ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2009 р. Справа № 2-а-2724/08
10 год. 55 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В.
за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1. за довіреністю; відповідача - ОСОБА_2., ОСОБА_3. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Звенигородка про стягнення 3 211, 48 грн. відшкодування пенсії, виплаченої по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві,
ВСТАНОВИВ :
Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області звернулось до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Звенигородка про стягнення коштів в рахунок відшкодування пенсії, виплаченої по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Позивач стверджував, що в 2007 р. та за період з 01.01.2008 р. по 30.04.2008 р. ним було виплачено громадянці ОСОБА_4. пенсію по інвалідності у зв'язку з отриманим нею трудовим каліцтвом. Далі позивач стверджував, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не прийняв до заліку та не відшкодував зазначені кошти Пенсійному фонду.
На підставі наведених обставин позивач просив стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Звенигородка 3211,48 грн.
Позивач, в судовому засіданні, позов підтримав в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що нещасний випадок, в результаті якого ОСОБА_4 отримала каліцтво, не пов'язаний з виробництвом, про що прямо зазначено в акті від 05.04.1974 р. Відповідач також стверджував, що він не є особою, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, оскільки подібні розрахунки мають бути здійснені на централізованому рівні.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
ОСОБА_4. працювала в м. Владивосток на порцеляновому заводі. Згідно акта про нещасний випадок на виробництві № 1 від 05 квітня 1974 р. ОСОБА_4 , знаходячись на території підприємства, потрапила в дорожньо-транспортну пригоду.
За даними виписки із акта ЛТЕК ОСОБА_4 була встановлена друга група інвалідності, причиною якої стало трудове каліцтво.
Спеціальним законом який відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (надалі за текстом - «Закон № 1105-XIV»). Згідно статті 13 цього Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно статті 14 Закону № 1105-XIV нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Підпунктом «г» пункту першого статті 21 Закону № 1105-XIV обов'язок з повної та своєчасної виплаті пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Разом з тим, частиною другою статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року № 2272-III (надалі за текстом - «Закон № 2272-III») встановлені особливі умови здійснення Фондом страхових виплат працівникам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року. Зокрема, такий обов'язок настає з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Приймаючи до уваги, що відповідні документи ОСОБА_4 не були передані відповідачу, пенсія по інвалідності їй виплачується управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області.
Протягом 2007 р. та за період з 01 січня 2008 р. по 30 квітня 2008 р. позивач виплатив ОСОБА_4 пенсію на загальну суму 3211,48 грн.
Факт виплати пенсії в зазначеній сумі визнається сторонами, підтверджується актами звірки і у суду не виникає сумніву щодо його достовірності.
З огляду на викладену вище норму Закону № 2272-III суд знаходить доводи позивача переконливими та вважає, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати, пов'язані з виплатою пенсії ОСОБА_4
Досліджуючи обґрунтованість заперечень відповідача стосовно того, що нещасний випадок, в результаті якого ОСОБА_4 отримала каліцтво, не пов'язаний з виробництвом, а отже виплата пенсії по інвалідності взагалі не повинна здійснюватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків суд зазначає наступне.
Акт про нещасний випадок на виробництві дійсно містить напис, що «нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом».
Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-III визначає виробництво як діяльність, пов'язану з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.
Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача, що травма потерпілої не була пов'язана безпосередньо з виробничим процесом.
Проте, суд звертає увагу, що згідно зазначеному акту ОСОБА_4. отримала травму на території підприємства, де вона працювала, по дорозі на роботу, тобто при виконанні трудових обов'язків.
У зв'язку з цим суд нагадує, що стаття 14 Закону № 1105-XIV визначає нещасний випадок як подію, що сталася у процесі виконання працівником трудових обов'язків.
У цьому контексті суд знаходить обґрунтування відповідача непереконливими.
Далі суд звертає увагу, що механізм відшкодування Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування витрат, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (надалі за текстом - «Порядок»).
Згідно пункту п'ятому Порядку Органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат, складають акт щомісячної звірки витрат, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків).
Відповідно до пункту 6 Порядку головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Пункт 7 Порядку передбачає, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
За цих обставин Суд вважає, що управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області не є тією особою, якій належить право вимоги, а відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Звенигородка не повинно відповідати за цим адміністративним позовом.
Такий висновок суду ґрунтується і на правових позиціях, викладених Верховним Судом України (Постанова від 25.01.2005 р. у справі №7/102) та Вищим Адміністративним Судом України (Ухвала від 31 липня 2007 р.).
Враховуючи все вищенаведене суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Звенигородка про стягнення 3 211, 48 грн. відшкодування пенсії, виплаченої по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 18 лютого 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький