ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

справа № 177/2452/16-к

провадження № 51-1122км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

засудженої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040230000717 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, жительки АДРЕСА_1 , такої, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 4 липня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на неї певні обов`язки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 вчинила умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за обставин, детально викладених у вироку.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду-без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги прокурора про безпідставне врахування одних і тих же обставин як при застосуванні ст. 69 КК, так і при застосуванні ст. 75 КК, що, на думку прокурора, із врахуванням практики Верховного Суду є недопустимим. Крім цього зазначає, що судами безпідставно визнано пом`якшуючою обставиною щире каяття. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, тому його рішення підлягає скасуванню.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Засуджена та її захисник заперечували проти її задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч. 1 ст. 115 КК прокурором не оспорюється, а тому згідно зі ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє законності та обґрунтованості судового рішення в цій частині.

Щодо доводів прокурора, викладених у його касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої ОСОБА_7 внаслідок м`якості, то колегія судів дійшла наступного висновку.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

За змістом ст. 69 КК призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.

Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину за ч.1 ст. 115 КК, який відповідно до ст. 12 КК віднесено до категорії особливо тяжких, відношення до скоєного, особу засудженої, яка не оспорює факт, що саме вона завдала смертельне тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_8 , раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання, реєстрації, має на утриманні пристарілу матір, неповнолітню доньку, є єдиним годувальником в сім`ї, в умовах воєнного часу працює в лавах ЗСУ. Також враховано обставини вчинення нею діяння, ставлення засудженої до вчиненого, її поведінку після вчинення кримінального правопорушення, той факт, що після скоєного злочину пройшло майже 6 років, ніяких інших злочинів чи адміністративних правопорушень засудженою не скоєно, та до кримінальної чи адміністративної відповідальності остання не притягалася.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнав щире каяття в скоєному, часткове визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину,обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

На переконання місцевого суду, вищевказані обставини свідчать про відсутність суспільної небезпеки особи засудженої ОСОБА_7 .

Врахувавши наведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням вимог ст. 69 КК, тобто нижче від найнижчої межі встановленої в санкції вказаної частини статті.

Ці ж самі обставини слугували мотивом суду про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного їй покарання на підставі ст. 75 КК, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Разом з тим, поза увагою місцевого суду залишилось те, що при визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів кримінальних правопорушень, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

При цьому, призначаючи засудженій більш м`який вид покарання, аніж встановлений санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК, суд має належно обґрунтувати, що саме цей захід примусу дозволить досягти ключової мети покарання, а саме виправлення винної особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Як вбачається із вироку суду, рішення про призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК належним чином не вмотивоване, судом першої інстанції не зазначено, які саме обставини істотно знижують ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_7 злочину, а наведені у вироку обставини (щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин) лише характеризують засуджену в загально-соціальному плані, проте не впливають на особливості конкретного злочину і обставини його вчинення.

Окрім того, при вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, суд, застосовуючи до засудженої положення ст. 75 КК та звільняючи її від відбування покарання з випробуванням, не навів у вироку обставин, які б у сукупності із вже зазначеними при застосуванні ст. 69 КК, вказували на можливість застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК.

Не погоджуючись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідних аргументів ставив питання про його скасування в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженої через застосування положень ст. 69 КК та неправильним застосуванням ст. 75 КК.

Відповідно до ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Однак, суд апеляційної інстанції не дотримався наведених вимог кримінального процесуального закону та не перевірив належним чином наведених в апеляційній скарзі прокурора доводів, рішення про законність вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК та звільнення її від його відбування належним чином не обґрунтував.

З огляду на викладене, касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню до нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

У ході нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК, маючи на увазі те, що призначене ОСОБА_7 покарання із застосуванням статей 69, 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`яким.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3