У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/5292/22

№ 1-кп/183/736/23

13 липня 2023 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022041660000309 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.114-2 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт за фактом вчинення ОСОБА_3 , кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.114-2 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, мотивуючи своє клопотання тим, що ризики передбачені ч. 1. ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування, існують і на цей час, у зв`язку з чим, на його думку, застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для їх запобігання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 проти заявленого клопотання заперечував, вважаючи жодний ризик зазначений прокурором не підтверджений.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження дії застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1)переховуватися від органів досудового розслідування або суду (враховуючи те, що покарання за інкриміновані злочини передбачає позбавлення волі на строк до 8 років, тому, перебуваючи не під вартою, останній може ухилитись від явки до суду, передбачаючи отримання реальної міри покарання за скоєне, в разі винесення судом обвинувального вироку).

Ця обставина може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Окрім цього, враховуючи вимоги ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.114-2 КК України КК України, отже суд враховує імперативний характер ч.6 ст.176 КПК України, що містить категоричний припис щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не передбачає будь-якої іншої альтернативи при розгляді питання щодо продовження дії запобіжного заходу.

Тому, на думку суду, на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Аналізуючи вищенаведені обставини у сукупності, суд приходить до висновку про те, що вони свідчать про неможливість усунення вказаних ризиків, встановлених щодо ОСОБА_3 , під час обрання запобіжного заходу, який не зменшився і себе не вичерпав у менш обтяжливий спосіб, оскільки на даний час судове провадження триває, і не може бути завершене до спливу цього строку з об`єктивних причин, а тому вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, та продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України надає можливість у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних відповідно.

З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, які інкримінується ОСОБА_3 , майнового і сімейного стану обвинуваченого, враховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, суд вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн. і вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Отже, враховуючи всі обставини по справі, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 315, 331, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и л а:

Обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.114-2 КК України, ОСОБА_3 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 11 серпня 2023 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 214 720 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_3 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави визначеної судом, покласти на ОСОБА_3 , на період дії цього запобіжного заходу процесуальні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

- прибувати за викликом прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1