АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/688/2012
Головуючий по 1-й інстанції Ощинська Ю.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2012 року м.Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Панченка О.О., Бутенко С.Б.
при секретарі Зеленській О.І.
за участю
представника позивача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2012 року
по справі за позовом ОКВПТГ « Лубнитеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_1 , -
В С Т А Н О В И Л А :
31.10.2011 р. позивач звернувся до суду з даним позовом. Вказав, що він надає послуги з теплопостачання будинку № 66а по вул. Червоноармійській, власником квартири № 57 якого є відповідач ОСОБА_3 Покладені законодавством зобов»язання щодо оплати послуг з теплопостачання відповідач виконувала частково, що відповідно до ст. 264 ЦК України свідчить про визнання відповідачем свого боргу та перериває перебіг строку позовної давності. Протягом грудня 2004 р. – вересня 2011 р. відповідачу надано послуг на загальну суму 9606,06 грн. Відповідачем проведена часткова оплата в сумі 1271,29 гн. , отже станом на 01.10.2011 р. сума заборгованості складає 8334,77 грн. Просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості , понесені витрати з ІТЗ розгляду справи 30 грн.
11.11.2011 р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 7971,55 грн. з урахуванням сплати 29.09.2011 р. відповідачем заборгованості у розмірі 363,22 грн. (а.с. 36).
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2012 року позов ОКВПТГ « Лубнитеплоенерго» задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОКВПТГ « Лубнитеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енргію у сумі 7971,55 грн., а також повернення витрат з ІТЗ розгляду справи 120 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 94,10 грн. судового збору за розгляд справи.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить вищевказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, а саме, місцевим судом була відхилена її вимога про застосування строку позовної давності, не врахована пільга у розмірі 50% як дружини військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, що нею визнано та сплачено заборгованість за 2011 р., суд безпідставно стягнув на повернення витрат з ІТЗ 120 грн. замість 30 грн. як просив позивач, вважає, що стягненню підлягає сума заборгованості у розмірі 1295,59 грн.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.
Згідно п. 1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами зміни рішення суду першої інстанції є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 мешкає у АДРЕСА_1, загальна площа квартири складає 48,30 кв.м, що підтверджується випискою з особового рахунку № 51901 (а.с. 7). Договір про надання послуг з теплопостачання між позивачем та відповідачем не укладався.
Станом на 01.10.2011 р. за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 7971,55 грн.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що у відповідності до вимог ст.ст. 64, 67,68 ЖК України квартиронаймач та члени його сім»ї зобов»язані своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ,теплову енергію та інші послуги), відповідно до ст.ст. 526,530 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог УК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, оскільки відповідач не довів обставини, які б свідчили про повну або часткову необгрунтованість вимог позивача, місцевий суд прийшов до висновку про повне задоволення позову.
Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися неможливо, виходячи з наступного.
Місцевим судом неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановила колегія суддів, пред»являючи даний позов, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за спожиту теплову енергію за період з грудня 2004 р. по 01.10.2011 р. в розмірі 8334,77 грн.
На підтвердження розміру заборгованості позивач надав розрахунок заборгованості (а.с. 5-6), з якого вбачається, що з грудня 2004 р. по 01.10.2010 р. за відповідачем рахується заборгованість у вказаному розмірі, крім цього, відповідачем сплачено у лютому,березні, травні, липні 2011 р., всього 1271,29 грн.
Заперечуючи позов частково, відповідач на підтвердження своїх доводів надала квитанції та фіскальні чеки про сплату належних сум за надані послуги з теплопостачання, що є належними та допустими доказами, а саме 03.02.2011 р. - 330,40 грн. за січень-лютий 2011р., 01.03.2011 р. – 214,45 грн. за березень 2011 р., 19.04.2011 р. – 214,45 грн. за квітень 2011р., 01.06.2011 р. – 148,77 грн. за травень 2011 р., 19.07.2011 р. – 363,22 грн. за червень-липень 2011 р., 29.09.2011 р. – 363,22 грн. за серпень-вересень 2011 р., всього на загальну суму 1634,51 (а.с. 19-20). Сума 363,22 від 29.09.2011 р. позивачем визнається, на її розмір зменшений розмір позовних вимог, однак у наданому розрахунку заборгованості вона не значиться.
Проте, місцевим судом при ухваленні рішення не було з»ясовано вказані обставини.
Крім цього, у запереченні на позов від 09.11.2011 р. відповідач просила суд застосувати до даних правовідносин строк позовної давності (а.с.17-18).
Згідно ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
При ухваленні судового рішення місцевим судом не була застосована позовна давність, що є порушенням матеріального права.
Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 31.10.2011 р. про стягнення заборгованості за період з грудня 2004 р. по 01.10.2011 р., приймаючи до уваги ту обставину, що позивачем за період з січня 2011 р. по 01.10.2011 р. сплачено поточні платежі всього 1634,51 грн, як вбачається із розрахунку заборгованості станом на січень 2011 р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 7971,57 грн., яка і була стягнута судом, то вказана сума підлягає зменшенню з урахуванням строку позовної давності, а саме підлягає стягненню заборгованість за період з 01.11.2008 р. по 31.10.2011 р. за виключенням внесених платежів за 2011 р. – 1634,51 грн., тобто з 01.11.2008 р. по 01.01.2011 р., що складає 26 місяців і всього у розмірі 4196,36 грн.
Посилання відповідача в тій частині, що вона користується 50-відсотковою знижкою як дружина військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, не заслуговує на увагу, оскільки належним чином вона не повідомила позивача про наявність у неї вказаної пільги, відповідач не надала доказів про свою реєстрацію у єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків за спірний період, лише 19.12.2011 р. була належним чином зареєстрована у зв»язку з наявністю даної пільги, поточні платежі за надання послуг з теплопостачання у 2011 р. здійсненні нею у повному розмірі.
Також не заслуговує на увагу посилання відповідача в тій частині, що між нею та позивачем відсутній договір про надання послуг з теплопостачання, а тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості. Відповідач визнає отримання цих послуг, а тому зобов»язана за них сплачувати.
Позивачем при подачі позову сплачені витрати з ІТЗ розгляду справи у розмірі 30,00 грн., тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Місцевим судом помилково було стягнуто в рахунок понесених витрат з ІТЗ сума 120 грн., вона підлягає зменшенню до 30 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 3, 309 ч.1 п. 1,3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2012 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з 7971,55 грн. до 4196,36 грн. та в частині стягнутого розміру повернення витрат з ІТЗ розгляду справи - з 120 грн. до 30 грн., а всього стягнути з ОСОБА_3 на користь ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» 4226,36 грн.
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді:
Копія