Ухвала

12 липня 2023 року

м. Київ

справа № 211/1159/23

провадження № 61-10044ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «довіра та Гарантія» на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого

2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня

2023 року за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором та визнання іпотеки припиненою,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду

з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором та визнання іпотеки припиненою.

Разом з вищезазначеним позовом позивачі звернулися до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просили суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , та заборони ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року, залишеною без мін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, заяву

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого, належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі - продажу, ВСХ

№ 904620, виданий 21 червня 2006 року, Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М., зареєстровано в реєстрі за

№ 3436, та заборонено ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» вчиняти будь-які дії щодо її відчуження, у тому числі шляхом переуступлення права вимоги щодо вказаного нерухомого майна, до завершення розгляду судом справи та до набрання рішенням суду законної сили.

04 липня 2023 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 07 червня 2023 року (надійшла до суду 06 липня 2023 року), в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.

Касаційна скарга обґрунтована тим, заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ЦПК України.

Заявник зазначає, що посилання судів попередніх інстанцій на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разу його задоволення є недоречним та таким, що не відповідає принципам цивільно-процесуального законодавства.

Також зазначає, що оскаржувані рішення винесені з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст судових рішень

колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема,

з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом

в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Встановивши, що предметом спору, який виник між сторонами у справі, є визнання припиненими зобов`язання за кредитним договором

№ 0308/1107/88-500 від 22 листопада 2007 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 , та визнання припиненою іпотеки за договором іпотеки № 0308/1107/88-500-Z-1 від 22 листопада 2007 року, укладеним між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_2 ), а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та заборони ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» вчиняти будь-які дії щодо вищевказаного майна.

Такі заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами, забезпечують збалансованість інтересів сторін, і не порушують права учасників судового процесу.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені

у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства

з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «довіра та Гарантія» на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором та визнання іпотеки припиненою, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник