ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.07.2023Справа № 910/193/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/193/23

за позовом 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )

4) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 )

5) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 )

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" (Україна, 04107, м. Київ, вул. Тропініна, буд. 7 Г; ідентифікаційний код: 30370711)

про стягнення 917 535,58 грн

Представники учасників справи:

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від позивача-3: не з`явився;

від позивача-4: не з`явився;

від позивача-5: не з`явився;

від відповідача: Михалевич М.М., довіреність № 01/01/07-1384/д від 30.12.2022;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач-1), ОСОБА_2 (далі - позивач-2), ОСОБА_3 (далі - позивач-3), ОСОБА_4 (далі - позивач-4) та ОСОБА_5 (далі - позивач-5) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 917 535,58 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі № 910/193/23 позов було задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті дивідендів за 2018 рік в розмірі 361 543,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 423,15 грн, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті дивідендів за 2018 рік в розмірі 63 759,80 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ОСОБА_3 заборгованість по виплаті дивідендів за 2018 рік в розмірі 306 296,38 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 594,45 грн, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ОСОБА_4 заборгованість по виплаті дивідендів за 2018 рік в розмірі 150 316,40 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ОСОБА_5 заборгованість по виплаті дивідендів за 2018 рік в розмірі 35 620,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

19.06.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивачів про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої позивачі просять стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 91 900,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 розгляд клопотання позивачів про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/193/23 призначено на 05.07.2023.

У судове засідання 05.07.2023 з`явився представник відповідача, представники позивачів та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Розглянувши у судовому засіданні 05.07.2023 клопотання позивачів про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в цій справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У поданій до суду позовній заяві, на виконання вимог процесуального закону, позивачі зазначили у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що вони понесли і очікують понести, у зв`язку із розглядом справи, витрати на правову допомогу в таких розмірах: ОСОБА_1 - 36 200,00 грн, ОСОБА_2 - 6 400,00 грн, ОСОБА_3 - 30 700,00 грн, ОСОБА_4 - 15 000,00 грн, ОСОБА_5 - 3 600,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві також зазначено, що докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України позивачі мають намір подати після ухвалення судом рішення.

Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат позивачів на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем-1 надано належним чином засвідчені копії Договору № 240 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23.12.2022, укладеного між позивачем-1 та адвокатом Сацюком Д.А., Акту приймання-передачі наданих послуг від 09.06.2023 на суму 36200,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем-2 надано належним чином засвідчені копії Договору № 241 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23.12.2022, укладеного між позивачем-2 та адвокатом Сацюком Д.А., Акту приймання-передачі наданих послуг від 09.06.2023 на суму 6400,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем-3 надано належним чином засвідчені копії Договору № 242 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23.12.2022, укладеного між позивачем-3 та адвокатом Сацюком Д.А., Акту приймання-передачі наданих послуг від 09.06.2023 на суму 30700,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем-4 надано належним чином засвідчені копії Договору № 243 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23.12.2022, укладеного між позивачем-4 та адвокатом Сацюком Д.А., Акту приймання-передачі наданих послуг від 09.06.2023 на суму 15000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем-5 надано належним чином засвідчені копії Договору № 244 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23.12.2022, укладеного між позивачем-5 та адвокатом Сацюком Д.А., Акту приймання-передачі наданих послуг від 09.06.2023 на суму 3600,00 грн.

Крім того до матеріалів справи долучено опис послуг наданих адвокатом Сацюком Д.А. по справі № 910/193/23 кожному з позивачів.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В контексті викладеного суд зазначає, що надані позивачами докази на підтвердження понесених ними витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначених розмірах не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цих розмірах з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти покладення на нього судових витрат, відповідач зазначає, що заявлений позивачами розмір витрат на професійну правничу допомогу є не обґрунтованим, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в укладених позивачами з адвокатом Сацюком Д.А. договорах про надання професійної правничої (правової) допомоги розмір гонорару адвоката визначено у фіксованому розмірі, що дорівнює 10% від суми позовних вимог (із заокругленням).

Встановлення фіксованого розміру гонорару має на меті досягнення кінцевого результату для клієнта, безвідносно до часу, затраченого адвокатом та кількості вчинених ним дій.

Водночас, з огляду на наявний в матеріалах справи опис послуг наданих адвокатом Сацюком Д.А. по справі №910/193/23 кожному з позивачів, суд вважає, що визначений у договорах відсоток від суми майнових вимог не відповідає критеріям реальності та необхідності адвокатських витрат.

У цьому контексті суд знаходить слушними доводи відповідача про те, що до суду було подано колективну позовну заяву, при чому не велику за обсягом, а відтак витрачання 5 годин часу на написання позовної заяви для кожного з позивачів, про що зазначено у вищезгаданому описі, є не обґрунтованим.

Так само в розрізі пред`явлення колективного позову вочевидь завищеним є і витрачання часу на надання інших видів послуг (збирання доказів, їх оцінку, ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовку процесуальних документів) кожному з позивачів окремо, адже усі дії адвокатом вчинялись одноразово в інтересах усіх позивачів.

Варто також зазначити, що обсяг роботи адвоката, пов`язаної з наданням правничої допомоги при розгляді цієї справи, з огляду на предмет судового розгляду, не передбачав дослідження великої кількості документів чи проведення складних розрахунків.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами відповідача про не відповідність розміру витрат позивачів на професійну правничу допомогу адвоката обсягу робіт, виконаних адвокатом та складності справи, у зв`язку з чим суд, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат позивачів на професійну правничу допомогу до 20% (1/5) від заявленого розміру.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов було задоволено, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат позивачів на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягає покладенню на відповідача, сумами, що дорівнюють 2% від суми позовних вимог кожного з позивачів, які суд вважає розумними, пропорційними та обґрунтованими для цієї справи.

Відтак витрати позивача-1 на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 36200,00 грн покладаються на відповідача в розмірі 7 230,86 грн; витрати позивача-2 в розмірі 6400,00 грн покладаються на відповідача в розмірі 1275,20 грн; витрати позивача-3 в розмірі 30700,00 грн покладаються на відповідача в розмірі 6125,93 грн; витрати позивача-4 в розмірі 15000,00 грн покладаються на відповідача в розмірі 3006,33 грн; витрати позивача-5 в розмірі 3600,00 грн покладаються на відповідача в розмірі 712,40 грн. Інша частина витрат позивачів на професійну правничу допомогу адвоката покладається на позивачів.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/193/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 230 (сім тисяч двісті тридцять) грн 86 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п`ять) грн 20 коп.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 125 (шість тисяч сто двадцять п`ять) грн 93 коп.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 006 (три тисячі шість) грн 33 коп.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 712 (сімсот дванадцять) грн 40 коп.

7. В іншій частині клопотання відмовити.

8. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати накази.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено 12.07.2023.

Суддя О.В. Нечай