Справа № 370/2782/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/4037/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2023 року про продовження строку тримання під вартою,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110210000448 від 13 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України.

Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшилися, зокрема, вказує на існування ризику переховування обвинуваченого від суду та впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні у цій справі, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Прокурор також зазначив, що обвинувачений немає міцних соціальних зв`язків, до затримання не був працевлаштованим, а відновив свою діяльність як приватний підприємець під час перебування під цілодобовим домашнім арештом, тобто, штучно, а отже немає стабільного доходу, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень із застосуванням насильства, не став на шлях виправлення, оскільки обвинувачується у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 121 КК України в період відбуття виправних робіт, а також у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, маючи непогашену судимість за попереднім вироком.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2023 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 до 12 серпня 2023 року включно без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

Так, судом враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, зокрема, й у вчиненні особливо тяжкого злочину, маючи непогашену судимість, тому, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер дій, у вчиненні яких обвинувачується обвинувачений ОСОБА_6 , ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, дійшов висновку, що об`єктивно доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Також судом встановлено, що існує необхідність запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання винуватим в інкримінованих йому злочинах, а також існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень під час непогашеної судимості. Крім того, судом встановлено, що існує ризик впливу обвинуваченого на свідків, допит яких у цій справі ще не проведено, з огляду на стадію розгляду справи. Таким чином, у цій конкретній справі вказані обставини виправдовують обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі, в матеріалах провадження відсутні достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, не надано таких доказів також і в судовому засіданні.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за місцем його реєстрації та проживання, а саме: АДРЕСА_1 та покласти обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам кримінального провадження. Вважає, що судом не надано належної уваги обставинам вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, по епізоду спричинення тяжких тілесних ушкоджень, посилається на відсутність можливості встановлення обставин втрати потерпілим зору, оскільки судово-медична експертиза була призначена та проведена майже через 2 роки після епізоду травмування ОСОБА_8 . Також не надано уваги заяві потерпілого, який зазначав що матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має та не заперечує проти обрання запобіжного заходу обвинуваченому, не пов`язаного із триманням під вартою.

Також зазначає, що підозра, висунута ОСОБА_6 по епізоду за фактом смерті потерпілого ОСОБА_9 , не підтверджена доказами по справі, та спростовується висновком комісійної СМЕ від 07.06.2022 року, який прокурор на надає суду.

Окрім того, вказує, що застосований раніше до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, останнім жодним чином порушено не було, ризик впливу на свідків прокурором заявлено безпідставно, оскільки потерпілі в судові засідання не з`являються, а свідок ОСОБА_10 за місцем мешкання не проживає.

Також посилається на погіршення стану здоров`я обвинуваченого та виявлення у нього численних хронічних захворювань та на наявність позитивної характеристики з місця проживання.

Обвинувачений у апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою, або визначити заставу, частину якої хоче передати на потреби ЗСУ.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що заявлені прокурором ризики жодним чином не підтверджені та повністю відсутні. Також вважає, що в порушення норм ст. 178 КПК України судом не було досліджено підстав для можливості зміни йому запобіжного заходу на більш м`який.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Про розгляд апеляційної скарги прокурор повідомлений, клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участю до суду не надійшло, тому неявка, в силу вимог ст.422-1 КПК України, не є перешкодою для апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційні скарги, обговоривши їх доводи , колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Суд першої інстанції, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв`язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_6 на час судового розгляду.

Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.

Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Посилання в апеляційній скарзі захисника на ненадання судом оцінки факту відсутності доказів вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 та ч.1 ст.115 КК України, інкримінованих ОСОБА_6 , є необґрунтованими, оскільки такі відомості не можуть бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції при перегляді на предмет законності ухвали суду першої інстанції про доцільність перебування під вартою обвинуваченого під час судового розгляду, а вирішення питання доведеності висунутого обвинувачення віднесено до компетенції суду першої інстанції, яке має бути вирішено кінцевим судовим рішенням.

Зазначення в апеляційних скаргах про позитивні характеристики обвинуваченого та постійне місце проживання були предметом дослідження судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, за результатами якого не знайдено жодних вагомих причин для зміни запобіжного заходу на підставі вказаних обставин. Окрім того, зазначені відомості не є належними стримуючими факторами та не переважають можливих ризиків неправомірної поведінки обвинуваченого.

Доводи апеляційних скарг про недоведеність прокурором заявлених ризиків є необґрунтованими, оскільки судом в повній мірі було перевірено їх наявність.

Доводи апеляційної скарги захисника про погіршення стану здоров`я обвинуваченого внаслідок перебування під вартою не можуть бути визнані достатніми для ухвалення рішення про зміну запобіжного заходу і не підтверджені відповідними доказами.

Оскільки за змістом ч.4 ст.183 КПК України суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою такого застосування, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про доцільність подальшого перебування ОСОБА_6 під вартою, з огляду на насильницький характер злочину у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , у частині не визначення розміру застави не допущено істотних вимог кримінального процесуального закону.

Відтак, колегія суддів вважає, що висновок про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду, є вірним.

За таких обставин ухвала є законною.

Керуючись ст.404, 405,407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 - без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Суддя: Суддя: