ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/903/22 Номер провадження 11-кп/814/1000/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 24 червня 2022 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України уродженця є. Копили Полтавського району Полтавської області, освіта середня, не працюючого, зареєстрованого та поживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

потерпілої - ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И Л А :

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 24 червня 2022 року ОСОБА_6 визнано винним за ч. 1 ст. 286-1 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 ( три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати на проведення експертиз в розмірі 6173 (шість тисяч сто сімдесят вісім) грн. 32 коп.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування матеріальних збитків 17118 грн. (сімнадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 21 коп.; моральної шкоди 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

Скасовано арешт , накладений у даному кримінальному провадженні та вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком суду , ОСОБА_6 10 січня 202. року близько 19.10 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем Skcda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_3 , чим порушив п.2.9 а) Правил дорожнього руху України

Пересуваючись на вищевказаному автомобілі по вул. Лісова в с. Копили Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_6 перед зміною напрямку руху та виїздом з другорядної дороги на нерегульоване перехрест; з автодорогою МОЗ «Київ-Харків-Довжанський», не виконав вимогу знаку п. 2.1 «дати дорогу» Розділу 33 ПДР України не зупинився перед лінією дорожньої розмітки 1.13 розділу 34 ПДР Украпи, виїхав на перехрестя з головною дорогою, не дав дорогу автомобілю Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керування ОСОБА_10 , що рухався по головній дорозі «Київ-Харків-Довжанський» в напрямку м. Харків в межах правої смуги для руху, чим створив небезпеку для його руху та допустив з ним зіткнення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події, пасажир автомобіля Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження , які кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

За вищевказаних обставин причиною вказаної дорожньо-транспортної події та її наслідків стало порушення водієм автомобілі Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 вимог п.п. 10.1, 16 .11, п.2 1 розділу 33 та п. 1. 13 розділу 34 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подала

В апеляційній скарзі обвинувачений , не оскаржуючи фактичних обставин провадження , просить вирок суду щодо нього змінити та пом`якшити призначене покарання , застосувавши положення ст. 69 КК України та призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі у виді штрафу чи громадських робіт.

На переконання принесеної апеляції вказує , що судом не в повній мірі враховано, що він повністю визнав свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся, активно сприяв у розкритті та розслідуванні злочину, не оспорював фактичні обставини справи та повністю погодився з кваліфікацією діяння, не чинив жодних перепон; потерпіла ОСОБА_9 не наполягала на призначенні мені покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства; повністю відшкодовані витрати, пов`язані з лікуванням потерпілої у закладі охорони здоров`я;

Посилається обвинувачений також на те , що на даний час він відшкодував потерпілій ОСОБА_9 матеріальні збитки (докази додаються) і сама потерпіла може це підтвердити. При цьому , він погоджуюся повністю сплатити моральну шкоду потерпілій у сумі 100 000 гривень, однак в умовах ізоляції від суспільства цей обов`язок виконувати в повній мірі та швидко я, вочевидь, не зможу;

Зазначає , що має батьків похилого віку батька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (повних 78 років) та матір ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (повних 73 роки), які мешкають разом з ним і про яких повинен піклуватися в силу їх віку та стану здоров`я, бо братів та сестер не має.

Позиція учасників судового провадження в судовому засіданні апеляційного суду

В судовому засіданні обвинувачений та його адвокат апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.

Потерпіла в судовому засіданні не заперечувала з приводу задоволення апеляційної скарги.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала з приводу задоволення апеляційної скарги.

Мотиви суд

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин , які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених положень кримінального процесуального законодавства.

Фактичні обставини по справі в апеляційній скарзі не оспорюються, не перевіряються зазначені обставини і колегією суддів апеляційного суду.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо суворості призначеного покарання колегія суддів вважає переконливими.

Відповідно до вимог статей 50,65 КК особі , яка вчинила злочин , має бути призначене покарання , необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості , співмірності та індивідуалізації , покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій , їх небезпечності та даним про особу винного.

Покарання є заходом примусу , що застосовується від імені держави за вироком суду до особи , визнаної винною у вчиненні злочині , і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання , необхідне і достатнє для виправлення засуджених , а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими , так і іншими особами . Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України , відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер , а також з принципу правової держави , з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі , встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження та вироку суду, призначаючи обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно, обставини, що пом`якшують покарання, якими суд визнав щире каяття, часткове відшкодування шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання та прийшов до висновку, що обвинуваченому має бути призначене реальне покарання у виді позбавлення волі.

Як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду, обвинувачений після постановлення вироку повністю відшкодував потерпілій майнову та моральну шкоду, потерпіла просить не позбавляти його волі, а тому колегія суддів вважає за необхідне визнати обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого повне відшкодування спричиненої злочином майнової та моральної шкоди.

За змістом ст.69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, вмотивувавши своє рішення суд може призначити покарання нижче від нижчої межі санкції статті, або перейти до іншого більш м`якого покарання.

Відповідно до ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає зміні і до обвинуваченого має бути застосоване більш м`яке основне покарання на підставі ст.69 КК України, не передбачене санкцією статті.

Вирішуючи питання щодо конкретного виду покарання, колегія суддів вважає, що покарання у виді громадських робіт в максимальному розмірі буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.

Підстав вважати таке покарання вочевидь несправедливим через його м`якість колегія суддів не знаходить.

За таких обставин, апеляційну скаргу обвинуваченого слід задовольнити, а вирок суду змінити в частині призначення основного покарання.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 24.06.2022, щодо ОСОБА_6 в частині призначення основного покарання змінити.

Призначити ОСОБА_6 за ст.286-1 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, покарання у виді 240 годин громадських робіт із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом 3 місяців з моменту проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4