Справа № 355/773/23

Провадження № 2/355/457/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2023р. позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до відповідачів - Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що є бабою ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_2 .

Після ОСОБА_5 залишилася спадщина, до складу якої зокрема входить земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3220287300:24:065:0189, площею 0,5512 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Семенівського старостинського округу Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

В обґрунтування позову зазначили, частина спадкового майна, після смерті спадкодавиці ОСОБА_5  успадковується в нотаріальному порядку, однак при зверненні 13 січня 2023 року до Баришівської районної державної нотаріальної контори Київської області та вивченні при цьому поданих документів, нотаріусом було роз`яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначену земельну ділянку не є можливим за відсутності документів, що посвідчують право власності на спадкове майно, оскільки у державному акті на спадкову ділянку не проставлено цифровий запис в книзі реєстрації актів, а також змінилася адреса розташування земельної ділянки, тому її необхідно успадкувати в судовому порядку.

У зв`язку з вищевикладеним, позивачі звернулися до суду із вищевказаним позовом, який просили задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.05.2023р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Проведення підготовчого засідання призначено на 15.06.2023р., 23.06.2023р. та 04.07.2023 р., які відкладалися із-за ненадходження витребуваної ухвалою суду копії спадкової справи.

12.06.2022р. на адресу суду надійшли заяви позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_2 –щодо підтримання позовних вимог та розгляду справи у їх відсутність.

12.06.2022р. на адресу суду надійшла заява відповідачів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - щодо визнання позову та розгляду справи у їх відсутність.

14.06.2022р. на адресу суду надійшла заява представника відповідача - Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області - щодо визнання позову та розгляду справи у відсутність їх представника.

Позивачі ОСОБА_6 , ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином; надали на адресу суду письмові клопотання щодо розгляду справи у їх відсутність, просили задовільнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача – Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області - у підготовче судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином; надав на адресу суду письмове клопотання щодо розгляду справи у їх відсутність, просили вирішити позов на розсуд суду.

Відповідачі – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - у підготовче судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином; надали на адресу суду письмове клопотання щодо розгляду справи у їх відсутність, просили задовільнити позов у повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.07.2005р., батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (а.с. 10).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на « ОСОБА_10 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 08.02.2014р. (а.с. 11).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 23.05.1980р., батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (а.с. 16).

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклала шлюб з ОСОБА_13 та змінила прізвище на « ОСОБА_14 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 05.06.2009р. (а.с. 17).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 13.12.1975р., батьками ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (а.с. 23).

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на « ОСОБА_16 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 від 27.12.1999р. (а.с. 25).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 21.11.1981р., батьками ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (а.с. 30).

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклала шлюб з ОСОБА_18 та змінила прізвище на « ОСОБА_19 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_9 від 08.11.2011р. (а.с. 31).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 753831, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,5512 га, яка розташована с. Семенівка Баришівського району Київської області (а.с. 32).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 від 22.07.2021р., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 33).

Згідно заяви ОСОБА_4 від 30.08.2021р. на ім`я приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Почтарьова С.О., « вона, ОСОБА_4 приймає належну їй спадщину за заповітом; від спадщини за законом відмовляється» (а.с. 62).

Згідно заяви ОСОБА_3 від 17.09.2021р. на ім`я приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Почтарьова С.О., «вона, ОСОБА_3 , від спадщини за законом відмовляється на користь онуки спадкодавця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с. 112).

Згідно довідки, виданої Семенівським старостинським округом Студениківської сільської ради Київської області №432 від 30.08.2021р., « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . До моменту смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті були зареєстровані: донька ОСОБА_2 , до складу спадкового майна зі слів спадкоємця входить: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (а.с. 64).

Зі змісту заповіту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 , вбачається, що «належні їй земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області, право на які посвідчують Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 236454, серії ЯГ 235847, серії ЯГ 237363, видані 20.04.2006р., Баришівською районною державною адміністрацією, заповідає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 64 зворот)

Згідно довідки №37-02-14 від 27.12.2022р. приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Почтарьова С.О., « ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є єдиними спадкоємцями померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Майно, право власності на яке набуто спадкодавцем за життя, та яке підлягає державній реєстрації, складається з земельної ділянки, площею 0,5512 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Семенівська сільська рада, кадастровий номер 3220287300:24:065:0189 » (а.с. 116 зворот)

Постановою державного нотаріуса Баришівської державної нотаріальної контори Малиновської Н.В. № 515/01-16 від 20.05.2023р., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.38).

Виходячи із змісту статей 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень статей 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-ІУ право на земельну частку (пай) мають громадяни-спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) також є і свідоцтво про право на спадщину.

Аналогічна норма міститься і в п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України .

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування», передбачено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Пунктом 23 вказаної Постанови закріплено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини другої статті 16 ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом мас право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Статті 81. 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки: визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами: одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. "г" ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

3 1 січня 2013 року у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр» правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку замість державного акту є свідоцтво про право власності на земельну ділянку, у разі набуття права на земельну ділянку в межах норм безоплатного виділення відповідно до ЗКУ, чи витяг із реєстру нерухомого майна та їх обтяжень, у разі переходу права на земельну ділянку від однієї особи до іншої.

Чіткий порядок спадкування як за законом, так і за заповітом передбачений Цивільним Кодексом України, Законом України «Про нотаріат». На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємицям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу Х доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI).

Отже, якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 1163K).

Основоположні принципи здійснення право володіти своїм майном сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрало чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право власності набувається в порядку, визначеному законом. У відповідності з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Отже, спадкодавець ОСОБА_5 за життя, на законних підставах набула право власності на земельну ділянку, а тому до позивачів, відповідно до ст. 1216 ЦК України, перейшло таке ж право власності, у повному обсязі, яке набув спадкодавець

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, « судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

Крім того, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», а саме в п. 11 роз`яснив, що « при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай)».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону N 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

- свідоцтво про право на спадщину;

- посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

- рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Враховуючи неможливість оформлення прав на земельну частку (пай), позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з вищевказаним позовом, що цілком узгоджується з вимогами діючого законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у позовній заяві позивачі не ставить вимоги про стягнення судового збору з відповідачів. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, сплачених позивачем при зверненні до суду с вищевказаним позовом.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 76, 81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_11 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ), право на 1/2 частину земельної частки (паю), а саме - земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3220287300:24:065:0189, площею 0,5512 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Семенівського старостинського округу Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_12 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ), право на 1/2 частину земельної частки (паю), а саме - земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3220287300:24:065:0189, площею 0,5512 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Семенівського старостинського округу Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Судові витрати у справі, понесені позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – залишити за ними.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його

проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду                                                Т. В. Чальцева