МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 липня 2023 р.   № 400/412/23

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,  

до відповідача:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,   

про:стягнення податкового боргу у сумі 28 586,01 грн,

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі – позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 28586,01 грн на користь Держави в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 24897,54 грн, військового збору у розмірі 2117,30 грн та єдиного податку у розмірі 1571,17 гривні.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що в результаті неналежного виконання покладених законом на платника податків обов`язків у відповідача наявна непогашена податкова заборгованість у сумі 28586,01 грн з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного податку з фізичних осіб. Зазначений податковий борг всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не сплатила.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію ухвали від 24.01.2023 суд надіслав відповідачу на його поштову адресу місцезнаходження, яку він не отримав з незалежних від суду причин, що підтверджується зворотнім повідомленням, яке надійшло до суду 07.07.2023. Крім цього, копію вказаної ухвали суд надіслав відповідачу на його електрону пошту, які він отримав 24.01.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронно листа (а.с. 50).

Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак слід вважати, що копія вищенаведеної ухвали вручена відповідачу належним чином.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.02.2022 № 41551197807 відповідач з 23.12.2011 є зареєстрованим як фізична особа-підприємець (а.с. 8-9).

Відповідач подав контролюючому органу декларації про майновий стан і доходи, а саме:

10.02.2020 за 2019 рік на суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4506,84 грн і з військового збору – 375,57 грн (а.с. 27-28);

15.02.2021 за 2020 рік на суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб – 7850,70 грн і з військового збору – 654,23 грн (а.с. 29-30);

10.02.2022 за 2021 рік на суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб – 13050,00 грн, з військового збору – 1087,5 грн і з єдиного внеску – 15950,00 грн (а.с. 31-32).

Крім цього, на підставі акта камеральної перевірки від 19.05.2021 № 3539/14-29-24-03/ НОМЕР_1 (а.с. 38-39) позивач прийняв податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) від 07.07.2021 № 0000055002403 (форма «Ш») (а.с. 33-35), яким встановлено факт несвоєчасності сплати авансового внеску з єдиного податку згідно із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.09.2018 № 13330 за період жовтня 2018 року по червень 2019 року на загальну суму 2715,6 грн, а також застосовано штраф у сумі 1357,80 гривень. Вказане ППР він не отримав у зв`язку «із закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) (а.с. 36) і рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 5400500328939 (а.с. 37).

Вищезазначені ППР відповідач не оскаржив в адміністративному або судовому порядку.

Позивач виставив відповідачу податкову вимогу від 10.05.20219 № 36151-50 (форма «Ф») на суму 1809,61 грн (а.с. 12), яку він не отримав у зв`язку «із закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) і рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 5400136544906 (а.с. 13).

Зазначену податкову вимогу відповідач в адміністративному або судовому порядку не оскаржив.

Загальний розмір податкового боргу відповідача на день звернення позивача до суду щодо сплати єдиного податку фізичної особи третьої групи, податку з доходів фізичних осіб і військового збору становив 28586,01 грн, що підтверджується відповідним розрахунком позивача (а.с. 10-11) та витягами з інтегрованої картки платника (а.с. 18-20).

З метою стягнення з відповідача відповідного податкового боргу позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов`язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України закріплено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Суд встановив, що відповідач подав 10.02.2020, 15.02.2021 і 10.02.2022 податкові декларації про майновий стан і доходи відповідно за 2019, 2020 і 2022 роки (а.с. 27-32) на загальну суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 25407,54 грн, з військового збору – 1087,50 грн, які він згідно з пунктом 179.7 статті 179 ПК України зобов`язаний був сплатити відповідно до 01.08.2020, 01.08.2021 і 01.08.2022.

Враховуючи пункт 56.11 статті 56 ПК України, вищезазначені грошові зобов`язання вважається узгодженими, і вони не підлягають оскарженню.

Згідно з абзацом першим пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Суд встановив, що ППР від 07.07.2021 № 0000055002403 (форма «Ш») (а.с. 33-35) надсилалось відповідачу засобами поштового зв`язку, яке він не отримав у зв`язку «із закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) (а.с. 36) і рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 5400500328939 (а.с. 37).

Відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 45 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак відповідні ППР вважаються врученим відповідачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

В судовому та адміністративному порядку у встановлені чинним законодавством терміни ППР відповідачем не оскаржені, а тому зазначені у них суми податкових зобов`язань підлягають сплаті протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання ППР, і вважаються узгодженими.

Проте, як встановив суд, у цей строк відповідач не сплатив відповідні суми податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зв`язку з виникнення у відповідача податкового боргу позивач виставив йому податкову вимогу від 10.05.20219 № 36151-50 (форма «Ф») на суму 1809,61 грн (а.с. 12), яку він не отримав у зв`язку «із закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) і рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 5400136544906 (а.с. 13).

Враховуючи пункт 42.5 статті 45 ПК України така податкова вимога вважається врученою відповідачу у день, зазначений службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Ця податкова вимога на цей час не відкликана. Відповідач не звертався до позивача із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суд встановив, що відповідач суму податкового боргу у визначені строки не сплатив. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості станом на день розгляду цієї справи до суду ні з боку відповідача, ні з боку позивача не надійшло.

Тому суми грошових зобов`язань відповідача з єдиного податку в розмірі 1571,17 грн, з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 24897,54 грн і з військового збору в розмірі 2117,30 грн вважаються узгодженими та є податковим боргом.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, чинній на день подання позивачем позову) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.4 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).

Отож позивач має повноваження на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога отримана відповідачем 14.06.2019 (а.с. 13), а позов поданий – 19.01.2023.

Таким чином, позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням вимог статті 95 ПК України.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить стягнути на користь Держави єдиний податок.

Згідно з підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 ПК України єдиний податок належить до місцевих податків.

Пунктом 10.5 статті 10 ПК України передбачено, що зарахування місцевих податків та зборів до відповідних бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пунктів 19 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.

Таким чином, єдиний податок, як місцевий податок, належать до доходів загального фонду бюджетів територіальних громад.

Тому єдиний податок, підлягає стягненню на користь відповідної територіальної громади (місцевого бюджету), а не на користь держави (Державного бюджету України), про що просить позивач.

Зазначене підтверджується також відомостями Головного управління Державної казначейської служби України щодо реквізитів рахунків для обліку доходів місцевого бюджету Миколаївської області, які розміщені на його вебсайті: https://www.treasury.gov.ua/rekvizyty-dokhidnykh-rakhunkiv-v-rozrizi-oblastei/mykolaivska-oblast-rek, і відповідно до якої територіальні громади є отримувачами єдиного податку з фізичних осіб (код класифікації доходу місцевого бюджету 18050400).

Пунктом 3 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципі самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення податкового боргу з єдиного податку не підлягають задоволенню, оскільки позивач просить стягнути його на користь держави, а не відповідної територіальної громади.

Що стосується позовної вимоги щодо стягнення податку на доходи фізичних осіб і військового збору на користь держави, то вона, враховуючи пункт 2 частини другу статті 29 Бюджетного кодексу України, підлягає задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді, а тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.  Миколаїв, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованості у розмірі 27014 (Двадцять сім тисяч чотирнадцять) гривень 84 копійки на користь держави в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 24897 (Двадцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто сім) гривень 54 копійок та з військового збору у розмірі 2117 (Дві тисячі сто сімнадцять) гривень 30 копійок.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованості на користь держави в рахунок погашення податкового боргу із єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1571 (Одна тисяча п`ятсот сімдесят одна) гривня 17 копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

          Суддя                                                                                 В.Г.Ярощук   

Рішення складено в повному обсязі 19 липня 2023 року