Ухвала

18 липня 2023 року

місто Київ

справа № 462/3101/22

провадження № 61-10501ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про усунення перешкод у користуванні житлом,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 році ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, просив зобов`язати ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_3 , усунути йому перешкоди в проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом надання йому ключів від дверей зазначеної квартири, а у випадку їх відсутності - можливості зробити дублікат, а також забезпечення вільно та доступно користуватися житлом у будь-який час.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року, позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання йому ключів від дверей квартири. Здійснено розподіл судових витрат.

Встановивши, що сторони зареєстровані у спірній квартири, позивач є співвласником 1/4 частки зазначеного приміщення, відповідачі у суді апеляційної інстанції підтвердили перешкоджання позивачу у користуванні житлом, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявниця просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року скасувати, провадження у справі закрити.

Подана касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та підлягає поверненню з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21), у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 274/4944/20 (провадження № 61-393св22).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вживає зневажливі висловлювання, які не притаманні для написання ділових документів, відображають зневажливе ставлення заявниці до судової гілки влади та позивача як учасника справи, а також надає зневажливу, іронічну оцінку процесуальних дій та рішень у справі, яка не стосується прав, свобод та інтересів ні позивача, ні відповідачів.

Зокрема, заявниця зазначає:

«Категорія справ - організовані, із участю суду нотаріату, Мінюсту України, МВС України Укрпошти та посібників щодо забезпечення латентності фактів …»;

«Спосіб скріплення підпису ОСОБА_4 імітацією відбитку неналежної печатки - принтерно-імітаційний…»;

«Спосіб недопущення до судочинства - імітаційний маніпулятивний за формальними та змістовними ознаками організований із встановленими виконавцями та посібниками»;

«Угрупування позивача позивач номінальний ОСОБА_2 »;

«… або наскрізної множинної дефектності або фіктивному судочинстві»;

«номіноване із підміною коректної назви судового рішення із відомостями про зміст процесуальної дії суду на завідомо для ОСОБА_5 юридично нікчемний атрибут …»;

«оформлення примірника судового рішення відповідно до звичаєвого маніпулятивного права суддів України із множинними очевидними дефектами які виключають доказову дієздатність факту та авторство…»;

«Особливий суспільний інтерес масштаб офіційного фальшиводокументства «Підроблена держава» як факти диверсійних під час військового конфлікту дій для втрати мотивованості…, із ознакою тотальності та невідворотності створення умов для спрощеного знеособленого латентних неявних пограбувань…, масштаб імплементації в суспільний обіг для користувачів функціоналом документів із завідомо реквізитарною дефектністю («ефект прикормлювання риби в місці риболовлі»)»;

«Фальшиводокументство від імені держави дозовано толероване спільниками як спосіб притуплення ступеня особистої небезпеки кожному громадянину із наслідком втрати власності…».

Касаційна скарга містить інші вислови, тези, формулювання, міркування подібного змісту та характеру.

Зазначене є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист прав, свобод та інтересів заявниці, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Такий виклад касаційної скарги є виявом неповаги до суду та учасників справи, а тому Верховний Суд констатує, що подання цієї скарги у цій редакції є зловживанням заявницею її процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства.

Отже, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 скарги виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв`язку із чим скарга підлягає поверненню заявниці.

Керуючись статтями 43, 44, 260, 263, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року вважати неподаною та повернути заявниці.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко