Справа № 372/2544/22

Провадження 1-кс-876/23

ухвала

Іменем України

14 липня 2023 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням, в якому просила накласти арешт на майно, у кримінальному провадженні № 42022112340000121, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2022 року за ч. 3 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.07.2021 невстановлені особи, діючи умисно, шляхом обману, незаконно заволоділи житловим будинком площею 55,7 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належав померлому ОСОБА_4 шляхом реєстрації права власності у державного реєстратора Богуславської міської ради Обухівського району Київської області на підставі договору купівлі-продажу 2012 року.

У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022112340000121 від 11.07.2023 встановлено, що 22.07.2021 невстановлені особи, діючи умисно, шляхом обману, незаконно заволоділи житловим будинком площею 55,7 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належав померлому ОСОБА_4 шляхом реєстрації права власності у державного реєстратора Богуславської міської ради Обухівського району Київської області на підставі договору купівлі-продажу 2012 року з подальшим відчуженням через представника ОСОБА_5 .

Крім того, встановлено, що особи, які причетні до заволодіння шляхом обману нерухомим майном ОСОБА_4 , причетні до вчинення інших кримінальних правопорушень.

Так, нотаріальний бланк заяви, на якому у подальшому шляхом внесення змін викладено письмову згоду дружини ОСОБА_6 на відчуження ним житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , отримано у приватного нотаріуса ОСОБА_7 під приводом оформлення іншої заяви для пред`явлення в органи РАЦС.

У той же час, оперативним підрозділом встановлено, що ОСОБА_7 може бути причетний до незаконного заволодіння 24 земельними ділянками із кадастровим номером 3220881300:04:001:3514 на території Вишеньківської сільради Бориспільського району, із кадастровими номерами 3220886700:09:002:0182, 3220886700:09:002:0200, 3220886700:09:002:0201, 3220886700:09:002:0202, 3220886700:09:002:0203, 3220886700:09:002:0204, 3220886700:09:002:0205, 3220886700:09:002:0206, 3220886700:09:002:0207, 3220886700:09:002:0208, 3220886700:09:002:0209, 3220886700:09:002:0210, 3220886700:09:002:0211, 3220886700:09:002:0214, 3220886700:09:002:0216, 3220886700:09:002:0217, 3220886700:09:002:0218, 3220886700:09:002:0219, 3220886700:09:002:0220, 3220886700:09:002:0223, 3220886700:09:002:0298, 3220886700:09:002:0299, 3220886700:09:002:0300, які розташовані на території Сенківської сільської ради Бориспільського району Київської області, право власності на які оформлені у 2019 році на підставі розпоряджень Бориспільської РДА Київської області 2010 року за особами, які не приймали участі у приватизації вказаних ділянок, не звертались до державних органів для отримання у власність таких ділянок. У подальшому в 2020 році від імені цих осіб посвідчувались довіреності через приватних нотаріусів на ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які потім на підставі цих довіреностей укладали у 2020 році договори купівлі-продажу земельних ділянок з ОСОБА_7 .

23.05.2019 ОСОБА_11 уклав через представника ОСОБА_9 договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:04:001:3514 площею 0,1200 га на території Вишеньківської сільради Бориспільського району Київської області з ОСОБА_10 . Відповідно до договору купівлі-продажу вказана земельна ділянка належала ОСОБА_11 на підставі розпорядження Бориспільської РДА від 30.10.2010 та державного акту серія ЯК № 032850. У подальшому 13.06.2020 ОСОБА_10 продає вказану земельну ділянку ОСОБА_7 . У свою чергу ОСОБА_7 з метою отримання прибутку від незаконного заволодіння нерухомим майном продав 19.08.2020 вказану земельну ділянку ОСОБА_12 .

Допитані свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 показали, що не звертались у 2020 році до Бориспільської РДА для отримання у власність земельних ділянок, про перебування у їх власності земельних ділянок у с. Сеньківка Бориспільського району їм не відомо, довіреності на розпорядження нерухомим майном ними не надавались.

Допитаний свідок ОСОБА_17 , як займав посаду голови Бориспільської РДА у 2010 році, показав, що розпорядження про виділення земельних ділянок вказаним вище особам ним не підписувались.

Таким чином, невстановленими особами за попередньою змовою групою осіб, шляхом обману, отримано право власності на вказане нерухоме майно, яке вибуло із державної та комунальної власності.

Вказане нерухоме майно, а саме земельна ділянка із кадастровим номером 3220881300:04:001:3514 є предметом злочину в кримінальному провадженні, а також може бути використана для забезпечення можливого цивільного позову та зберігатися до набрання законної сили судовим рішенням по вказаним речовим доказам у кримінальному провадженні.

Таким чином, нерухоме майно, яке є предметом вчинення злочину, є таким, що відповідає вимогам, визначеним ст. 98 КПК України.

04.07.2023 винесено постанову про визнання речовим доказом земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:04:001:3514, яка розташована на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Відповідно до інформації ДРПП право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

З метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою припинення злочинної діяльності, попередження збитків, що можуть бути заподіяні державі діями щодо перереєстрації земельних ділянок, виникла необхідність у накладенні арешту на це майно.

Прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, клопотання підтримала.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши та дослідивши матеріали клопотання вважаю клопотання таким, що не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно із п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;

3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;

4) наслідки арешту майна для інших осіб;

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Подане слідчому судді клопотання не відповідає вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не містить повного переліку вказаних вище обов`язкових відомостей.

Відповідно до ч.1 ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Є доцільним звернення до основоположних принципів законності, верховенства права та недоторканності права власності, які вимагають вирішення питання про скасування арешту майна і поновлення права власності особи, яке обмежується в даному випадку без достатніх підстав.

За змістом положень ст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч.2 ст.131 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Оцінюючи подані слідчому судді матеріали слід прийняти до уваги неповноту повідомленої у клопотання прокурора інформації, а також невідповідність доводів клопотання матеріалам кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання не виявлено достатніх правових та фактичних підстав для його задоволення, прокурор не довів належними і допустимим доказами підстав для накладення арешту на майно, що істотно порушує КПК України та права людини у кримінальному провадженні.

Крім того, з наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що кримінальне правопорушення вчинено поза межами території м. Обухів та Обухівського району Київської області, тобто поза межами юрисдикції Обухівського районного суду Київської області, при цьому переконливих доводів і доказів дотримання вимог КПК України щодо підслідності кримінального провадження саме Обухівському РВ ГУ МВС України в Київській області прокурором до клопотання не додано, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження за умови порушення правил підслідності і, як наслідок, територіальної підсудності може свідчити про порушення загальних засад кримінального провадження та прав людини.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно п.п. 1, 2, 6, 9 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права;, законність; недоторканість житла чи іншого володіння особи;, недоторканість права власності.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Під час розгляду клопотання не виявлено достатніх правових та фактичних підстав для його задоволення, прокурор не довів належними і допустимим доказами підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження та обмеження прав власника, що істотно порушує КПК України та права людини у кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне в задоволенні клопотання відмовити.

Керуючись ст.ст. 7-9, 98, 131, 167, 170, 174 КПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022112340000121 від 11.07.2021 року, відмовити повністю.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятиденний строк з дня проголошення ухвали, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1