Любарський районний суд Житомирської області

смт. Любар, вул. Незалежності, 36, 13100, (04147) 2-14-29

Справа № 2-169/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2011 року смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі: головуючого-судді: В.Б.Шидловського

секретаря: В.І.Демчук

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Любар справу за позовом ОСОБА_1, інтереси якого згідно угоди представляє адвокат ОСОБА_2, до Панасівської сільської ради Любарського району Житомирської області про визнання права власності на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує на те, що 26 січня 1997 року в селі Коваленки Любарського району у віці 84 роки помер його батько - ОСОБА_3.

За законом позивач є спадкоємцем майна померлого, частину якого вже прийняв через нотконтору, проте серед спадкового майна є будинок з господарськими будівлями за № 25 по вул. Радянській в селі Коваленки Любарського району Житомирської області. Прийняття позивачем спадщини неможливе, через відсутність правовстановлюючих документів на будинок, а тому він просить суд ухвалити рішення про визнання за ним - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянином України, в порядку спадкоємства за законом по смерті батька - ОСОБА_3, який помер 26 січня 1997 року в селі Коваленки Любарського району, права власності на садибу за № 25 по вулиці Радянській в селі Коваленки Любарського району Житомирської області.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги свого довірителя підтримав у повному об’ємі та пояснив, що позивач на даний час фактично вступив у володіння спадковим майном по смерті батька - ОСОБА_3, який помер 26 січня 1997 року в селі Коваленки Любарського району, права власності на садибу за № 25 по вулиці Радянській в селі Коваленки Любарського району Житомирської області. Належність садиби спадкодавцю ніким не оспорюється.

Представник Панасівської сільської ради Любарського району, на розгляд справи до суду не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак від голови вказаної сільської ради на адресу суду надійшла довідка, з якої слідує, що сільська рада позовні вимоги визнає повністю та просить розгляд справи проводити без її представника.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи суд приходить до слідуючого:

ОСОБА_1 народився 01 грудня 1946 року в сім"ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що стверджується відповідним свідоцтвом про народження серії УИ № 843173 від 26.01.1946 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ТП № 045085 від 26.01.1997 року, ОСОБА_3 помер 26 січня 1997 року у віці84 роки в селі Коваленки Любарського району Житомирської області.

За законом позивач є спадкоємцем майна померлого, серед якого є будинок з господарськими будівлями за № 25 по вулиці Радянській в селі Коваленки Любарського району Житомирської області. Інших спадкоємців першої черги спадкування за законом - немає. Зазначене домогосподарство по завершенню будівництва у 1948 році було зареєстровано у Панасівській сільській раді, про що свідчить відкриття особового рахунку на ім’я ОСОБА_3 № 106 в по господарській книзі № 5 за 1947-1949 роки. Іншої процедури реєстрації новоствореного майна (будівлі) на той час не було.

Згідно з виписки рішенням № 36 від 16.12.1993 року Панасівської сільської ради Любарського району цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку і будівель та для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_3 була передана безоплатно у приватну власність земельна ділянка загальним розміром 0,63 га. Вказана земля була надана йому відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» і це рішення не скасовано і не переглянуто, а відповідно, право приватної власності на земельну ділянку не припинено. За ст.2 вказаного Декрету: «передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у ст.1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов’язково робиться місцевими Радами відмітка у паспорті або документі який його замінює».

Довідкою № 261 від 28.05.2010 року виданою Бердичівським МБТІ стверджується, що жилий будинок за № 25 по вулиці Радянській в селі Коваленки Любарського району Житомирської області знаходився в користуванні ОСОБА_3. Правовстановлюючі документи на будинок не оформлялися.

Згідно із технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок власником цілого житлового будинку за № 25 по вул. Радянській в с. Коваленки Любарського району Житомирської області являвся ОСОБА_3.

Відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України - дія кодексу (в редакції 2004 р.) застосовується до цивільних правовідносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Поскільки ОСОБА_5, яка була власницею вказаного будинку померла у 1999 році, то до спірних правовідносин слід застосувати законодавство, яке діяло на момент їх виникнення, а саме норми ЦК України в редакції 1963 року та Закону України «Про власність».

За ст.12 ЗУ «Про власність», - праця громадян є основою створення і примноження їх власності, а об’єктами приватної власності є житлові будинки, збудовані на відведеній в установленому порядку земельній ділянці. Відповідно до ст.549 ЦК України - спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, а прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменті її відкриття, що передбачено ст.548 ЦК України.

Розглянувши та дослідивши всі зібрані по справі докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209 п.3, 212, 213, 214, 215, 367 п.1 ЦПК України, ст.ст.548, 549 ЦК України (ред.1963 р.), ст.182 ЦК України (ред.2004 р.), ст.ст.12, 13 Закону України «Про власність», суд,-

РІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за спадкоємцем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянином України, в порядку спадкоємства за законом по смерті батька - ОСОБА_3, померлого 26 січня 1997 року в селі Коваленки Любарського району, права власності на садибу за № 25 по вулиці Радянській в селі Коваленки Любарського району Житомирської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя

Любарського районного суду ОСОБА_6