КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

справа №133/550/21

13.07.23 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачуваченого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020170000001 від 02.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК, України та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.03.2023 у цьому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 20.07.2023 включно.

12.07.2023 на адресу суду від прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожному, строком на 60 днів, оскільки строк тримання під вартою закінчується, однак не вбачається за можливе, що судовий розгляд буде завершений до закінчення такого строку.

При цьому прокурор вказав, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують, вони не зменшились, а тому продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним з метою запобігання ризикам переховуватись від суду, перешкоджати встановленню істини у справі шляхом негативного впливу на свідків , продовжувати вчиняти нові злочини, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Подані клопотання прокурор підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Працівником РКС ІТТ №1 ГУНП України у Вінницькій області в судовому засіданні було надано медичну довідку на ув`язненого ОСОБА_7 , яка датована 13.07.2013, за підписом чергового фельдшера Вінницької міської медичної частини №1 ОСОБА_8 , зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_7 знаходиться на стаціонарному лікуванні з приводу: д/з - стан післяопераційний (флегмона шиї); за станом здоров`я приймати участь в судових засіданнях не може.

В судовому засіданні ОСОБА_8 надав пояснення щодо стану здоров`я ОСОБА_7 , та пояснив, що останній не може приймати участі в судовому засіданні за станом свого здоров`я, знаходиться на стаціонарному лікуванні, оскільки більше двох тижнів тому прооперований та йому важко розмовляти через встановлення дренажів та введення зонда, через який він харчується.

Завідувач Вінницької міської медичної частини №1 ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_7 близько місяця тому було госпіталізовано до Обласної лікарні ім. Пирогова з діагнозом одонтогенна флегнома та проведено операцію на порожнині рота, наразі він перебуває на стаціонарному лікуванні у медичній частині ДУ "Вінницька установа покарань (№1)"; після проведеної операції отримує харчування через зонд; у нього було встановлено декілька дренажів, які майже усі вже зняті, але ще є свищ, який приблизно через 3-5 днів має загоїтись, проте рани ще залишаться; поки-що брати участь у судових засіданнях не може; стан пацієнта оцінює як середньої тяжкості; життю пацієнта наразі загрози немає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, вказавши, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою наразі втратили свою актуальність через стан здоров`я його підзахисного; просив змінити міру запобіжного заходу на більш м`який, а саме - цілодобовий домашній арешт вказуючи також, що стан здоров`я ОСОБА_7 є перешкодою для його подальшого тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Обвинувачений заявив клопотання, в якому просив змінити йому міру запобіжного заходу на інший, більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою. Заперечував щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, оскільки вважає, що ризики, передбачені ст. 177 УПК України, наведені прокурором в клопотанні є необгрунтованими та надуманими, прокурором не надано до такого клопотання доказів, які б підтверджували наявність обґрунтованих ризиків викладених в такому клопотанні.

Захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання подані його підзахисним та просив їх задовольнити.

Прокурор заперечувала можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу як щодо ОСОБА_4 , так і щодо ОСОБА_7 ..

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою; клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою; слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу; слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ст. 184 КПК України, клопотання має містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.01.2021 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обґрунтованість підозри була встановлена слідчим суддею при постановленні вказаної ухвали про обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 26.02.2021 до суду був направлений обвинувальний акт щодо вказаних осіб. У подальшому строк тримання під вартою відносно обвинувачених неодноразово судом продовжувався; відповідні ухвали суду не скасовані.

Отже, суд вважає встановленою обгрунтованість підозри, як одну із обставин, що підлягає з`ясуванню.

В обґрунтування ризиків, визначених п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_4 прокурор вказує, що такі ризики не зникли. У клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та проживання, не має стійких соціальних зв`язків, зловживає спиртними напоями, згідно характеристики зарекомендував себе з негативної сторони, та, усвідомлюючи суворість покарання за злочин, у якому він обвинувачується, може переховуватись від суду з метою його уникнення. Вказує, що ще не всі свідки допитані, а тому ОСОБА_4 може впливати на них з метою зміни ними показів, наданих на досудовому розслідуванні на свою користь. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовує відсутністю джерел для існування, стійких соціальних зв`язків та небажання стати на шлях виправлення після відбування реальної міри покарання.

В обґрунтування ризиків, визначених п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_7 прокурор вказує, що такі ризики продовжують існувати. У клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки веде антигромадський спосіб життя, зловживає спиртними напоями, не має постійного місця роботи та проживання, стійких соціальних зв`язків, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, за який покарання передбачене у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, а тому може переховуватись з метою уникнення покарання. Вказує, що усі свідки ще не допитані, а тому він може впливати на них з метою зміни ними показів наданих на досудовому розслідуванні на свою користь. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовує відсутністю джерел для існування, стійких соціальних зв`язків та наявності факту притягнення у минулому до кримінальної відповідальності.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

ОСОБА_4 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні умисного тяжкого злочину із застосуванням насильства, за яке передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Суд вважає, що ризик переховування щодо ОСОБА_4 є обгрунтованим та доведеним, оскільки суворість покарання в сукупності з обставинами, що характеризують особу ОСОБА_4 , відсутності місця роботи та соціальних зв`язків, притягнення до кримінальної відповідальності у минулому вказують на можливість його переховування. При цьому суд не вбачає за можливе встановити наявність стійких та міцних соціальних зв`язків ОСОБА_4 , які можуть такий ризик нівелювати. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується в сукупності характеризуючими даними щодо особи ОСОБА_4 та фактами його неодноразових притягнень до кримінальної відповідальності, відбування реальної міри покарання, яка, однак, не забезпечила його виправлення.

Продовжує існувати ризик щодо незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків у кримінальному провадженні, оскільки не усі свідки допитані у справі, а обвинувачений ОСОБА_4 , будучи обізнаним про їх місцезнаходження, може вчиняти дії спрямовані на зміну їх показів.

Зазначене свідчить про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, продовженні запобіжного заходу, та які підтримані прокурором у судовому засіданні, а саме: що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, зможе переховуватись від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Суд вважає, що ризики, які є доведеними, вказують на обґрунтованість клопотання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, незважаючи на той фат, що частина свідків допитані у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, суд бере до уваги, зокрема, дані про особу обвинувачених, вік та стан здоров`я, щодо яких на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обґрунтовується тим, що встановлені ризики продовжують існувати, зменшились лише в частині неможливості здійснити вплив на деяких свідків. Обвинуваченим не надано вагомих доказів, які б вказували про зменшення ризиків, на які посилається прокурор, у такій мірі, що вказувало б на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігання ризикам, суд вважає, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Натомість, щодо наявності та доведеності ризиків, зазначених прокурором відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , суд бере до уваги стан його здоров`я, те, що він переніс операцію та потребує належного догляду та лікування, що підтверджено поясненнями лікаря та фельдшера, наданими в судовому засіданні. Ризик того, що ОСОБА_7 може переховуватись від слідства та суду на час розгляду клопотання значно зменшився, що обумовлено станом здоров`я обвинуваченого.

Ризик, що ОСОБА_7 може вчинити інший злочин залишився недоведеним.

Продовжує існувати ризик щодо незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків, оскільки не усі свідки допитані у справі, однак такий ризик також значно зменшився по причині перенесеної ОСОБА_7 операції та його післяопераційного стану.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, суд бере до уваги, зокрема, дані про стан здоров`я ОСОБА_7 .

Враховуючи стан здоров`я обвинуваченого, те що він потребує стороннього догляду з, тримання під вартою може негативно вплинути на його відновлення після операції, суд вважає , що така міра запобіжного заходу, як домашній арешт, зможе нівелювати ризики, які значною мірою зменшились, а тому вважає за можливе застосувати саме такий вид запобіжно заходу.

Вирішуючи питання щодо строку продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги стадію кримінального провадження, а саме, що у кримінальному провадженні не здійснено судове слідство, та не досліджені письмові докази, не допитані усі свідки.

За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити частково та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів; обвинуваченому ОСОБА_7 змінити існуючий запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт на строк 60 днів.

Керуючись ст. ст. 322, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити. Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 13.07.2023 по 10.09.2023 включно.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк 60 днів - з 13.07.2023 по 10.09.2023 включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;

- не відлучатися з місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками по справі.

Роз`яснити ОСОБА_7 положення ч. 5 ст. 181 КПК України, згідно з якими працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати засоби контролю.

Надати дозвіл ОСОБА_7 на перебування на стаціонарному лікуванні у Медичній частині ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1) " поки не зникнуть об`єктивні обставини для його подальшого перебування у медичній установі на стаціонарному лікуванні. Роз`яснити ОСОБА_7 необхідніть дотримання умов цілодобового домашнього арешту після усунення таких обставин.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим.

Повний текст ухвали буде проголошено 18.07.2023 о 15:00.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів до Вінницького апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1

Дата документу 13.07.2023