ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/8965/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», скаржник)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 (колегія суддів: Шапран В.В. (головуючий), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)

у справі № 910/8965/22

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (далі - ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», позивач)

до АТ «Українська залізниця»

про відшкодування збитків.

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду стало питання щодо наявності/відсутності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених позовних вимог, рішення суду за результатом розгляду справи по суті спору

1.1. ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулося до суду з позовом до АТ "Українська залізниця" про відшкодування збитків у розмірі 44 147, 74 грн, що складають вартість втраченого вантажу.

1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 відкрито провадження у справі №910/8965/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/8965/22 позов ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" задоволено повністю.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/8965/22. Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/8965/22 разом з доданими до неї документами повернуто АТ «Українська залізниця».

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ «Українська залізниця» просило скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі №910/8965/22, а матеріали даної справи направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

3.2. Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу країни (далі - ГПК України), обґрунтовуючи касаційну скаргу пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що суд апеляційної інстанції у цій справі не врахував висновків Верховного Суду викладених у постановах від 05.10.2022 у справі №911/2799/20, від 15.08.2019 у справі №909/548/16, від 08.10.2020 у справі №910/9187/19, від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 щодо застосування статей 73, 74, 76, 77, 119, 256 ГПК України в період введення воєнного стану в України, з урахуванням обставин у спірних правовідносинах та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами.

4. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

4.1. Відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.

5. Стислий виклад обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні оскаржуваного судового рішення

5.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/8965/22 позовні вимоги задоволено повністю.

5.2. АТ «Українська залізниця» отримало вказане рішення суду першої інстанції - 12.12.2022.

5.3. АТ «Українська залізниця», не погоджуючись із вказаним рішенням, 14.02.2023 подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог на суму 6 872, 64 грн і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишено без руху. Роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині. Попереджено АТ "Українська залізниця", що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків в частині надання доказів сплати судового збору, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику, а у випадку не усунення у встановлений термін недоліків стосовно подання заяви про поновлення строку - у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

5.4.1. Постановляючи ухвалу від 13.03.2023, апеляційний суд виходив з такого:

ь до апеляційної скарги заявником не додано жодних доказів сплати судового збору за її подання, як і не надано доказів звільнення від сплати судового збору;

ь оскільки рішення Господарського суд міста Києва від 25.11.2022 отримано скаржником 12.12.2022, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, заявник мав подати апеляційну скаргу у строк до 02.01.2023 включно, з урахуванням вихідних днів. Разом з цим, дану апеляційну скаргу подано лише 14.02.2023, тобто з пропуском процесуального строку;

ь в апеляційній скарзі викладено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку відповідач обґрунтовував тим, що:

1) оскаржуване рішення отримано скаржником 12.12.2022;

2) згідно з наказом від 25.02.2022 №72/Н та наказом від 15.03.2022 №76/Н запроваджено режим простою працівників АТ "Українська залізниця";

3) місто Дніпро та інші міста України піддаються постійним ракетним ударам, що в свою чергу створило перебої зі світлом, Інтернетом, зв`язком та поштовим зв`язком;

4) наведені обставини та введення в Україні воєнного стану унеможливили звернення з апеляційною скаргою у встановлений законом процесуальний строк;

ь суд визнав доводи відповідача стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження необґрунтованими, оскільки:

1) судом не встановлено обставин, що перешкоджали останньому через запровадження в Україні воєнного стану вчасно звернутись до суду із апеляційною скаргою;

2) саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження;

3) Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до ГПК України не вносились;

4) скаржником не додано документів на підтвердження того, які саме працівники перебувають в простої, тоді як згідно з пунктом 2.4 наказу від 25.02.2022 №72/Н керівникам структурних підрозділів регіональної філії доручено залучати до роботи працівників для забезпечення виконання технологічного (робочого) процесу згідно з графіками роботи, з оплатою за фактично відпрацьований час;

5) наведені обставини не є такими, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані, виходячи із змісту заяви відповідача, з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідачем у справі процесуальних дій. Поряд з цим неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними;

6) щодо посилань представника відповідача на повітряну тривогу під час якої забороняється робота підприємств, установ та організацій, та відключення електропостачання в місті Дніпро, що унеможливлювало, на переконання скаржника, своєчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою, суд зауважує, що вказані скаржником обставини не носили постійного, безперервного характеру. Наведені у заяві про поновлення строку обставини, хронологія та послідовність дій відповідача перед зверненням до суду свідчать про те, що цей строк був пропущений через відсутність зусиль відповідача і належної старанності, особливо з огляду на його реальну обізнаність про наявність спірного рішення (копію рішення отримано скаржником 12.12.2022);

7) відповідачем не надано доказів відсутності електроенергії такої тривалості (протягом декількох днів або ж тижнів), щоб це завадило подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк. При цьому з апеляційною скаргою відповідач звернувся через два місяці після отримання повного тексту судового рішення (14.02.2023). Отже, вказані скаржником обставини не звільняють від обов`язку його працівників належним чином виконувати передбачений обсяг функцій і фактично є питанням організації внутрішніх робочих процесів (відповідні висновки наведені в ухвалі Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/35366/21).

8) щодо оголошення повітряної тривоги, то суд визнає її обставиною, яка є об`єктивною і не залежить від волі відповідача та дійсно перешкоджає зверненню у цей час до суду. Однак в тексті апеляційної скарги відповідач повідомляє про оголошення повітряних тривог у місті Дніпро 07.12.2022-09.12.2022 (оголошено 2 рази на день тривалістю менше години), 09.12.2022, 12.12.2022, 14.12.2022, 15.12.2022, 16.12.2022 (оголошено 1 раз на день тривалістю менше години) не надаючи при цьому доказів об`єктивної неможливості в найкоротший термін з моменту отримання оскаржуваного рішення (12.12.2022) звернутися з відповідною апеляційною скаргою до суду;

9) звернення до суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями ГПК України.

5.5. Копію ухвали суду від 13.03.2023 отримано скаржником засобами поштового зв`язку 22.03.2023. Отже, строк на усунення недоліків апеляційної скарги розпочався 23.03.2023 та закінчився 10.04.2023 включно (з урахуванням вихідних днів та строку поштового перебігу).

5.6. АТ "Українська залізниця" 27.03.2023 подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додало платіжне доручення від 20.02.2023 №1539 на суму 3 721,50 грн.

5.7. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, у вказаній заяві скаржником не наведено жодних аргументів щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. В межах встановлених судом строків на усунення недоліків апеляційної скарги (до 10.04.2023) відповідачем також не надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (з наведенням інших мотивів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження).

5.8. Отже, оскільки заявник апеляційної скарги не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 13.03.2023, у встановлений судом строк, зокрема, не подав суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/8965/22, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023 у справі №910/8965/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т. М., судді: Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/8965/22 за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

6.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій

7.1. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

7.2. Так, об`єктом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі №910/8965/22, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

7.3. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

7.4. Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

7.5. Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).

7.6. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

7.7. У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

7.8. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз. 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

7.9. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

7.10. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

7.11. У справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

7.12. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви N 17160/06 та N 35548/06, п. 34, від 20.06.2011).

7.13. Тобто, з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб, законом встановлюються певні процесуальні обмеження, метою яких є забезпечення ефективності судочинства.

7.14. Так, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

7.15. Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7.16. Тобто, встановлено як дату початку перебігу строку, так і строк на апеляційне оскарження судового рішення.

7.17. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 256 ГПК України).

7.18. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частини третя статті 256 ГПК України).

7.19. Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

7.20. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.

7.21. При цьому до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

7.21.1. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

7.21.2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

7.22. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

7.23. Таким чином, статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

7.24. Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, тощо).

7.25. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

7.26. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

7.27. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

7.28. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишено без руху на підставі частин другої, третьої статті 260 ГПК України та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали.

7.28.1. Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без руху, врахував, що АТ "Українська залізниця" не сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги, а також подало скаргу з порушенням строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (див. пункт 5.4.1 даної Постанови).

7.28.2. Суд апеляційної інстанції, визнаючи доводи відповідача стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження необґрунтованими, виходив з того, що судом не встановлено обставин, що перешкоджали апелянту через запровадження в Україні воєнного стану вчасно звернутись до суду із апеляційною скаргою. При цьому суд вказав, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження. Суд врахував і те, що скаржником не надано доказів на підтвердження того, які саме працівники перебували у простої, доказів тривалої відсутності електроенергії, доказів постійних/безперервних повітряних тривог, що б в кінцевому результаті завадили відповідачу подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк.

7.28.2.1. Відтак, на думку апеляційного суду, скаржник допустив порушення строку на апеляційне оскарження рішення суду через неналежну організацію трудового процесу з боку відповідальних осіб відповідача, що є суто суб`єктивною причиною, та не може бути визнана судом поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку.

7.29. Ухвалу суду від 13.03.2023 (про залишення апеляційної скарги без руху) скаржник отримав засобами поштового зв`язку 22.03.2023, а відтак мав право на усунення недоліків апеляційної скарги у 10-ти денний строк.

7.29.1. Верховний Суд враховує, що АТ "Українська залізниця" 27.03.2023 подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої на підтвердження сплати судового збору долучило платіжне доручення.

7.29.1.1. Водночас апелянтом ані у вказаній заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, ані у будь-якій іншій заяві/клопотанні не наведено жодних аргументів/доводів/мотивів щодо поважності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та/або не надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших мотивів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

7.30. У касаційній скарзі до Верховного Суду скаржник вказує, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає частині п`ятій статті 236 ГПК України. При цьому скаржник вказує, що, суд, відхиляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, належно не оцінив доводи на предмет поважності причини пропуску строку у їх сукупності, а саме:

- незначний пропуск скаржником процесуального строку;

- рішення суду першої інстанції відповідач отримав 12.12.2022, проте копію позовної заяви з додатками не отримував;

- перебування скаржника у стані простою у зв`язку з веденням воєнного стану, що створило перешкоди у своєчасному звернення з апеляційною скаргою, а також призвело до значного скорочення штату юридичного підрозділу, що не дозволяє здійснювати повноцінно заміну представників у справах, тощо; а також те, що місто Дніпро постійно піддається ракетним ударам, руйнуванням критичної енергетичної інфраструктури, що створює перебої зі світлом, інтернетом та зв`язком.

7.30.1. А відтак, на думку скаржника, останній належним чином обґрунтував причини пропуску процесуального строку на оскарження рішення місцевого суду.

7.31. Проаналізувавши зміст оскаржуваної ухвали у контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867 щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України, де відзначено:

«Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк».

7.32. Колегія суддів виходить з того, що сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.

7.33. Отже, ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв`язок між обставинами (зокрема, але не виключно, збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо.

7.34. Так, суд апеляційної інстанції, оцінивши наведені скаржником доводи щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду у контексті їх причино-наслідкового зв`язку, дійшов висновку, що апелянтом не обґрунтовано належно поважність причин пропуску процесуального строку, оскільки не доведено яким чином існування об`єктивно непереборних обставин (зокрема, але не виключено, за посиланням скаржника: воєнний стан, повітряна тривога, відсутність світла, інтернету, зв`язку, простій на підприємстві тощо) пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідачем у справі процесуальних дій протягом 2 місяців.

7.35. У контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд акцентує, що вказівки у апеляційній скарзі на загальновідомі обставини, що відбуваються в Україні з 24 лютого 2022 року, зокрема, збройна агресія проти України, масові ракетні обстріли, пошкодження критичної інфраструктури, тощо, не може автоматично вказувати на поважність причин пропуску процесуального строку. Кожна така обставина підлягає доказуванню її впливу на неможливість вчасно виконати процесуальну дію.

7.36. Колегія суддів враховує, що з моменту отримання копії рішення суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою через 2 місяці. При цьому так чітко і не вказав, що заважало йому протягом цілих 2 місяців подати вчасно апеляційну скаргу або у найкоротший розумний строк.

7.36.1. Посилання відповідача на скорочення штату юридичного підрозділу (що не підтверджено матеріалами справи, зокрема, але не виключно, розпорядженнями, наказами, тощо, як і не надано доказів навантаження) Судом оцінюються критично, з огляду на те, що апелянтом не надано жодних доказів та вмотивованих пояснень щодо того, чому, зокрема, адвокат (зокрема і той, що подавав апеляційну скаргу та заяву про усунення недоліків) чи інша посадова особа у межах самопредставництва в інтересах АТ «Українська залізниця» та відповідно наділена правом підписання відповідних документів, своєчасно не подала апеляційну скаргу, а також у найкоротші терміни не звернулась із такою скаргою. При цьому Суд враховує, що скаржником не вказано та не доведено причино-наслідковий зв`язок щодо штату та фактичним підписом адвокатом усіх поданих процесуальних документів у справі до суду.

7.36.2. З огляду на викладене, наведені скаржником доводи/мотиви/обґрунтування за відсутності доказів тривалої/безперервної дії об`єктивно непереборних обставин на волевиявлення відповідача, що призвело до неможливості вчинення процесуальної дії протягом 2 місяців, не можна вважати поважними з огляду на їх суб`єктивний характер.

7.37. Колегія суддів відзначає, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

7.38. Частинами першою та четвертою статті 26 вказаного Закону встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

7.39. У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

7.40. Колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пункті 47 постанови від 10.11.2022 у справі №990/115/22, де відзначено:

"Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку".

7.41. У цьому випадку необхідно з`ясувати, в який саме строк позивач міг звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та якими доказами підтверджується неможливість звернення до суду раніше, оскільки право на поновлення строку у зв`язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження. Вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи (див. пункт 34 постанови Верховного Суду від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21).

7.42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №1227/8971/2012 зазначила, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним і виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

7.43. У постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

7.44. Відтак, Суд критично оцінює доводи касаційної скарги, вважає їх загальними, необґрунтованими, немотивованими, неаргументованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи.

7.45. Колегія суддів відзначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та посилання на нього, без належного обґрунтування, мотивування та аргументування впливу на неможливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі та без поданням відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку.

7.46. Щодо покликань скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.10.2022 у справі №911/2799/20, від 15.08.2019 у справі №909/548/16, від 08.10.2020 у справі №910/9187/19, від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, колегія суддів відзначає, що:

- у постанові від 05.10.2022 у справі № 911/2799/20 вказано, що у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини (підстави) справи, суд вирішує питання щодо наявності/відсутності підстав для поновлення строку, переслідуючи легітимну мету та враховуючи розумний ступінь пропорційності між забезпеченням належного відправлення правосуддя і доступу до суду та дотримання принципів правової визначеності та res judicata . Таким чином, суд апеляційної інстанції у кожному конкретному випадку, дотримуючись балансу між реалізацією особою права на доступ до суду (шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції), принципу правової визначеності та принципу res judicata, враховуючи мету апеляційного оскарження, обставини (підстави), які означені як причини пропуску строку заявником, приймає мотивоване та обґрунтоване рішення щодо задоволення/відхилення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням у судовому рішенні підстав, причин, міркувань та правової підстави щодо задоволення/відхилення такого клопотання;

- у постанові від 15.08.2019 у справі №909/548/16 колегія суддів зазначила, що, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні та оцінити докази, надані скаржником на підтвердження об`єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його відновлення. При цьому, слід враховувати наскільки суттєво було пропущено встановлений законом строк, а також те, що необхідною умовою практичного здійснення заінтересованою стороною права на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення;

- у постанові від 08.10.2020 у справі №910/9187/19 відзначено, що статтею 119 ГПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу;

- у постанові ід 29.09.2022 у справі №500/1912/22 Суд дійшов висновку, що протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами може мати ознаки невиправданого обмеження до ступу до суду. При цьому при розгляді даної справи колегією суддів враховано, що:

ь позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, і відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС);

ь перебіг шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом розпочався 1 жовтня 2021 року та сплинув 1 квітня 2022 року, а позивач звернувся до суду першої інстанції лише 26 квітня 2022 року.

7.47. Проаналізувавши наведені постанови Верховного Суду, на які вказує скаржник, колегія суддів доходить висновку, що всі висновки, наведені у вказаних постановах, мають універсальний характер.

7.47.1. Водночас такі висновки зроблені Судом за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідного судового рішення.

7.47.2. При цьому слід відзначити, що суд у кожному конкретному випадку визначає, з якої саме поважної причини заявником порушено строк, встановлений законом, та чи були такі причини об`єктивно непереборними для заявника. Відтак, висновки, наведені у справах №№ 911/2799/20, 909/548/16, 910/9187/19, 500/1912/22, не суперечать змісту оскаржуваної ухвали апеляційної інстанції. Різниця у результаті (поновлення строку) ж як раз і полягала у доведених обставинах, які зумовили таке поновлення і які мали поважний характер.

7.48. Отже, доводи касаційної скарги АТ «Українська залізниця» не знайшли свого підтвердження, Судом не встановленого порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статтей 86, 119, 261 ГПК України), як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, а відтак підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

7.48.1. При цьому Суд враховує, що, оскільки АТ «Українська залізниця» не скористалось своїм процесуальним правом на усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання заяви/клопотання про поважність поновлення строку на апеляційне оскарження у справі, суд апеляційної інстанції за відсутності відповідної заяви/клопотання діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

7.49. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.50. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7.51. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у правовому, так і процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї Постанови.

8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі №910/8965/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос