ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ                 Справа№2-43/09

                                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                       (повне)

22 квітня 2009р.  Вінницький районний суд Вінницької області

В складі судді Ганкіної І.А.

При секретарі Шуляк Т.А.

           Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

                                                   Встановив:

            ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2. про стягнення боргу.

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. та його представник позов підтримали та суду показали, що 26.08.2002р. ОСОБА_1. позичив відповідачу 50000 доларів США, про що відповідачем було складено текст розписки, за яким він забов»язався повернути позивачу вказані кошти в строк до 24.08.2002р. В зазначений строк відповідач борг не повернув в з»язку з чим позивач був змушений звернутися до суду. До суми загального боргу в розмірі 385 000 грн. додає 3 проценти річних в розмірі 23 948 грн. 90 коп., від стягнення інфляційних сум в судовому засіданні позивач та його представник відмовилися.

          Відповідач та його представник в судові засідання не з»являлися неодноразово. суд за клопотанням позивача та його представника слухає справу в порядку заочного розгляду справи.

           Заслухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне:

           26.08.2002р. ОСОБА_1. надав у борг ОСОБА_2 50 000 доларів США, про що відповідачем було складено розписку від зазначеної дати, за якою ОСОБА_2 забов»язався повернути борг до 24.08.2003р.

           За ст.509  ЦК України забов»язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) забов2язується вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроши тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника  виконання його обов»язку.

            Відповідно до ст.1046 ЦК України  за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти,або інші речі,визначені родовими ознаками, а позичальник забов”язується повернути позикодавцеві таку саму ж суму грошових коштів (суму позики),або таку ж саму кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

          В силу ст.1049 ЦК України позичальник забов”язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі, або речи визначені родовими ознаками) у строк та в порядку, що встановлений договором.

         Як вбачається з тексту розписки, чий оригінал було оглянуто в судовому засіданні, позивач передав у борг відповідачу обумовлену їх домовленістю суму позики в 50 000 доларів США. Строк повернення даного боргу відповідачем визнано власноручним зазначенням закінчення строку на повернення грошового боргу до 24.08.2003р. в тексті розписки.

        Доказу виконання відповідачем домовленості сторін щодо повернення боргу ОСОБА_2. не виконано, а тому судом визнано вчинення відповідачем порушення вимог  ст.  526   ЦК України.

        За зазначеною нормою права забов»язання повинно виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та ЦК України, інших актів цивільного законодавства.  

       Оскільки, судом встановлено, що  сторони дійсно за законних підставах уклали відповідний договір позики,  його чинність підтверджена проведенням передачі відповідачу  обумовленої забов”язанням суми позики, і договірні забов”язання позичальником щодо повернення боргу виконані не були, що  позовна вимога позивача щодо стягнення боргу  у сумі  385 000 грн.00 коп. підлягає до задоволення.

        Розрахунок боргу в 385 000 грн. оо коп. проведено відповідно до довідки про курс доллара США відносно національної валюти наданих у приєднаних до матеріалів справи номерах газеті «Урядовий курьер».

        Щодо стягнення 3 процентів річних, що складають відповідно до суми боргу 23948 грн.64 коп. ,суд виходить з того, що  відповідно до ст.1050 ЦК України позичальник в разі несвоєчасного повернення суми позики забов”язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, тобто,окрім суми позики 3 проценти річних від цієї суми. Тому  дана вимога також підлягає до задоволення.

                   Судовими витратами по справі є сплочене  позивачем державне мито, послуги ІТЗ та оплата оголошення про слухання справи в газеті «Урядовий курь»єр» в сумі 506 грн.

           Керуючись ст.ст.203,509,513,526,546,548,549,611,625 ЦК України. ст..ст.15,30,60,61,203,207,214,215,221,223,224 ЦПК України, суд, -

                                                                  Вирішив:  

               Позов задоволити.

               Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 385 000 грн. основного боргу, 3 проценти річних в сумі 23948 грн.64 коп. та судові витрати в сумі 506 грн.

              Позовну вимогу ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про стягнення  інфляційної суми по боргу в сумі 157 602 грн. 90 коп. залишити без розгляду.

                Заяву про апеляційне оскарження рішення суду  може бути подано до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку п.4 ст.294 ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги в строк передбачений законом для подачі заяви про апеляційне оскарження.

               За ст.228 ЦПК України  заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя