Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 757/12151/18-ц

провадження № 61-10621св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тесленко Іван Сергійович, на постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» (далі - ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ»), про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, в якому просив:

визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в Оболонському районному суді міста Києва ОСОБА_2 під час надання ним показань як свідка у кримінальній справі № 756/4855/17 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 110, частиною першою статті 111, частиною другою статті 437 Кримінального кодексу України, таку інформацію про ОСОБА_1 :

«И представителем украинской элиты было предложено на вторичном рынке произвести скупку этих облигаций для того, чтобы после объявления о покупке Россией облигаций, они бы подлетели в цене, и тем самым у них бы образовалась личная прибыль, которой они бы смогли распоряжаться в своих интересах»;

«…основным переговорщиком с украинской стороны был ОСОБА_1 , сын Президента страны»;

«Я не просто подтверждаю, я как раз утверждаю, что это был именно подкуп, абсолютно впрямую. …была задача поставлена финансово заинтересовать представителей семьи ОСОБА_5 »;

«Вся суть этой сделки заключалась в том, чтобы не впрямую передать государственные бюджетные деньги Российской Федерации или Украины, а дать возможность конкретным физическим лицам, в данном случае сыну ОСОБА_6 , обогатиться с помощью операции на ценном, на фондовом рынке»;

визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в прямому ефірі телевізійного каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в програмі «Вечірній прайм» ОСОБА_2 таку інформацію, яка стосується ОСОБА_1 : «…он был бенефициаром сделки»;

зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом повідомлення в прямому ефірі телевізійного каналу «112 Україна» (ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ») в програмі «Вечірній прайм» про ухвалене у цій справі рішення та зачитування його резолютивної частини, не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили.

На обґрунтування позову посилався на те, що поширення інформації відбулося шляхом її повідомлення під час допиту свідка у відкритому судовому засіданні, а також під час інтерв`ю на телеканалі «112 Україна», а тому інформацію було поширено серед широкого кола осіб (учасників судового процесу, журналістів та інших громадян). Поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності та є недостовірною, оскільки позивач ніколи не брав участі у переговорах та не вів будь-яких переговорів від України та від власного імені із представниками Російської Федерації або будь-якими високопосадовцями Російської Федерації щодо продажу Російській Федерації українських облігацій.

Позивач ніколи не отримував одного мільярда дол. США як підкуп за відмову президента України ОСОБА_3 підписати Угоду про асоціацію України з Європейським Союзом. Поширена недостовірна інформація щодо позивача створює негативну соціальну оцінку позивача в очах оточуючих, а отже, порушено право позивача на повагу до гідності, честі та ділової репутації.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року позов задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в Оболонському районному суді міста Києва ОСОБА_2 під час надання ним показань як свідком у кримінальній справі № 756/4855/17 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 111, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 110, частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 437 КК України, таку інформацію:

«И представителем украинской элиты было предложено на вторичном рынке произвести скупку этих облигаций для того, чтобы после обьявления о покупке Россией облигаций, они бы подлетели в цене, и тем самым у них бы образовалась личная прибыль, которой они бы смогли роспоряжаться в своих интересах»;

«…основным переговорщиком с украинской стороны был ОСОБА_1 , сын Президента страны»;

«Я не просто подтверждаю, я как раз утверждаю, что это был именно подкуп, абсолютно впрямую. …была задача поставлена финансово заинтересовать представителей семьи ОСОБА_5 »;

«Вся суть этой сделки заключалась в том, чтобы не впрямую передать государственные бюджетые деньги Российской Федерации или Украины, а дать возможность конкретным физическим лицам, в данном случае сыну ОСОБА_6 , обогатиться с помощью операции на ценном, на фондовом рынке».

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в прямому ефірі телевізійного каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в програмі «Вечірній прайм» ОСОБА_2 наступну інформацію, яка стосується ОСОБА_1 : «…он был бенефициаром сделки».

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом повідомлення в прямому ефірі телевізійного каналу «112 Україна» (ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ») в програмі «Вечірній прайм» про ухвалене у цій справі рішення та зачитування його резолютивної частини не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у спірному випадку мало місце доведення зазначеної інформації невизначеному колу осіб шляхом передання по телебаченню, а отже, можна констатувати факт поширення спірної інформації. Відповідач як під час інтерв`ю у прямому ефірі на телеканалі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у програмі «Вечірній прайм», так і під час допиту в судовому засіданні у справі № 756/4855/17 говорив саме про позивача.

Позивач не є учасником у кримінальній справі № 756/4855/17, а отже, інформація щодо позивача, отримана в ході допиту свідка ОСОБА_2 , не буде оцінюватись судом при ухваленні вироку у справі.

Поширена відповідачем інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.

Врахувавши висновки експертизи та інші наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача спростувати поширену недостовірну інформацію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обсяг інформації саме в межах проведення судового розгляду кримінальної справи стосується виключно правовідносин, які регулюються положеннями КПК України. Тому надання оцінки щодо достовірності чи недостовірності повідомленої свідком інформації повинно здійснюватися судом у кримінальній справі у порядку та за правилами, встановленими статтями 94, 96 КПК України.

Під час вирішення цього спору суд не наділений повноваженнями давати оцінку показанням свідка, наданим у кримінальній справі. У матеріалах справи відсутні докази про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутній склад юридичного правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення цього позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тесленко І. С., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині факту поширення інформації стосовно позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 року в прямому ефірі телевізійного каналу «112 Україна» у програмі «Вечірній прайм» не зазначив обґрунтування та мотивів ухвалення ним такого рішення, тому порушив норми статей 381, 382 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що суд першої інстанції не мав повноважень ставити під сумнів достовірність показань, повідомлених ОСОБА_2 як свідком у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 . Тобто суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що особа, яка допитується у суді в іншій справі, у будь-якому випадку не може нести відповідальність за поширення недостовірної інформації стосовно іншої особи.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 не був учасником кримінального провадження, в якому було допитано відповідача. Тому інформація, яку повідомив відповідач стосовно позивача, виходила за межі предмета доказування у кримінальному провадженні.

Обставини, про які свідчив відповідач та які є спірними у цій справі, не стосувались подій, інкримінованих обвинувальним актом, а тому відповідно до КПК України свідчення відповідача не є показаннями у кримінальному провадженні.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на:

неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 184/104/17-ц, від 02 лютого 2022 року у справі № 759/16597/18;

відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування статей 32, 34 Конституції України та статей 201, 277, 297, 299 ЦК України при вирішенні спорів за позовами про спростування недостовірної інформації, поширеної особою під час її допиту як свідка в суді у кримінальній справі;

недослідження зібраних у справі доказів.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тесленко І. С., на підставах, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 1 частини третьої статті 411 цього Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що у провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебувала кримінальна справа № 756/4855/17 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 110, частиною першою статті 111, частиною другою статті 437 КК України.

У судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_1 року у зазначеній кримінальній справі допитаний як свідок ОСОБА_2 (відповідач у цій справі). Під час допиту на запитання прокурора ОСОБА_2 надав такі показання:

«Там была найдена в итоге схема, которая, насколько я понимаю, была выработана как раз к сентябрю месяцу. Очень нестандартная схема, с точки зрения порядка оказания финансовой помощи, потому что до этого Россия с Украиной всегда оперировала либо долговыми механизмами, выдавая кредиты межгосударственные, либо с помощью цены на газ, привязывая тем самым Украину к России. В данном случае была схема, связанная с государственными облигациями, еврооблигациями украинскими, там была схема, построенная на инсайдерской торговле акциями, то есть Россия обязалась купить определенное количество Государственных облигаций Украины. Первый транш был запланирован в размере 3-х миллиардов, не помню сейчас долларов или евро, по-моему в евро, потому что в евро номинированы. В общей сложности объём финансирования должен был составить 15 миллиардов. И представителем украинской элиты было предложено на вторичном рынке произвести скупку этих облигаций для того, чтобы после объявления о покупке Россией облигаций они бы подлетели в цене этим самым у них бы, образовалась личная прибыль, которой бы они могли распоряжаться в своих интересах»;

«Насколько мне известно, основным переговорщиком с украинской стороны был ОСОБА_1 , сын Президента страны. И эта информация была доступна ряду сотрудников администрации, тогда Президента Украины, который я так понимаю еще и в личном качестве участвовали в этом процессе»;

«Я не просто подтверждаю, я как раз утверждаю, что это был именно подкуп, абсолютно впрямую. И мне говорили мои знакомые, работающие в органах правительства Российской Федерации, конкретно на вице-премьера ОСОБА_8 , что в этом была поставлена задача, что была задача поставлена финансово заинтересовать представителей семьи ОСОБА_5 . Потому что в Российской Федерации была точка зрения, что Украиной управляет некий конгломерат людей, которые могут друг с другом быть связаны не юридически, а именно семейными связями, поэтому необходимо было именно создать условия для того, чтобы члены этой семьи могли бы извлечь прибыль. Уважаемой защите могу сказать, что непосредственно прибыли в деле продажи облигаций получает не страна Украина, а инвесторы, которые покупают облигации. Облигации - это ценная бумага, которая как раз предназначена для извлечения прибыли инвесторам. Украина тем самым на себя берет обязательство погасить эти облигации, при чем с процентами, то есть с точки зрения количества денег, которые получает Украина, - это отрицательное количество денег, ну и любая другая страна мира, она покупает время тем самым»;

«Я Вам подарю учебник экономики, там все на эту тему написано. Так или иначе это классическая инсайдерская сделка, которая была запланирована. Вся суть этой сделки заключалась в том, чтобы не впрямую передавать государственные бюджетные деньги Российской Федерации или Украины, а дать возможность конкретным физическим лицам, в данном случае сыну ОСОБА_6 , обогатиться с помощью операции на ценном, на фондовом рынке. В обеспечении этого, то, что звучало, в России как минимум участвовал один крупный инвестиционный фонд, это фонд Темполтон».

У цей же день ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час інтерв`ю у прямому ефірі на телеканалі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у програмі «Вечірній прайм», яка транслювалась о 22 год. 11 хв., ОСОБА_2 на запитання журналіста: «Пресс-секретар ОСОБА_1 ОСОБА_14 в своєму фейсбуці написав, що буде подавати на Вас в суд, зараз процитую мовою оригіналу: «Среди прочего, откровенной ложью являются заявления ОСОБА_9 о том, что якобы в 2013 году ОСОБА_1 вел переговоры с руководством Российской Федерации о продаже украинских облигаций внешнего займа, и после этого якобы получил 1 миллиард долларов в качестве подкупа за отказ Президента Украины ОСОБА_10 подписать соглашения об ассоциации с ЕС».

Будуть подавати в суд з метою… до кримінальної відповідальності Вас …» відповів: «Я не заявлял кстати о том, что он вел переговоры. Я сказал, что он был бенефициаром этой сделки. Так что это они уже сами додумали и разоблачили себя в том, что они в переговорах участвовали, потому что я этого не говорил. Но так или иначе я очень доволен, потому что, если они собираются подавать в суд, значит мы наконец-то разберемся, куда же пошли эти соответственно деньги…»

За результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Альтернатива» склало висновок від 03 серпня 2018 року № 68/18, у якому зазначено, що висловлювання, що є у фрагментах текстів, містять інформацію негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 ; висловлювання, що містяться у текстах допиту свідка ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи в Оболонському районному суді міста Києва ІНФОРМАЦІЯ_1 року та інтерв`ю телеканалам «112 Україна» та «News One» ІНФОРМАЦІЯ_1 року (за стенограмами, наданими замовником експертизи) викладено у формі фактичних тверджень.

У мотивувальній частині вказаного висновку зазначено, що в текстах інтерв`ю телеканалам ОСОБА_2 лише повторював основні тези, висловлені під час його допиту в суді як свідка (а. с. 65).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що поширена ОСОБА_2 інформація ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час надання показань як свідком у кримінальній справі № 756/4855/17 та ця ж інформація озвучена ІНФОРМАЦІЯ_1 року на телеканалі «112 Україна», є недостовірною, не відповідає дійсності та викладена неправдиво.

Щодо вимог про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в Оболонському районному суді міста Києва ОСОБА_2 під час надання ним показань як свідком у кримінальній справі № 756/4855/17 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень

У касаційній скарзі заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 32, 34 Конституції України та статей 201, 277, 297, 299 ЦК України при вирішенні спорів за позовами про спростування недостовірної інформації, поширеної особою, під час її допиту як свідка в суді у кримінальній справі.

Відповідно до частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до частини першої статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Верховний Суд зазначає, що у справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими благами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Верховний Суд зазначає, що при розгляді справ указаної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 759/16597/18, на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, надавши оцінку всім доказам у справі.

Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 липня 1986 року у справі «Lingens v. Austria» (Лінгенс проти Австрії).

Отже, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці ЄСПЛ.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, стосовно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалася судом при ухваленні судового рішення, оскільки правилами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Така вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2019 року у справі № 464/4433/15-ц.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що поширена відповідачем як свідком у кримінальній справі № 756/4855/17 інформація підлягає спростуванню у судовому порядку, оскільки ОСОБА_1 не був учасником у кримінальній справі № 756/4855/17.

У постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/16674/17, на яку посилався суд апеляційної інстанції, зазначено, що інформація, яку позивач просить спростувати є фактичними обставинами досудового розслідування у кримінальному провадженні, тому суд не наділений компетенцією давати оцінку таким обставинами досудового розслідування. Встановивши відсутність складу юридичного правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення цього позову, суди правомірно відмовили у його задоволенні.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 408/5482/15 зазначено, що не може вважатись поширенням інформації, як обов`язковий елемент юридичного складу правопорушення, повідомлення інформації особою під час її допиту як свідка у кримінальній справі, оскільки законодавством встановлений інший вид юридичної відповідальності для такої особи у випадку надання нею завідомо неправдивих показань, про що свідок попереджається у встановленому законом порядку.

Посилання заявника на те, що він не був учасником у кримінальній справі, в якій відповідач як свідок висловив оспорювану інформацію, не може бути підставою для задоволення позову.

Конституційний Суд України у рішенні від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 у справі N 1-9/2003за за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_12 про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей) дійшов висновку, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Судова практика, відповідно до якої звернення громадян до правоохоронних органів, що містять певні відомості про недодержання законів іншими особами, за умови, що у такому зверненні немає завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, не є поширенням недостовірної інформації, усталеною (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 756/3363/16, від 16 листопада 2020 року у справі № 334/8949/16).

У спірному випадку відповідач ОСОБА_2 , надаючи пояснення як свідок у кримінальній справі, по суті повідомляв суду про протиправні, на його думку, дії ОСОБА_1 , що має розцінюватися як процесуальний обов`язок свідка у кримінальній справі, так і право повідомити суд та правоохоронні органи про протиправну діяльність особи, яка не є учасником кримінальної справи.

Отже, тлумачення статті 277 ЦК України дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом не може вважатись поширенням інформації, як обов`язковий елемент юридичного складу правопорушення, повідомлення інформації особою під час її допиту як свідка у кримінальній справі щодо іншої особи, не залежно від того, чи така особа, щодо якої давалися показання свідком, була учасником іншої справи.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в суді під час надання ним показань як свідком у кримінальній справі № 756/4855/17.

Щодо вирішення вимог про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у прямому ефірі телевізійного каналу «112 Україна» в програмі «Вечірній прайм», інформацію, яка стосується ОСОБА_1 «…он был бенефициаром сделки»

ЄСПЛ 02 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У зазначеному рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

У цій справі позивач просив визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в прямому ефірі телевізійного каналу «112 Україна» в програмі «Вечірній прайм», зокрема висловлювання про те, що ОСОБА_1 був бенефіціаром угоди (дослівно «…он был бенефициаром сделки»).

Встановлено, що за контекстом висловлювань відповідача мова йшла про нібито наявність угоди з керівництвом Російської Федерації про продаж українських облігацій зовнішньої позики, «бенефіціаром» якої був ОСОБА_1 .

Водночас на запитання журналіста відповідач ОСОБА_13 констатував, що він не заявляв, що ОСОБА_1 вів відповідні переговори.

Отже, зазначене свідчить, що спірна інформація про те, що ОСОБА_1 був бенефіціаром певної угоди, є по суті оцінкою дій позивача, висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями ОСОБА_13 як політика.

З урахуванням наведеного можна зробити висновок, що спірні висловлювання ОСОБА_2 у прямому ефірі телевізійного каналу «112 Україна» у програмі «Вечірній прайм» не є твердженнями про вчинення ОСОБА_1 конкретних протиправних діянь, а сам характер таких висловлювань та контекст, в якому вони були викладені, свідчать про власну суб`єктивну оцінку ОСОБА_2 діяльності позивача, який є сином публічної особи, у контексті певних політично значимих подій.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 184/104/17-ц, на яку посилається заявник у касаційній скарзі: «належним чином дослідити подані учасниками справи докази, оцінити їх в сукупності та взаємозв`язку, а також надати обґрунтування щодо доводів осіб, які подали апеляційні скарги, це процесуальний обов`язок суду. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд апеляційної інстанції не здійснив належне правосуддя, у судовому рішенні у достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (справи «Мала проти України»; «Серявін та інші проти України»; «Проніна проти України», «Суомінен проти Фінляндії»)».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначеного до уваги не взяв та не навів мотивів ухвалення нового рішення в частині вимог про спростування недостовірної інформації, поширеної відповідачем у прямому ефірі телевізійного каналу «112 Україна» в програмі «Вечірній прайм». Тому доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, частково заслуговують на увагу.

Водночас зазначене порушення не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюване висловлювання відповідача ОСОБА_2 , зважаючи на його суть та контекст, необхідно розцінювати як оціночне судження, а не констатацію факту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тесленко Іван Сергійович, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко