29.09.10

Справа № 2- 746\2010

Р І Ш К Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2010 року

м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Коваленко В.П.

при секретарі Білошицькій І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 JI.П, в якому просить стягнути з відповідачки 4000 гривень боргу згідно договору позики.

В підтвердження своїх вимог посилається на те, що 10 лютого 2010 року вона уклала договір позики з відповідачкою; згідно якого позичила 4000 гривень при умові повернення до 25 квітня 2010 року.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просить стягнути суму боргу та судові витрати по справі. Відповідачка в судове засідання не з»явилась. про день і час розгляду справи повідомлена телеграмою, а тому суд вважає необхідним розглядати справу без її участі, визнавши причину неявки до суду неповажною.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши всі докази та обставини по справі, суд задовольняє позовні вимоги , виходячи з таких підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 10 лютого 2010 року між позивачем ОСОБА_1

та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно якого позивач ОСОБА_1 позичила відповідачці ОСОБА_2 4 тисячі гривень при умові повернення боргу не пізніше 25 квітня 2010 року.

У відповідності до вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту иередання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. З копії розписки видно, що відповідачка написала її власноручно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони уклали договір позики в передбаченій законом письмовій формі.

Оскільки умови даного договору не виконувалися з вини відповідачки, то 02 червня 2010 року (а.с.08) ОСОБА_1 направила пропозицію негайно повернути борг . Проте, на

дану пропозицію відповіді вона не отримала, що й змусило її звернутися до суду.

Таким чином, суд вважає, що відповідачка зобов'язана повернути позивачці суму боргу.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально під тверджені судові витрати, що дає право суду стягну ти з відповідачки на користь позивача витрати па оплату судового збору в сумі 51 гривня, 120 гривень витрат па інформаційно-технічне забезпечення.27 гривень 55 копійок за відправлення телеграми.

На підставі викладеного та керуючись ст.ет.10,1 1.213-215. ЦПК України, ст.ст. 1046,1047 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень за договором позики від 10 лютого 2010 року, 198 гривень 55 копійок судових витрат, а всього 4198 гривень 55 копійок (чотири тисячі сто дев'яносто вісім) гривень 55 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Коваленко В.П.