , а відтак  і право приватної власності  на зазначену вище  земельну ділянку  за позивачкою.

Керуючись ст.ст. 220, 316, 319, 321, 334, 392, 638, 655  ЦК України,  ст 90 ЗК України , ст.ст.10, 11, 15, 30, 60, 61, 130, 174, 209, 212, 214, 215, 218  ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати дійсним договір  купівлі – продажу  від 01 червня 2007 року укладений  між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1  купила, набувши у власність  земельну ділянку , площею  0,1299 га в межах згідно з планом, розташовану на території Лука- Мелешківської сільської  ради, Вінницького  району та області  по вулиці Нагірній , цільове призначення якої – є ведення особистого  підсобного господарства , що належала  ОСОБА_2 згідно Державного акту на право приватної  власності на землю серії ВН №4407 від 12  листопада 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю  за № 1235.  

 Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги в строк передбачений для подачі заяви про апеляційне оскарження..

Суддя :