ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023 року          м.Дніпро         Справа №  904/3715/22

Центральний  апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого  судді:  Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Чередка А.Є, Коваль Л.А.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Явір" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 (суддя Бажанова Ю.А.)

у справі № 904/3715/22

за позовом ОСОБА_1 , м. Верхньодніпровськ  Кам`янського  району Дніпропетровської області

до Фермерського господарства "Явір", м. Верхньодніпровськ Кам`янського  району Дніпропетровської області

про визнання недійсним протоколу загальних зборів та нової редакції статуту фермерського господарства

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Явір", в якому просять визнати недійсним протокол загальних зборів членів Фермерського господарства "Явір" (код ЄДРПОУ 21946906) від 11 квітня 2022 року та Статут Фермерського господарства "Явір"   (код ЄДРПОУ 21946906) в новій редакції затвердженої протоколом загальних зборів членів Фермерського господарства "Явір" від 11 квітня 2022 року, з одночасним скасуванням у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наступних реєстраційних дій, проведених щодо   фермерського   господарства "Явір" (код ЄДРПОУ - 21946906): за номером 1002021070018000394 від 17.05.2022 року (... зміна керівника, або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи...), за номером 1002021070019000394 від 15.06.2022 року (Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи), за номером 1002021070020000394 від 16.06.2022 року (Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесення змін до відомостей про юридичну особу...), за номером 1002021070021000394 від 06.07.2022 року (...Зміна розміру статутного (складеного) капіталу...).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі №904/3715/22 позов задоволено, визнано недійсними рішення загальних зборів членів Фермерського господарства "Явір" (51600, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Чкалова, 8-б, код ЄДРПОУ 21946906) від 11 квітня 2022 року, оформлені протоколом рішення загальних зборів членів Фермерського господарства "Явір" (51600, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Чкалова, 8-б, код ЄДРПОУ 21946906) від 11 квітня 2022 року.

Визнано недійсним Статут Фермерського господарства "Явір" (51600, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Чкалова, 8-б, код ЄДРПОУ 21946906) в новій редакції, затвердженої рішенням загальних зборів членів Фермерського господарства "Явір" від 11 квітня 2022 року.   

Скасовано реєстраційний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведену щодо Фермерського  господарства "Явір" (51600, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Чкалова, 8-б, код ЄДРПОУ 21946906) за номером 1002021070018000394 від 17.05.2022   

Стягнуто з Фермерського  господарства "Явір" (51600, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Чкалова, 8-б, код ЄДРПОУ 21946906) на користь ОСОБА_1   ( АДРЕСА_1 ,   ІПН НОМЕР_1 ) 7 443,00 грн.

Повернуто ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,   ІПН НОМЕР_1 ) із Державного бюджету України 7 443,00 грн судового збору, перерахованого квитанцією № 26 від 07.10.2022.

Не погодившись з вказаним   рішенням Фермерським господарством "Явір" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 904/3715/22  та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що у застосованих судом першої інстанції постановах Верховного Суду не зроблено жодних висновків щодо порядку скликання загальних зборів фермерського господарства, а тому положення норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не можуть бути застосовані до правовідносин, пов`язаних із скликання загальних зборів фермерського господарства.

Зазначає, що скликаючи загальні збори відповідач керувався положеннями Закону України «Про фермерське господарство», який не передбачає такого порядку скликання, як ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відтак застосування до спірних правовідносин положень останнього не відповідає принципу правової визначеності як елементу принципу верховенства права.

Наголошує на дотриманні ним вимог закону та вчинення всіх залежних від нього дій щодо повідомлення усіх учасників, в тому числі позивача, про загальні збори.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Явір" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 904/3715/22.     

17.04.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2023 розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання з викликом сторін на 08.06.2023 о 11 год. 00 хв.

Від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь в судових засіданнях у справі №904/3715/22 в режимі відеоконференції поза межами   приміщення суду   з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2023 ухвалено судові засідання у справі №904/3715/22, у тому числі, призначене на 08.06.2023 о 11:00 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника ОСОБА_1 з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

В судових засіданнях 08.06.2023 та 22.06.2023 оголошувалась перерва до 22.06.2023 та до 04.07.2023 відповідно.

В судових засіданнях 08.06.2023 та 22.06.2023 приймали участь представники позивача (поза приміщенням суду) та відповідача (апелянта) в залі суду, надали суду свої пояснення.

22.06.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява, в якій він виклав свої сумніви щодо наданих відповідачем доказів повідомлення його про проведення загальних зборів.

В судове засідання 04.07.2023 учасники справи, будучи повідомленими про дату, час і місце проведення слухання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили.

Представник позивача Григор`єв Д.В. повідомив у телефонному режимі, що не в змозі вийти на зв`язок у судове засідання призначене на 04.07.2023 на 14:15 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/), про що складено Акт «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції» від 04.07.2022 № 904/3715/22 (вх.№ 31499).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України»  (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Зважаючи на те, що в судових засіданнях 08.06.2023 та 22.06.2023 учасники справи надали суду свої пояснення, у засіданнях оголошувалася перерва до 22.06.2023 та 04.07.2022 відповідно, явка сторін обов`язковою не визнавалась, відтак, суд не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, про що свідчить поданий позивачем 17.04.2023 відзив на апеляційну скаргу, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до статуту Фермерського господарства "Явір" засновниками та членами фермерського господарства є:

ОСОБА_2 , 1949 року народження, паспорт НОМЕР_2 , виданий 23.01.1996 Верхньодніпровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 , 1953  року народження, паспорт № НОМЕР_4 , виданий 23.04.2021, органом 1243, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 , 1973 року народження, паспорт № НОМЕР_5 , виданий 07.11.2018, органом 1243, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

ОСОБА_4 , 2000 року народження, паспорт НОМЕР_7 , виданий 16.02.2016 Верхньодніпровським РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

ОСОБА_5 , 1956 року народження, паспорт НОМЕР_9 , виданий 22.12.1997 Івано-Франківським МУВСМВС України в Івано-Франківській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .

ОСОБА_6 , 1959 року народження, паспорт НОМЕР_11 , виданий 16.07.1999 Калуським МВ УМВС України в Івано-Франківській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 23.11.2020, яке видане Верхньодніпровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, засновник Фермерського господарства "Явір" ОСОБА_2 1949 року народження помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом ОСОБА_1 прийняла спадщину частку в статутному капіталі Фермерського господарства "Явір" в розмірі 135 000.00 грн., що належала ОСОБА_2 .

11.04.2022 відбулися загальні збори Фермерського господарства "Явір" за участю членів фермерського господарства:

ОСОБА_3 , 1973 року народження;

ОСОБА_4 , 2000 року народження;

ОСОБА_5 , 1956 року народження, в особі представники ОСОБА_3 ;

ОСОБА_6 , 1959 року народження.

Відсутній (помер): ОСОБА_2 , 1949 року народження;

Відсутня (попереджена належним чином): ОСОБА_1 , 1953 року народження.

Порядок денний: 1. про зміну голови ФГ; 2. про затвердження нової редакції  Статуту ФГ, її державну реєстрацію та внесення змін  відомостей про ФГ, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

За результатами проведених зборів були прийняті такі рішення:

- по першому питанню: звільнити з 11 квітня 2022 року з посади Голови ФГ ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , провести з нею всі передбачені чинним законодавством України розрахунки.

Обрати Головою ФГ Паньків Володимира Ярославовича, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , з 12 квітня 2022 року та надати йому повноваження передбачені Статутом ФГ;

- по другому питанню: внести зміни до Статуту ФГ, шляхом викладення Статуту ФГ в новій редакції.

Голові Господарства ОСОБА_3 підписати нову редакцію статуту ФГ та здійснити всі необхідні заходи щодо її державної реєстрації.

Голові та секретарю загальних зборів підписати цей протокол та затвердити його у визначеному чинним законодавством порядку.

Вищезазначені рішення були оформлені протоколом від 11.04.2022, які підписані головою та секретарем зборів, підписи яких засвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Райською Т.М.

Так, протоколом від 11.04.2022 було затверджено статут відповідного господарства (нову редакцію).

Відповідно до Статуту Фермерського господарства "Явір" засновниками та членами фермерського господарства є:

ОСОБА_2 , 1949 року народження, паспорт НОМЕР_2 , виданий 23.01.1996 року Верхньодніпровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 , 1953  року народження,   паспорт  №   НОМЕР_4 , виданий 23.04.2021 року, органом 1243, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 , 1973 року народження,  паспорт № НОМЕР_5 , виданий 07.11.2018 року, органом 1243, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

ОСОБА_4 , 2000 року народження, паспорт НОМЕР_7 , виданий 16.02.2016 року Верхньодніпровським РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

ОСОБА_5 , 1956 року народження, паспорт НОМЕР_9 , виданий 22.12.1997 року Івано-Франківським МУВСМВС України в Івано-Франківській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .

ОСОБА_6 , 1959 року народження, паспорт НОМЕР_11 , виданий 16.07.1999 року Калуським МВ УМВС України в Івано-Франківській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 .

Складений капітал фермерського господарства становить 303  000 грн частки членів фермерського господарства у складеному капіталу розподілені і мають наступні розміри:

ОСОБА_2 , сума внеску 135  000 грн, частка у статутному капіталі 44,55%;

ОСОБА_1 , сума внеску 45  000 грн, частка у статутному капіталі 14,8%;

ОСОБА_3 , сума внеску 120 000грн, частка у статутному капіталі 39,60%;

ОСОБА_4 , сума внеску 1000грн, частка у статутному капіталі 0,34%;

ОСОБА_5 , сума внеску 1000грн, частка у статутному капіталі 0,33%;

ОСОБА_6 , сума внеску 1000грн, частка у статутному капіталі 0,33%. (пункт 6.1 Статуту).

ОСОБА_1 посилається на порушення порядку скликання загальних зборів Фермерського господарства "Явір", тому прийняті рішення на загальних зборів Фермерського господарства "Явір" 11.04.2022 просить визнати недійсним, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновків про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України "Про фермерське господарство" та відповідно недотримання порядку скликання та повідомлення про проведення загальних зборів Фермерського господарства "Явір" 11.04.2022. У зв`язку з тим, що господарський суд дійшов до висновку про визнання недійсними рішення загальних зборів членів Фермерського господарства "Явір" від 11 квітня 2022 року, оформлених протоколом рішення загальних зборів членів Фермерського господарства "Явір" від 11 квітня 2022 року та визнання недійсним Статуту Фермерського господарства "Явір" в новій редакції затвердженої рішенням загальних зборів членів Фермерського господарства "Явір" від 11 квітня 2022 року, позовні вимоги про скасування запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Фермерського господарства "Явір" за номером 1002021070018000394 від 17.05.2022, здійсненого на підставі рішень загальних зборів від 11.04.2022, підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційних скарг, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Явір", в якому просила, з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, визнати недійсним протокол загальних зборів членів Фермерського господарства "Явір" (код ЄДРПОУ 21946906) від 11 квітня 2022 року та Статут Фермерського господарства "Явір"  (код ЄДРПОУ 21946906) в новій редакції затвердженої протоколом загальних зборів членів Фермерського господарства "Явір" від 11 квітня 2022 року, з одночасним скасуванням у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наступних реєстраційних дій, проведених щодо  фермерського  господарства "Явір" (код ЄДРПОУ - 21946906): за номером 1002021070018000394 від 17.05.2022 року (... зміна керівника, або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи...).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача належним чином не повідомлено про проведення загальних зборів 11.04.2022 за результатами яких ОСОБА_1 втратила право управління господарством як його голова, залишаючись його членом та на підставі яких було змінено місцезнаходження фермерського господарства.

Предметом спору є визнання недійсним протоколу загальних зборів членів Фермерського господарства "Явір" (код ЄДРПОУ 21946906) від 11 квітня 2022 року та Статуту Фермерського господарства "Явір"  (код ЄДРПОУ 21946906) в новій редакції затвердженої протоколом загальних зборів членів Фермерського господарства "Явір" від 11 квітня 2022 року, з одночасним скасуванням у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наступних реєстраційних дій, проведених щодо  Фермерського  господарства "Явір" (код ЄДРПОУ - 21946906): за номером 1002021070018000394 від 17.05.2022 року (... зміна керівника, або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи...).

Відтак, предметом доказування у справі є дотримання відповідачем вимог чинного законодавства та статуту Фермерського господарства "Явір" щодо порядку повідомлення членів Фермерського господарства "Явір", на яких було прийняті оскаржувані рішення.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як передбачено статтею 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього  Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом.

Згідно з частини 1, 3 статті 114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України "Про фермерське господарство".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України,  Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України (частина 1 статті 2 Закону України "Про фермерське господарство").

Однією з особливостей фермерського господарства, яка відрізняє його від інших суб`єктів господарювання і пов`язана з особливим правовим статусом і метою, є передбачена законом можливість участі в його діяльності членів фермерського господарства. Ними можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство").

Так, позивач зазначала, що згідно зі свідоцтвом про смерть від 23.11.2020, яке видане Верхньодніпровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, засновник Фермерського господарства "Явір" ОСОБА_2 1949 року народження помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 прийняла спадщину та успадкувала його частку в складеному статутному капіталі ФГ "Явір", яка відповідно до Статуту зазначеного фермерського господарства в грошовому вимірі складала 135  000 грн або 44,55% в складеному капіталі (розділ 6 Статуту).

Зазначене підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.10.2021 № 1409, виданим приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г.В.

Окрім того, за Статутом  ФГ "Явір" власна частка ОСОБА_1 у статутному капіталі складала 14,85% (сума внеску 45 000 грн).

Таким чином, за твердженням позивача, після смерті її чоловіка та успадкування нею його частки в складеному капіталі ФГ "Явір", її частка збільшилася та стала складати 180  000 грн або 59,40%, відповідно частки усіх інших членів фермерського господарства в сукупності складає 123  000 грн або 41,60%, що є меншою за її частку.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів здійснення перерозподілу часток в складеному капіталі ФГ "Явір" та проведення реєстраційних дій щодо виключення померлого члена зі складу членів та збільшення частки члена фермерського господарства ОСОБА_1 з 14,85% до 59,40%.

Згідно зі статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Суд першої інстанції зазначив, що питання щодо порядку скликання та повідомлення учасників фермерського господарства про проведення загальних зборів неврегульоване ані Статутом Фермерського господарства "Явір", ані Законом України "Про фермерські господарства", ані іншими нормативними актами, а тому відповідно до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Вирішуючи спір по суті суд застосував до правовідносин між сторонами положення ст.ст. 31-32 Закону України "Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю" (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), дійшов висновків про необхідність повідомлення членів фермерського господарства про загальні збори поштовим відправленням з описом вкладення не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів членів.

Водночас, колегія суддів зауважує, що за змістом ч. 1 ст. 88 ЦК України статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень тощо. Тобто статут містить норми, які є обов`язковими для учасників (засновників, членів) товариства (господарства, установи), його посадових осіб та інших працівників.

Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України (п. 3, 4 ст. Закону України "Про фермерське господарство").

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що не була повідомлена про проведення загальних зборів членів Фермерського господарства " Явір ", що відбулися 11.04.2022.

Слід зауважити, що в матеріалах справи наявна копія статуту відповідача (т. 1 а.с. 119-131), дослідивши яку судом встановлено, що його положеннями не передбачено письмового порядку повідомлення членів фермерського господарства про проведення загальних зборів шляхом надсилання цінного листа з описом вкладення. Не містить таких вимог і Закон України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відтак, обґрунтованим видається висновок про те, що відповідач не зобов`язаний вчиняти дії щодо такого повідомлення у спосіб, що не передбачений законодавством та не погоджений членами господарства. Натомість, будь-який із способів повідомлення про проведення зборів може бути належним.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 911/3215/17.

Згідно з частиною 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

За приписами частин 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарським судом Дніпропетровської області наведеного враховано не було, натомість застосовано до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 18.01.2022 у справі № 912/96/21.

Необхідно наголосити, що у справі № 912/96/21 предметом позову було витребування майна та зобов`язання вчинити дії, натомість у даній справі судом розглядаються вимоги позивача про визнання недійсним протоколу загальних зборів та нової редакції статуту фермерського господарства, тобто справи різняться між собою за предметом та підставами позову та частково за нормативно-правовим регулюванням.

При цьому позиція суду касаційної інстанції у справі № 912/96/21 зводилась до можливості застосування щодо вказаних правовідносин правових норм цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, оскільки питання відчуження часток та виходу члена зі складу фермерського господарства не врегульоване ані статутом ФГ «Степове», ані Законом України «Про фермерське господарство», ані іншими нормативними актами. Таким чином, правовідносини у справі № 912/96/21 та у даній справі не є подібними, тобто судом першої інстанції при вирішенні справи застосовано правовий висновок зроблений Верховним Судом не у подібних правовідносинах.

Також, судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18, яка зазначала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України «Про фермерське господарство». Однак і в цьому випадку предметом спору було визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), в той час як спір у справі № 904/3715/22 стосується визнання недійсним протоколу загальних зборів та нової редакції статуту фермерського господарства, тобто такий висновок є нерелевантним в контексті заявлених позовних вимог, їх фактичного й правого обґрунтування та приймаючи до уваги правовий висновок Верховного Суду в постанові від 08.08.2018 у справі № 911/3215/17 (подібні правовідносини).

Крім того, місцевий господарський суд встановив, що органами управління фермерського господарства є загальні збори фермерського господарства; голова фермерського господарства. Вищим органом управління ФГ є загальні збори ФГ.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що оскільки порядок проведення загальних зборів не врегульований ані Статутом Фермерського господарства "Явір", ані  Законом України "Про фермерські господарства", до спірних правовідносин має застосовуватись положення Закону України "Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю", тобто про загальні збори учасники повідомляються шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства поштовим відправленням з описом вкладення.

Мотивування щодо помилковості таких тверджень наведено апеляційним судом вище по тексту постанови.

Разом з тим, матеріали справи (т. 1 а.с. 76-80) свідчать про те, що з повідомлення за вих. 1 від 01.03.2022. адресованому ОСОБА_1 за ініціативою членів Фермерського господарства "Явір" для вирішення питань подальшої господарської діяльності ФГ 11.04.2022 об 11 год. за адресою: АДРЕСА_3 відбудуться загальні збори з наступним порядком денним:

1. Про зміну Голови ФГ.

2. Про затвердження нової редакції Статуту ФГ, її державну реєстрацію та внесення  змін до відомостей про ФГ до відомостей ФГ, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

За поясненнями представника Фермерського господарства "Явір" до суду надано незаповнене (не підписане) повідомлення, оскільки заповнене (підписане) повідомлення направлено на адресу ОСОБА_1 .

На підтвердження направлення повідомлення про проведення загальних зборів відповідачем подано до суду накладну SkyNet Worldwide Exspress №0216060941, відповідно до якої ОСОБА_3 направлено на адресу ОСОБА_1 01.03.2022 о 15:00 год. Згідно відмітки, що міститься на вказаній накладній, документи повернуто відправнику  04.04.2022, отримувач відсутній за адресою.

Колегія суддів зауважує, що адреса, за якою позивачу направлялася відповідачем поштова кореспонденція, збігається з адресою, яка зазначена самою ОСОБА_1 у поданій до суду позовній заяві та інших процесуальних документах, а саме: АДРЕСА_2 .

При цьому неотримання повідомлення ФГ «Явір» про проведення 11.04.2022 загальних зборів із порядком денним, з підстав отримувач відсутній за адресою, не є наслідком необачних чи умисних дій сторін.

Водночас, на підтвердження направлення повідомлення про проведення загальних зборів відповідачем було подано до суду також накладну Укрпошти, опис вкладення та фіскальний чек від 05.04.2022, з яких вбачається направлення Фермерським господарством "Явір" Фермерському господарству "Явір" повідомлення на 1 арк.

За поясненнями представника відповідача співпадіння відправника і адресата відбулося тому, що ОСОБА_1 була головою фермерського господарства і такий же адресат був надрукований Укрпоштою, у зв`язку із співпадінням номеру телефон та звертає увагу, що поштова адреса була зазначена саме ОСОБА_1 .

Між тим, господарський суд відхилив вказані доводи відповідача стосовно "автоматичного підтягнення адресата", оскільки в описі вкладення, яке заповнене "від руки" вбачається направлення повідомлення на 1 арк. Фермерському господарству "Явір".

Апеляційний суд зазначає, що, дійсно, найменування отримувача за вказаним поштовим відправленням в описі вкладення зазначено рукописним шрифтом як ф/г «Явір», водночас, адреса, за якою направлялося це відправлення співпадає із адресою, яка зазначена самою ОСОБА_1 у поданій до суду позовній заяві та інших процесуальних документах, а саме: вул. Лесі Українки, 18, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська обл. більше того, як зазначала позивач, 27.11.2020 було проведено загальні збори членів ФГ "Явір", на яких було вирішено обрати її головою Фермерського господарства, тобто фактично вона виконувала функції керівника, а тому мала безперешкодну можливість ознайомитися із змістом поштового відправлення адресованого самому господарству.

Необхідно зазначити, що дії відповідача, який отримавши повернення поштового відправлення від 01.03.2022 з повідомленням ФГ «Явір» про проведення 11.04.2022 загальних зборів із порядком денним – 04.04.2022, та який наступного ж дня (05.04.2022) здійснив повторне повідомлення шляхом надсилання поштової кореспонденції на ту ж саму адресу, яка зазначена самою ОСОБА_1 у поданій до суду позовній заяві та інших процесуальних документах, а саме: вул. Лесі Українки, 18, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська обл., у даному випадку свідчать радше про добросовісну, хоча й необачну в частині зазначення найменування отримувача, поведінку сторони.

Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.  

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази.  Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення  (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи №917/1307/18).

Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також  вірогідність  і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Так, позивачем не надано суду доказів неможливості отримання поштових відправлень відповідача від 01.03.2022 та від 05.04.2022, в яких містилося повідомлення ФГ «Явір» про проведення 11.04.2022 загальних зборів із порядком денним, за адресою: вул. Лесі Українки, 18, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська обл., з причин, що не залежали від неї або об`єктивно перешкоджали цьому.

До того ж, твердження позивача про необхідність дотримання вимог про направлення вказаного повідомлення не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів не узгоджується з положеннями Закону України "Про фермерське господарство" та Статуту ФГ «Явір», які таких строків не визначають.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів на підтвердження повідомлення ФГ «Явір» Паньків Г.Я. про проведення 11.04.2022 загальних зборів в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що обставини щодо здійснення повідомлення позивача про проведення спірних загальних зборів та її обізнаність видаються більше вірогідними та переконливими, ніж аргументи про протилежне.

Отже, взявши до уваги специфіку створення та діяльності фермерського господарства та керуючись стандартами доказування в господарському процесі, суд дійшов висновку про доказову необґрунтованість доводів позивача щодо неповідомлення її про проведення 11.04.2022 загальних зборів членів господарства.

Наведене вказує на відсутність дійсних підстав для визнання прийнятих на цих зборах рішень саме з підстав неналежного повідомлення позивача.

Крім того, місцевий господарський суд виснував, що з наданого відповідачем повідомлення за вих. 1 від 01.03.2022  та №2 від 05.04.2022 адресованому ОСОБА_1 вбачається, що загальні збори 11.04.2022 призначені за ініціативою членів Фермерського господарства "Явір", однак доказів на підтвердження звернення з вимогою про скликання загальних зборів учасників до виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку та отримання письмової відмови від виконавчого органу товариства у скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, відповідачем до суду не надано.

Щодо цього колегія суддів зауважує, що спір у справі стосується питання визнання недійсним рішення загальних зборів Фермерського господарства "Явір" у зв`язку з порушенням законодавства під час їх скликання та проведення.

При цьому позовні вимоги в позовній заяві обґрунтовані саме неналежним повідомленням позивача про проведення загальних зборів 11.04.2022.

Як передбачено ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом (правові висновки Верховного Суду у постановах від 08.05.2018 у справі № 922/1249/17, від 23.04.2019 у справі № 911/1602/18 (п. 7.9).

ОСОБА_1 в якості підстав позову не наводила про порушення відповідачем порядку скликання загальних зборів, а тому у суду були відсутні підстави досліджувати вказані обставини та визначати їх в якості підстав для задоволення позову, адже це порушує принцип диспозитивності господарського процесу.

Так само це порушує й принцип змагальності сторін, оскільки ФГ "Явір" було позбавлено можливості заперечити проти порушення порядку скликання загальних зборів, чим не обґрунтовувалися позовні вимоги, та відповідно надати докази, на відсутність яких вказав Господарський суд Дніпропетровської області.

Вихід суду першої інстанції за межі заявлених позивачем предмету та підстав позову, не узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства та свідчить про вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог.

До аналогічних за своїм змістом висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 19.07.2018 у справі № 910/17827/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1414/18, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16.

Колегія суддів зауважує, що інших підстав для визнання недійсними згаданих рішень позивач не наводить.

В цьому аспекті доцільно наголосити, що у спорах про визнання недійсним рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, повинен встановити, порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у справі №916/3074/20 від 06.09.2021.

Позивачка, звертаючись з позовом до суду, має обґрунтувати порушення її прав і законних інтересів (в чому вони проявились) яким чином у разі задоволення поданого позову буде відновлено порушене право з урахуванням встановлених судом обставин справи.

Відтак, для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити, які саме правовідносини    склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (наявність чи відсутність підстав для визнання недійсними рішення загальних зборів та зборів правління), чи мало місце порушення будь-яких прав позивачки (порядок скликання та проведення загальних зборів та підрахунку голосів), які саме права та інтереси позивачки порушені відповідачем, яке право чи інтерес позивачки порушено і які наслідки порушення прав позивачки відповідачем.                           

У даній справі варто звернути увагу на тому, що спірні рішення загальних зборів жодним чином не обмежує право позивача на управління фермерським господарством, отримання прибутку від його діяльності та реалізацію інших прав члена фермерського господарства, визначених статутом Фермерського господарства "Явір" та нормами чинного законодавства.

При цьому ОСОБА_1 не зазначено конкретики в чому саме виявляється порушення її прав/інтересів обранням нового голови ФГ та затвердження нової редакції Статуту фермерського господарства, членом якого вона є. Зі змісту позовної заяви та інших процесуальних документів останньої не вбачається, які саме пропозиції мала позивач щодо питань порядку денного, які питання порядку денного хотіла змінити чи доповнити та яким чином, якби приймала участь в загальних зборах, зокрема, нею не надано суду іншої редакції Статуту ФГ "Явір", що відрізнялася б від тієї, яка була затверджена 11.04.2022 загальними зборами або ж грунтовного мотивування щодо відсутності необхідності внесення відповідних змін із зазначенням підстав.

В свою чергу, при вирішенні справи судом також враховується необхідність дотримання балансу між приватним інтересом позивача (як одного з членів фермерського господарства) та інтересами інших членів ФГ "Явір" (4 з яких виявили бажання звільнити з посади голови ОСОБА_7 та обрати новим головою ОСОБА_3 , а також внести відповідні зміни до Статуту шляхом затвердження його у новій редакції, проголосувавши «за»).

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі № 917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судових захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких у разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

На цьому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, а також Верховний Суд у постановах від 27.05.2020 у справі № 927/813/19, від 18.06.2020 у справі № 922/1393/19, від 04.08.2020 у справі №910/10764/19 та від 23.12.2020 у справі №926/4729/16.

Апеляційний суд зазначає, що усі питання, які були прийняті на загальних зборах були пов`язані із діяльністю фермерського господарства, а тому втручання суду шляхом визнання недійсними рішень загальних зборів повністю, захищаючи порушені корпоративні права одного члена ФГ, зачіпає корпоративні права інших членів, відповідно порушується баланс їх інтересів, що має наслідком непропорційність втручання у правовідносини сторін та фактично є втручанням суду у господарську діяльність фермерського господарства.

Схожі за змістом правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 17.04.2018 у справі № 922/1671/16 та від 12.03.2019 у справі № 904/9495/16,

Так, принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням фактичних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, з огляду на норми законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, у зв`язку з чим, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі №904/3715/22 належить скасувати, як таке, що прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, прийнявши нове рішення про відмову в позові.

Зважаючи на результат розгляду апеляційної скарги та вирішення справи, судові витрати зі сплати судового збору за подання позову на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на позивача, а за подання апеляційної скарги такі належить стягнути з останньої на користь відповідача (апелянта), про що видати наказ, видачу якого доручити суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Явір" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 904/3715/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі №904/3715/22 скасувати.

Постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 7 443,00 грн покласти на ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1   ( АДРЕСА_1 ,  РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського   господарства "Явір" (51600, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, м. Верхньодніпровськ, вул. Чкалова, 8-б, код ЄДРПОУ 21946906) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11 164,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.07.2023

Головуючий суддя                                                                                                                                                В.Ф. Мороз

Суддя                                                                                           А.Є. Чередко

Суддя                                                                                           Л.А. Коваль