Ухвала

Іменем України

17 липня 2023 року

м. Київ

справа № 752/6272/21

провадження № 61-9465ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку подав представник - адвокат Мороз Віктор Павлович, на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Айбокс Банк», треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний Банк України, про визнання формулювання причин звільнення неправильним, визнання протиправним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У березні2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (далі - АТ «Айбокс Банк») про визнання формулювання причин звільнення неправильним, визнання протиправним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначала, що з 13 квітня 2020 року до 03 лютого 2021 року працювала на посаді начальника Управління комплаєнс та внутрішнього контролю в АТ «Айбокс Банк».

30 грудня 2020 року направила Раді банку електронне повідомлення про неприйнятну поведінку та наявність комплаєнс ризику у в. о. Голови правління ОСОБА_2 ; 05 січня 2021 року додаткову інформацію щодо таких фактів подано у звіті щодо комплаєнс ризику, яке відображено у протоколі № 2 засідання Ради банку від 06 січня 2021 року.

АТ «Айбокс Банк» рішенням Ради банку затверджено Механізм конфіденційного повідомлення про неприйнятну поведінку у банку. У порушення вимог цього механізму 04 січня 2021 року наказом № 1-К до неї застосовано дисциплінарне стягнення у формі догани. 05 січня 2021 року повторно наказом № 7-К застосовано дисциплінарне стягнення у формі догани. Наказом № 26-К від 03 лютого 2021 року застосовано дисциплінарне стягнення у формі догани.

Наказом від 03 лютого 2021 року № 27-К застосовано дисциплінарне стягнення у формі звільнення; звільнено її із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вказувала, що накази про застосування дисциплінарних стягнень оформлені за підписом в. о. Голови правління банку ОСОБА_2 одноособово без погодження із будь-якими іншими органами правління АТ «Айбокс Банк» є незаконними.

Зазначала, що з 11 січня 2021 року до 02 лютого 2021 року перебувала почергово на трьох лікарняних. 18 січня 2021 року поштовим відправлення на адресу банку нею направлено заяву про звільнення у порядку частини першої статті 38 КЗпП України з 02 лютого 2021 року, заява отримана 19 лютого 2021 року. 02 лютого 2021 року вона із своїм представником з`явилася у приміщення банку для оформлення звільнення, представника не допущено до приміщення банку.

Вважала своє звільнення незаконним, оскільки таке відбулося з грубим порушенням норм трудового законодавства.

Враховуючи викладене, просила суд визнати формулювання причин звільнення неправильними, змінити причини звільнення на частину першу статті 38 КЗпП України; зобов`язати АТ «Айбокс Банк» внести запис у трудову книжку про звільнення за частиною першою статті 38 КЗпП України; визнати протиправним і скасувати наказ в.о. Голови правління АТ «Айбокс Банк» ОСОБА_2 від 03 лютого 2021 року № 27-К про застосування дисциплінарного стягнення до неї у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України; зобов`язати АТ «Айбокс Банк» здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 лютого 2021 року до дня набрання законної сили рішення суду у цій справі.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до АТ «Айбокс Банк» про визнання формулювання причин звільнення неправильним, визнання протиправним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Змінено причини звільнення ОСОБА_1 з пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України на частину першу статті 38 КЗпП України - звільнення за власним бажанням. Зобов`язано АТ «Айбокс Банк» внести запис у трудову книжку про звільнення за частиною першою статті 38 КЗпП України - звільнення за власним бажанням. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 4 540,00 грн судових витрат, понесених за подання позову та апеляційної скарги. Стягнено з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнено з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 8 775,00 грн судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 25 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог щодо зобов`язання здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , вирішення заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року скасовано та передано справу в зазначеній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року в частині задоволених вимог про зміну причини звільнення та зобов`язання внести запис у трудову книжку залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до АТ «Айбокс Банк» про стягнення середнього заробітку та розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 280 122,93 грн. Стягнуто з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

22 червня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Мороза В. П. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у цій справі.

У касаційній скарзі заявниця просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції отримала 30 травня 2023 року.

Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року складений 25 травня 2023 року. Касаційна скарга подана 22 червня 2023 року.

Перевіривши доводи вказаного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність необхідності для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки він не пропущений.

У касаційній скарзі, заявниця, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з АТ «Айбокс Банк» на свою користь 214 650,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції; 67 612,50 грн витрат за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції; 49 356,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги у суді касаційної інстанції; 10 968,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції (повторний розгляд справи).

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду). Зокрема, у касаційній скарзі зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17, від 29 липня 2020 року у справі № 2033/5916/12, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18, від 30 червня 2021 року у справі № 754/5526/18.

Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд дійшов переконання, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування апеляційним судом норм права при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу заявницею надано: договір про надання правової допомоги від 21 січня 2021 року; акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг); детальний опис робіт (наданих послуг); копії рахунків; копії квитанцій.

Відповідно до п. 3.1. договору про надання правової допомоги, клієнт сплачує за надання правової допомоги на користь адвокатського об`єднання грошову суму згідно з виставленим рахунком, з огляду на те, що година роботи адвокатів становить 150 дол. США.

Апеляційний суд, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягуючи з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн, виходив з критеріїв співмірності складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, конкретних обставин справи та враховуючи, що позов задоволено частково, дійшов висновку, що зазначені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 293 230,50 грн є завищеними та не достатньо обґрунтованими. Апеляційний суд зазначив, що визначений в детальному описі робіт витрачений адвокатом час на надання відповідної послуги є завищеним та не відповідає критеріям співмірності складності та обсягу виконаної роботи.

Такий висновок апеляційного суду є обґрунтованим з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав (стаття 59 Конституції України).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Водночас, цивільно-процесуальним законодавством сформовані критерії, які підлягають застосуванню при визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь сторони, яка виграла справу.

За змістом частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин третьої - шостої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, ЦПК України передбачено основні критерії, які підлягають врахуванню при визначенні та розподілі судових витрат у вигляді правничої допомоги: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру та співмірність зі складністю справи і пропорційність до ціни позову.

Тож, сторона спору у договорі зі своїм адвокатом може визначати будь-яку ціну адвокатських послуг. Проте, суд, за результатами розгляду справи, здійснюючи розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний враховувати критерії, визначені законом.

Таке тлумачення норм процесуального закону узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки Верховного Суду

При вирішенні питання щодо відшкодування позивачці витрат на професійну правничу допомогу апеляційним судом враховано складність справи, ціну позову (280 122,93 грн) в частині майнової вимоги, та керуючись принципом розумності, визначено розмір витрат, який підлягає відшкодуванню, а саме 40 000,00 грн.

Ураховуючи критерії розумності, співмірності та необхідності, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду щодо стягнення 40 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказаний розмір судових витрат є співмірним зі складністю справи.

Відповідно до висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оскільки апеляційним судом позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: змінено причини звільнення з пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України на частину першу статті 38 КЗпП України; зобов`язано АТ «Айбокс Банк» внести запис у трудову книжку про звільнення за частиною першою статті 38 КЗпП України; стягнуто з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 280 122,93 грн, на переконання Верховного Суду судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 293 230,50 грн, які заявниця просила стягнути з відповідача на свою користь, зважаючи на ціну позову в частині майнової вимоги, є завищеними щодо іншої сторони спору - АТ «Айбокс Банк» та є неспівмірними зі складністю справи.

Щодо доводів касаційної скарги

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду). Зокрема, у касаційній скарзі зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17, від 29 липня 2020 року у справі № 2033/5916/12, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18, від 30 червня 2021 року у справі № 754/5526/18.

Оскаржуване судове рішення не суперечить зазначеним висновкам Верховного Суду, оскільки у приведених як приклад справах, визначаючи наявність підстав та розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суди виходили з доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Однак вирішення питання про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та визначення її розміру вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням поданих сторонами доказів. Крім того, у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, судом апеляційної інстанцій враховано реальність та необхідність понесених стороною позивача витрат на професійну правничу допомогу

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував розмір гонорару адвокатів, який визначений у розмірі 150 дол. США за годину, є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу до 40 000,00 грн, виходив з критерію реальності адвокатських витрат і критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, реально витрачений адвокатом час на надання послуг та їх обсяг, а тому їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та є співмірним із складністю справи.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд втрутився у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару, є необґрунтованими, оскільки, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу до 40 000,00 грн, апеляційним судом враховані обставини справи та висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 щодо завищення розміру гонорару, визначеного стороною та його адвокатом, по відношенню до іншої сторони.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи, що постанова Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року в оскаржуваній частині прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, тож касаційна скарга є необґрунтованою, відповідно, відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись пунктом 1 частини другої, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 , яку подав представник - адвокат Мороз Віктор Павлович, на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Айбокс Банк», треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний Банк України, про визнання формулювання причин звільнення неправильним, визнання протиправним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний