Справа № 308/11085/22

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.07.2023                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у закритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/344/23, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2023.

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.07.2023 включно без визначення розміру застави, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгорода Закарпатської області, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 112, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Порошково Перечинського району, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , мешканця АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 112 КК України.

З матеріалів контрольного провадження вбачається, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, внесене 25.02.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022070000000014 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 112 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 112, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 112 КК України.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та розглядаючи питання доцільності збереження раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачуються в тому числі у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією

-2-

майна. При цьому, ризики, які служили підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, своєї актуальності не втратили та продовжують існувати, зокрема те, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, зважаючи на тяжкість покарання, що йому загрожує у випадку визнання його винним в інкримінованих кримінальних правопорушеннях; незаконно впливати на свідків, інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні; може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити нові кримінальні правопорушення. Окрім того, констатовано, що ОСОБА_5 раніше засуджувався за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, непрацює, змінював прізвище, змінюючи при цьому документи, що посвідчують особу, неповнолітніх дітей на утриманні немає, а тому суд вважав за доцільне продовжити обвинуваченому обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, на 60 днів.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить ухвали суду від 30.05.2023 скасувати в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 та обрати відносно останнього запобіжний захід не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, а у разі відмови в його застосуванні визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов`язків, передбачених кримінальним процесуальним законом. Посилається на необгрунтованість пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення і неправильність кваліфікації його дій. Стверджує про помилковість висновку суду першої інстанції щодо існування хоча б одного ризику, визначеного ст. 177 КПК України, а одна тільки тяжкість злочинів та незавершеність судового слідства не давали суду підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Окрім того, зазначає, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки, онкохвору дружину на утриманні та трьох онуків.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 також просить скасувати ухвалу суду в частині продовження йому строк запобіжного заходу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою й застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід непов`язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду в оскаржуваній ухвалі щодо продовження йому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відповідають матеріалам-доказам, які додані прокурором до клопотання та є безпідставними. Ризики, які вказані у клопотанні та ухвалі є також не обґрунтовані й жодним доказом не підтверджені.

В доповненні до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_5 вказує на необґрунтованість пред`явленого йому обвинувачення і неправильність кваліфікації його дій, не доведеність ризиків, на які посилається прокурор та немотивованість клопотання в частині неможливості застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу. Також зазначав про безпідставність посилань прокурора на положення ч. 6 ст. 176 та ч. 4 ст. 183 КПК України. Просить обрати відносно нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , які підтримали апеляційні скарги, дослідивши матеріали контрольного судового провадження та доводи апеляційний скарг, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду з приводу наявності підстав для задоволення клопотання прокурора в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 ніким з учасників судового провадження не оскаржується, а тому законність ухвали в цій частині, в силу положень ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється.

-3-

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 про незаконність та необґрунтованість судового рішення відносно ОСОБА_5 колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

За приписами ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти, передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Згідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не зменшились і продовжують існувати.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу обґрунтовано взяв до уваги тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до тяжких та особливо тяжких злочинів та покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі доведення його вини за пред`явленим йому обвинуваченням, зокрема за ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 112 КК України те, що судовий розгляд не закінчено, а також дані про особу обвинуваченого, який не працює, раніше засуджувався за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, хоч і на даний час в силу положень ст. 89 КК України, вважається не судимим, змінював прізвище та документи, що посвідчують особу, неповнолітніх дітей на утриманні немає

-4-

Тому, колегія суддів вважає, що виходячи з тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_5 обвинувачується, конкретних обставин, за яких скоєні діяння та даних про його особу, є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків або інших осіб у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.

Апеляційний суд вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної його процесуальної поведінки.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що застосований щодо ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості та у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку й кореспондується з характером суспільного інтересу, в зв`язку з чим, з урахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , у силу характеру інкримінованих йому діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінальних правопорушень (допит свідків, дослідження письмових й речових доказів), суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з чим погоджується й колегія суддів вважаючи, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.

Доводи сторони захисту про можливість застосування відносно ОСОБА_5 іншого більш м`якого запобіжного заходу з огляду на введення в дію положень ч. 6 ст. 176 КПК України лише 14.04.2022, тобто після застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів відхиляє, оскільки попередня редакція ст. 176 КПК України, зокрема, частина 5, також містила заборону в застосуванні запобіжних заходів у виді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.

Також, апеляційний суд бере до уваги і те, що у матеріалах контрольного провадження відсутні й стороною захисту не надано доказів про наявність у ОСОБА_5 будь-яких захворювань, які б свідчили про неможливість тримання його під вартою в умовах ізоляції від суспільства.

Відхиляючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, однак, обставини, за яких вчинено інкриміновані йому кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, а також вищенаведені дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_5 інших більш м`яких запобіжних заходів.

Наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника доводи, в тому числі і щодо міцних соціальних зв`язків, наявності онкохворої дружини та трьох онуків на утриманні, були предметом перевірки та розгляду судом першої інстанції і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені доводи не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду, а відтак, і застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів.

-5-

Окрім того, абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 112 КК України, з урахуванням встановлених ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, а також обставин особливо тяжких злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з огляду на положення абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні оскаржуваної ухвали правильно не визначив розмір застави ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим доводи апеляційних скарг в цій частині слід визнати необґрунтованими і такі відхиляються.

Колегія судів не перевіряє доводи сторони захисту про те, що сукупність досліджених судом доказів доводить безпідставність обвинувачення та свідчить про невинуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки суд апеляційної інстанції не повинен дублювати повноваження суду першої інстанції і може перевірити вищевказані доводи тільки під час оскарження остаточного рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд, позбавлений можливості надати оцінку сукупності доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, об`єктивно встановити стадію судового провадження на якій знаходиться розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, визначити ступінь готовності суду ухвалити остаточне рішення по кримінальному провадженню та обсяг дій, які необхідно виконати суду до завершення судового розгляду кримінального провадження та встановити причини тривалого розгляду кримінального провадження з урахуванням процесуальної поведінки сторін протягом розгляду кримінального провадження.

Колегія суддів приймає до уваги те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.

Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження щодо якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду у розумні строки.

Всупереч доводам апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 , суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 дотримався вимог кримінального процесуального закону, розглянув питання доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою та постановив ухвалу відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі повної і об`єктивної оцінки наявних у суду матеріалів.

Інші доводи наведені в апеляційних скаргах, не спростовують висновки суду про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5

-6-

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги, доводи яких не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягають, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін.

Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі не вказується в апеляційних скаргах.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 422-1 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2023, щодо ОСОБА_7 ,- без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді