ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.06.2023                                                                                                       Справа №905/177/23           

Господарський суд Донецької області у складі судді Кучерявої О.О.

при секретарі судового засідання Алієвій А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД»,        м. Авдіївка

про стягнення 6 132 334,27 гривень, з яких: сума боргу 4 760 397,88 гривень, пеня в розмірі 349 693,44 гривень, 3% річних - 131 631,28 гривень, інфляційні втрати 890 611,67 гривень,

за участі представників сторін:

від позивача: Москаленко Д.Ф.,

від відповідача: Чапала Ю.О.,

СУТЬ СПОРУ

Приватне акціонерне товариство «БЕРТІ» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» про стягнення 1 719 020,50 гривень, з якої сума боргу у розмірі 1 336 079,50 гривень, пеня у сумі 98 335,46 гривень, 3 % річних у сумі 35360,35 гривень, інфляційних втрат у сумі 249 245,19 гривень.

Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 526, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 625 Господарського кодексу України. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №113/20К від 07.02.2020 в частині оплати за поставлений товар, що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 для розгляду даної справи визначено суддю Кучеряву О.О.          

Ухвалою суду від 06.03.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20.03.2023 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/177/23; справу №905/177/23 розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на 12.04.2023 об 11:30 год. Встановлено учасникам справа строки для надання заяв по суті  справи, доказів тощо.

07.04.2023 через систему «Електронний суду» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивачем не надані разом із товаром документи, передбачені п.6.4 договору, у зв`язку з чим позовні вимоги не можуть бути задоволенні через прострочення кредитора, згідно ст. 613 ЦК України. Зазначив, що позивачем не доведено підстав позову та факт порушення його суб`єктивних прав. Відповідач вважає, що ним належним чином обґрунтовано і повно в розумінні ч.2 ст. 614 ЦК України доведено відсутність його вини, у зв`язку чим відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. Окрім того, відповідач, посилаючись на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України просив зменшити розмір штрафних санкцій. Також зазначив, що підстав для притягнення відповідача до відповідальності шляхом стягнення неустойки відсутні через наявність форс-мажорних обставин. Посилався на обставини, встановлені у рішеннях Господарського суду Донецької області у справі №905/536/22 від 16.01.2023 та у справі № 905/535/22, в яких ПрАТ «АКХЗ» є відповідачем, а саме на обставини, пов`язані із активною фазою воєнних дій у місті розташування відповідача як на підставу для звільнення від відповідальності. Посилаючись на норми ст. 617 ЦК України вважає підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог; за наявності підстав для стягнення пені з ПрАТ «АВДІЇВСКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД», враховуючи наявність форс-мажорних обставин відмовити у стягненні заявленої та обґрунтованої суми згідно приписів ч.1 ст. 617 ЦК України.

Ухвалою суду від 12.04.2023 підготовче засідання відкладено на 27.04.2023.

24.04.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути суму боргу  в розмірі 4 760 397,88 гривень, пеню в розмірі 349 693,44 гривень, 3% річних - 131 631,28 гривень, інфляційні втрати в розмірі 890 611,67 гривень. Разом із заявою про збільшення позовних вимог надав копії первинних документів.

26.04.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло заперечення на заяву позивача про збільшення позовних вимог та письмові пояснення. В письмових поясненнях представник відповідача зазначив, що предметом доказування є встановлення обставин порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань саме за специфікаціями, які позивачем наведені в обґрунтування позову. Проте, жодна з видаткових накладних не містить відомостей щодо поставки товару саме за спірними специфікаціями. Які позивачем наведені в обґрунтування позову. Зазначив, що предмет і одиниця виміру товару у видатковій накладній РН-0000011 від 19.01.2022 не збігається ні з специфікацією №9 від 13.10.2021, ні з специфікацією №10 від 02.11.2021. Просив витребувати у позивача для огляду в судовому засіданні оригіналів специфікацій №1-13 та інші, укладені до спірного договору, оскільки поставка товару згідно поданих позивачем видаткових накладних здійснювалась саме на виконання цього договору поставки від 07.02.2020 №113/20К.

Ухвалою суду від 27.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та подальший розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням цієї заяви з наступним предметом позову - стягнення з Приватного акціонерного товариства «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» 6 132 334,27 гривень, з яких: сума боргу 4 760 397,88 гривень, пеня в розмірі 349 693,44 гривень, 3% річних - 131 631,28 гривень, інфляційні втрати 890 611,67 гривень; відкладено підготовче засідання на 29.05.2023.

19.05.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням пояснень відповідача від 26.04.2023, в яких останній зазначив, що між сторонами укладено лише один договір на поставку, що у своїх додатках має ряд специфікацій з чітко визначеними періодами поставки. Сама ж поставка товару може здійснюватися різними видатковими накладними, а тому посилання у видатковій накладній саме на договір є доречним. Специфікація вказує на той перелік товару, що має бути поставлений згідно укладеного договору, важливим є співпадання товару із специфікації з переліком товару у видатковій накладній та посилання на договір.

Зазначив, що поставка товару за видатковою накладною № РН-0000011 від 19.01.2022 здійснювалась відповідно до специфікації № 9 від 13.10.2021 та № 10 від 02.11.2021. У специфікації вказані періоди поставки, а саме у Специфікації №9 вказано з 01.01.2022 по 20.01.2022 та № 10 – 45 календарних днів з дати підписання специфікації, що відповідає даті поставки, вказаної у видатковій накладній №РН-0000011.

Поставка за видатковою накладною №РН-0000018 від 24.01.2022 здійснювалась відповідно до специфікації №8 від 08.09.2021 та №10 від 02.11.2021. У специфікаціях вказані періоди поставки, а саме у №8 вказано з 01.01.2022 по 20.01.2022 та №10 – 45 календарних днів з дати підписання специфікацій, що відповідає даті поставки, вказаної у видатковій накладній №РН-0000018.

Поставка за видатковою накладною №РН-0000038 від 02.02.2022 здійснювалась відповідно до специфікації №11 від 09.11.2021. У специфікації вказаний період поставки, а саме з 01.02.2022 по 20.02.2022, що відповідає даті поставки, вказаної у видатковій накладній №РН-0000038.

Поставка за видатковою накладною №РН-0000065 від 17.02.2022 здійснювалась відповідно до специфікації №13 від 28.01.2022. У специфікації вказаний період поставки, а саме 50 календарних днів від дати її підписання, що відповідає даті поставки, вказаної у видатковій накладній №РН-0000065.

На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги.

У зв`язку із відсутністю енергопостачання в приміщенні суду за адресою: місто Харків, проспект Науки, 5 29 травня 2023 року, судове засідання 29.05.2023 о 10:30 год. не відбулось, про що складено акт щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 29.05.2023.

У зв`язку з чим, сторін повідомлено телефонограмами про неможливість проведення судового засідання 29.05.2023 та призначення підготовчого судового засідання на 31.05.2023 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 31.05.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування у позивача для огляду в судовому засіданні оригіналів Специфікацій до договору та видаткових накладних; закрито підготовче провадження у справі №905/177/23 та призначено розгляд справи по суті на 30.06.2023 о 12:30.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 202 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 30.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

07.02.2020 між Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод»  (далі – покупець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством «БЕРТІ» (далі – постачальник, позивач) укладений договір №113/20К на придбання сировини, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець – прийняти та оплатити ресурси (далі – ресурси) на умовах передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 кількість, номенклатура ресурсів зазначається в специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною (далі – специфікації).

Під партією ресурсів розуміються ресурси, передані на умовах цього договору за одним транспортним документом (п. 2.5 договору).

Поставка ресурсів здійснюється видами транспорту зазначеними в специфікаціях. Постачальник зобов`язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених в специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» 2010 року (п.3.1 договору).

Строки поставки ресурсів зазначаються в специфікаціях. У випадку поставки ресурсів у відповідності з графіком – графік оформлюється у якості додатку до цього контракту, який є його невід`ємною частиною (п.3.2 договору).

Згідно із пунктами 4.1-4.3 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в Специфікаціях та включають в себе всі податки та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати постачальника пов`язані з поставкою ресурсів. Ціна на ресурси може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін в договорі. Зміна ціни після сплати ресурсів не допускається. Загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, поставка яких здійснюється згідно із доданими до нього Специфікацій.

Умови приймання –передачі ресурсів визначена у розділі 6 договору.

Згідно із п.6.1 договору приймання ресурсів за кількістю здійснюється у відповідності до вимог Інструкції. Затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 № П-6 зі змінами та доповненнями, а також у відповідності з вимогами ТУ і ГОСТ для даного виду ресурсів.

Приймання ресурсів за якістю здійснюється одним із наступних способів, що обирається покупцем:

-          у відповідності з вимогами Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966 №П-7 зі змінами та доповненнями, а також у відповідності з вимогами ТУ та ГОСТ для даного виду ресурсів;

-          за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем.

У випадку якщо актом незалежної експертної організації підтвердяться невідповідність ресурсів, що поставлені. Умовам цього договору, постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцю витрати, пов`язані з залученням незалежної експертної організації, протягом трьох банківських днів, або інший строк, узгоджений сторонами. З моменту отримання рахунка покупця, який вважається отриманим постачальником по спливу трьох робочих днів з моменту його відправки покупцем за адресою постачальника, зазначеною в цьому договорі (п.6.2 договору).

У випадку призупинення покупцем приймання ресурсів у відповідності з вимогами інструкцій, затверджених постановою Держарбітражу від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.1996 №П-7, представник постачальника (виробника, вантажовідправника) зобов`язаний з`явитися у строк, передбачений інструкціями П6, П7, або інші строки узгоджені сторонами для участі у продовженні приймання ресурсів та оформлення двостороннього акту. Результати приймання за кількістю та якістю, здійсненої належним чином з складанням акту за участю представника виробника (вантажовідправника), який не є постачальником, не підлягає оскарженню постачальником (п.6.3 договору).

Згідно із пунктом 5.1 договору оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі.

Оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися на підставі виставленого рахунку за фактично поставлені ресурси та податкових накладних та протягом строку, зазначеного  у специфікації, який розраховується з моменту виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси (п.5.2 договору).

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 07 лютого 2021 року. Закінчення строку дії договору не звільняє Сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) по даному Договору (п.10.5 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплений відтисками печаток підприємств.

25.01.2023 сторонами складено та підписано додаткову угоду до договору, за умовами якої сторони дійшли згоди п.10.5 договору №113/20К від 07.02.2020 викласти в наступній редакції: «Цій договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 06.02.2023. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим договором».

Ця додаткова угода є невід`ємною частиною вищевказаного договору (п.2 додаткової угоди до договору).

Згідно із матеріалами справи, сторонами договору підписано Додатки до Договору:

-  Специфікацію №8 від 08.09.2021, в якій погоджено номенклатурний перелік, асортимент, якісні характеристики, кількість і ціну товару, дату поставки. Відповідно Таблиці узгоджено кількість та асортимент: стрічка 1200 Р 1000/5 6/2 Т (t=100С); стрічка 1600 Р 1000/5 8/2 Т (t=180С), встановивши загальну суму товару за специфікацією в розмірі 641 472, 00 грн (з ПДВ).

Умовами п. 5 Специфікації сторони дійшли згоди, що оплата ресурсів здійснюється шляхом 100% відстрочення платежу 75 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси.

- Специфікацію №9 від 13.10.2021, в якій погоджено номенклатурний перелік, асортимент, якісні характеристики, кількість і ціну товару, дату поставки. Відповідно Таблиці узгоджено кількість та асортимент: стрічка 1600 Р 1000/5 6/2 Y; стрічка 1400 Р 1000/5 6/2Y, встановивши загальну суму товару за специфікацією в розмірі 31 200, 00 грн (з ПДВ).

Умовами п. 5 Специфікації сторони дійшли згоди, що оплата ресурсів здійснюється шляхом 100% відстрочення платежу 75 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси.

-  Специфікацію №10 від 02.11.2021, в якій погоджено номенклатурний перелік, асортимент, якісні характеристики, кількість і ціну товару, дату поставки. Відповідно Таблиці узгоджено кількість та асортимент: стрічка 1600 Р 1000/5 6/2 Т (t=100С); стрічка 1400 Р 1000/5 6/2Y, встановивши загальну суму товару за специфікацією в розмірі  1 608 480,00 грн (з ПДВ).

Умовами п. 5 Специфікації сторони дійшли згоди, що оплата ресурсів здійснюється шляхом 100% відстрочення платежу 75 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси.

-  Специфікацію №11 від 09.11.2021, в якій погоджено номенклатурний перелік, асортимент, якісні характеристики, кількість і ціну товару, дату поставки. Відповідно Таблиці узгоджено кількість та асортимент: стрічка 140 0 Р 1000/5 6/2Y, встановивши загальну суму товару за специфікацією в розмірі 683 424, 00 грн (з ПДВ).

Умовами п. 5 Специфікації сторони дійшли згоди, що оплата ресурсів здійснюється шляхом 100% відстрочення платежу 75 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси.

-  Специфікацію №13 від 28.01.2022, в якій погоджено номенклатурний перелік, асортимент, якісні характеристики, кількість і ціну товару, дату поставки. Відповідно Таблиці узгоджено кількість та асортимент: стрічка 1400 ЕР 1000/5 6/3 Т (t=180С); стрічка 1600 Р 1000/5 8/2 Т (t=180С); стрічка 1400 Р 1000/5 6/2 Y, стрічка 1600 Р 1000/5 6/2 Т (t=100С), встановивши загальну суму товару за специфікацією в розмірі  5 608 944, 00 грн (з ПДВ).

Умовами п. 5 Специфікації сторони дійшли згоди, що оплата ресурсів здійснюється шляхом 100% відстрочення платежу 75 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси.

Відповідно до положень специфікацій №8 від 08.09.2021, №9 від 13.10.2021, №10 від 02.11.2021, №11 від 09.11.2021 ціна товару вказана за курсом USD НБУ  на момент подачі комерційної пропозиції (1 USD = 28, 2098 на 12.10.2020). При зміні курсу USD НБУ +/- %, 85% ціни підлягає перерахунку на час 00-00 дати відвантаження. Відповідно до положень специфікації №13 від 28.01.2022 ціна товару вказана за курсом USD НБУ  на момент подачі комерційної пропозиції (1 USD = 26, 36 на 12.10.2021). При зміні курсу USD НБУ +/- %, 85% ціни підлягає перерахунку на час 00-00 дати відвантаження.

На виконання умов договору та Специфікацій до нього, позивачем поставлений товар (ресурси), що підтверджується видатковими накладними:

№РН-0000011 від 19.01.2022 на суму 1 336 079, 50 грн;

№ РН-0000018 від 24.01.2022 на суму 1 031 539, 56 грн;

№ РН-0000038 від 02.02.2022 на суму 713 140, 07 грн;

№ РН-0000065 від 17.02.2022 на суму 1 679 638, 75 грн.

Видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств. Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписами осіб, відповідальних за отримання товарно-матеріальних цінностей, які діяли на підставі довіреностей.

Окрім того, матеріали справи містять підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств акти приймання-передачі товару: на суму               1 031 539, 56 грн за видатковою накладною №РН-0000018; на суму 713 140, 07 грн за видатковою накладною №РН-0000038 від 02.02.2022; на суму 1 679 638, 75 грн за видатковою накладною № РН-0000065 від 17.02.2022.

Транспортування товару здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних: №19/01/22-3 від 19.01.2022; № 24/01/22-23 від 24.01.2022; № 02/02/22-3 від 02.02.2022; №17/02/22-3 від 17.02.2022.

У зв`язку із не виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого товару (ресурсів) за договором та наявністю несплаченої заборгованості за вказаним договором, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача боргу у розмірі 4 760 397,88 гривень, пені в розмірі 349 693,44 гривень, 3% річних в розмірі 131 631,28 гривень, інфляційних втрат в сумі 890 611,67 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних мотивів.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань зі своєчасної та повної оплати за поставленої продукції, пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Беручи до уваги правову природу укладеного договору №113/20К від 07.02.2020, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2  ст. 712 ЦК України  передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Як встановлено ч. 1  ст. 265 ГК України, ст. ст. 655,  662  та  663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1  ст.712 цього Кодексу  безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Вказаний договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об`ємів поставки продукції та її якості, а також ціною, строками виконання та строку договору.

Як встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору №113/20К від 07.02.2020 та специфікацій до нього позивачем поставлено відповідачу товар на суму 4 760 397, 88 грн, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000011 від 19.01.2022 на суму 1 336 079, 50 грн; № РН-0000018 від 24.01.2022 на суму 1 031 539, 56 грн; № РН-0000038 від 02.02.2022 на суму 713 140, 07 грн; № РН-0000065 від 17.02.2022 на суму 1 679 638, 75 грн, які підписані уповноваженою особою останнього без жодних зауважень та заперечень та засвідчена печаткою підприємства.

Видаткові накладні не містять безпосереднього посилання на відповідні  Специфікації, однак з огляду на  відповідність номенклатури товару, яка визначена у Специфікаціях до договору та накладних, відповідність періодам поставки, зазначеним у специфікаціях з датами поставки за видатковими накладними, відсутність іншого договору, укладеного між сторонами, наявність посилання на договір у видаткових накладних, поставка товару здійснена на підставі умов договору за Специфікаціями №№ 8,9,10,11,13.

Протилежного відповідачем належними та допустимими доказами не доведено.

Факт отримання товару   за договором, обсяг поставки відповідачем не спростовано.

Судом не приймаються посилання відповідача на прострочення кредитора, згідно ст. 613 ЦК України через порушення останнім умов договору в частині не надання разом із товаром документів, передбачених п.6.4 договору, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 №  129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 666 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно із п. 6.4 договору постачальник, зокрема, зобов`язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів:

-          рахунок на оплату ресурсів;

-          транспортні або супровідні документи;

-          пакувальні документи (за наявності);

-          сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником);

-          сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках);

-          акт приймання-передачі ресурсів (в 2-х екземплярах), оформлений з боку постачальника, у випадках поставки на умовах DAP, DAT, DDP у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Пунктами 6.1-6.3 договору сторонами обумовлено застосування норм  Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6.

Згідно із пунктом 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до пункту 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла,  і  в акті вказується, які документи відсутні.  

Зазначені вище акти в матеріалах справи відсутні, претензій до позивача стосовно відсутності документів, передбачених пунктом 6.4 договору, відповідачем не надано, що на думку суду, свідчить про те, що всі передбачені договором документи відповідачем були отримані. Доказів відмови від товару відповідачем не надано, товар прийнятий без будь-яких заперечень.

За приписами частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами п.5.2 договору оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися на підставі виставленого рахунку за фактично поставлені ресурси та податкових накладних та протягом строку, зазначеного  у специфікації, який розраховується з моменту виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси

Конкретизується порядок оплати у п. 5 Специфікацій №№ 8,9,10,11,13, а саме: оплата ресурсів здійснюється шляхом 100% відстрочення платежу 75 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Остаточна оплата за поставлені ресурси, з огляду на умови договору та специфікацій мала бути здійснена відповідачем: за видатковою накладною №РН-0000011 від 19.01.2022 – до 17.03.2022 включно; за видатковою накладною № РН-0000018 від 24.01.2022 – до 11.04.2022 включно (з урахуванням положень ст.ст. 253, 254 ЦК України); за видатковою накладною № РН-0000038 від 02.02.2022 - до 18.04.2022 включно; за видатковою накладною № РН-0000065 від 17.02.2022 - до  03.05.2022 включно.

Судом встановлено, що на виконання цих умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4 760 397,88 гривень, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними, які відповідають вимогам закону та є первинними документами, що фіксує факт здійснення господарської операції. Крім того, матеріали справи також містять товаро-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, які підтверджують факт поставки та прийняття відповідачем товару відповідної номенклатури та якості, у відповідній кількості.

Позивач свої зобов`язання щодо поставки товару (ресурсів) за договором виконав, матеріали справи не містять доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент його фактичної передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати товару відповідачем позивачу не надавались, а тому є підстави виникнення обов`язку у останнього щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 4 760 397,88 гривень, а отже, і про їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно із ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у випадку порушення більш, ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов`язання передбачена договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, перевірено господарським судом та встановлено, що позивачем не враховано вимоги ч.5 ст. 254 ЦК України за видатковою накладною № РН-0000018 від 24.01.2022 .

Тому, господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов`язання, здійснено розрахунок пені та встановлено, що розмір пені становить 349 280, 83 грн, з яких:

за видатковою накладною №РН-0000011 від 19.01.2022 за період з 05.05.2022 по 04.11.2022 на суму 1 336 079, 50 грн становить 98 335, 46 грн;

за видатковою накладною № РН-0000018 від 24.01.2022 за період з 12.05.2022 (встановлений судом, згідно вимог ст.ст. 253, 254 ЦК України) по 10.11.2022 на суму 1 031 539, 56 грн становить 75508, 70 грн;

за видатковою накладною № РН-0000038 від 02.02.2022 за період з 19.05.2022 по 18.11.2022 на суму 713 140, 07 грн становить 52 487, 11 грн;

за видатковою накладною № РН-0000065 від 17.02.2022 за період з 03.06.2022 по 02.12.2022 на суму 1 679 638, 75 грн становить 122 949, 56 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, перевірено господарським судом та встановлено, що позивачем не враховано вимоги ч.5 ст. 254 ЦК України за видатковою накладною № РН-0000018 від 24.01.2022 .

Тому, господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов`язання, здійснено розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних становить 131 546, 50 грн, з яких:

за видатковою накладною №РН-0000011 від 19.01.2022 за період з 05.04.2022 по 20.02.2023 на суму 1 336 079, 50 грн становить 35 360, 35 грн;

за видатковою накладною № РН-0000018 від 24.01.2022 за період з 12.04.2022 (встановлений судом, згідно вимог ст.ст. 253, 254 ЦК України) по 31.03.2023 на суму 1 031 539, 56 грн становить 30 013, 57 грн;

за видатковою накладною № РН-0000038 від 02.02.2022 за період з 19.04.2022 по 31.03.2023 на суму 713 140, 07 грн становить 20339, 15 грн;

за видатковою накладною № РН-0000065 від 17.02.2022 за період з 04.05.2022 по 31.03.2023 на суму 1 679 638, 75 грн становить 45 833, 44 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у розмірі 890 611, 67 гривень, нараховану на заборгованість за відповідними видатковими накладними.

Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат, суд визнає його вірним.

За видатковою накладною №РН-0000011 від 19.01.2022 за період з 05.04.2022 по 31.01.2023 на суму 1 336 079, 50 грн становить 249 245,19 грн;

за видатковою накладною № РН-0000018 від 24.01.2022 за період з 12.04.2022 (встановлений судом, згідно вимог ст.ст. 253, 254 ЦК України) по 31.03.2023 на суму              1 031 539, 56 грн становить 219 489, 29 грн;

за видатковою накладною № РН-0000038 від 02.02.2022 за період з 01.05.2022 по 31.03.2023 на суму 713 140, 07 грн становить 125 735, 62 грн;

за видатковою накладною № РН-0000065 від 17.02.2022 за період з 04.05.2022 по 31.03.2023 на суму 1 679 638, 75 грн становить 296 141, 57 грн.

Таким чином, загальний розмір інфляційних витрат складає 890 611, 67 грн.

Клопотання відповідача про витребування у позивача для огляду в судовому засіданні усіх специфікацій до договору №113/20К від 07.02.2020, а також видаткових накладних на поставку товару за ними, не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Питання витребування доказів врегульовано статтею 81 ГПК України, яка встановлює спеціальні вимоги до клопотання про витребування доказів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 81 ГПК України, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним було вжито заходи для отримання доказів, які він просить витребувати, а також про причини неможливості самостійного отримання відповідачем таких доказів. Оригінали первинних бухгалтерських документів щодо взаємовідносин сторін за договором, стягнення заборгованості за яким є предметом позову мають бути у кожної сторони. Пояснень щодо відсутності таких документів у відповідача суду не надано.

Згідно із ст. 74 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві, про зменшення заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

 Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

 Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 12.09.2019 у справі №910/10427/18).

Поняття «значно» та «надмірно», які використовуються у статтях 551 ЦК України та 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. За відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст.ст. 549-552 ЦК.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.

Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмується і компенсується за рахунок неустойки.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

У відзиві на позов відповідач просить відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення пені, посилаючись на  обставини, встановлені у рішеннях Господарського суду Донецької області у справі №905/536/22 від 16.01.2023 та у справі № 905/535/22, в яких ПрАТ «АКХЗ» є відповідачем, а саме на обставини, пов`язані із активною фазою воєнних дій у місті розташування відповідача як на підставу для звільнення від відповідальності.

Згідно із ч.3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У даному випадку, суд вважає за необхідне врахувати складну ситуацію, яка склалась на теперішній час в Україні та пов`язана із збройною агресією Російської Федерації проти України, введенням у зв`язку з цим з 24.02.2022 воєнного стану на всій території країни (який наразі продовжено) та проведенням бойових дій, що безумовно негативно відображується на усіх без виключення сферах господарської діяльності та впливає на діяльність суб`єктів господарювання, у т.ч. і позивача, та на їх майновий стан.

Враховуючи, що позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за січень - лютий 2022 року, незначний розмір пені у співвідношенні з сумою основного зобов`язання, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як наслідок, судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 91 977, 54 грн.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» до Приватного акціонерного товариства «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» про стягнення          6 132 334,27 гривень, з яких: сума боргу 4 760 397,88 гривень, пеня в розмірі 349 693,44 гривень, 3% річних - 131 631,28 гривень, інфляційні втрати 890 611,67 гривень,  задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» (01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка Михайла, б.4); код ЄДРПОУ 00152359) на користь Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, б. 1; код ЄДРПОУ 00191075) заборгованість в розмірі 4 760 397 (чотири мільйони сімсот шістдесят тисяч триста дев`яноста сім) гривень, 88 копійок, пеню у сумі 349 280 (триста сорок дев`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень, 83 копійок, 3% річних у сумі 131 546 (сто тисяч тридцять одну п`ятсот сорок шість) гривень, 50 копійок, інфляційні втрати у сумі 890 611 (вісімсот дев`яноста тисяч шістсот одинадцять) гривень, 67 копійок, відшкодування сплаченого судового збору у розмірі  91 977 (дев`яноста одну тисячу дев`ятсот сімдесят сім) грн, 54 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2023

          Суддя                                                                                                          О.О. Кучерява