Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.07.2023 Справа №607/3333/23

провадження №2/607/1464/2023

м. Тернопіль

               Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді                                                Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання                        Ковбасюк М.В.

позивача                                                         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великогаївської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Великогаївської сільської ради, про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_1 рахується є колишнім колгоспним двором, членами якого були: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , після смерті якої спадщину фактично прийняв її чоловік ОСОБА_2 , проте не оформив своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_2 , який за життя склав заповіт, яким все своє майно, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося і все те, на що він за законом має право заповів ОСОБА_1 . Позивач спадщину прийняв, шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , нотаріусом йому було відмовлено, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, на спадкове майно. Відтак позивач просить визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , який складається з: «А» Житловий будинок площею 81,4 кв.м.; «а» Прибудова площею 21,1 кв.м.; «а1» Прибудова площею 7,8 кв.м.; «Сх» Сходи площею 5,0 кв.м.; «Пд(Б)» Підвал площею 17,1 кв.м.; «Пд(Г)» Підвал площею 21,5 кв.м.; «Б» Хлів площею 40,2 кв.м.; «В» Гараж площею 28,2 кв.м.; «Г» Гараж площею 21,5 кв.м.; «Д» Літня кухня площею 20,6 кв.м.; «1» Огорожа площею 61,4 кв.м.; «2» Ворота площею 5,7 кв.м.; «3» Хвіртка площею 1,1 кв.м.; «К» Криниця площею 12,0 кв.м.; «С» Септик площею 3,1 кв.м.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.03.2023 відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив суд врахувати, що у позовній заяві є описка, щодо зазначення назви села де знаходиться житловий будинок з надвірними спорудами право власності на який він просить визнати, зокрема помилково вказано АДРЕСА_1 замість вірного с. Красівка. Відтак просив визнати за ним право власності житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник відповідача Великогаївської сільської ради в судове засідання не з`явився, попередньо звернувшись до суду із заявою із змісту якої вбачається, що Великогаївська сільська рада проти позову не заперечує, а позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Красівка Підволочиського району Тернопільської області та його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим Товстолузькою сільрадою Підволочиського району Тернопільської області 05.11.1966.

Згідно з довідкою №351 від 18.11.2021 виданою Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами в с. Красівка Тернопільського району Тернопільської області рахується за ОСОБА_2 та станом на 15.04.1991 був колгоспним двором, членами якого бути: голова двору – ОСОБА_2 ; дружина – ОСОБА_3 ; син – ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки №446 про технічний стан нерухомого майна від 18.07.2022 виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, по обліку бюро, будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Дозвільні документи на будівництво прибудови літ. «а», загальною площею 15,9 кв.м. та прибудови літ. «а1», загальною площею 6,3 кв.м. замовником не надані.

Як вбачається з Інформаційної довідки №447 від 18.07.2022 виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 державна реєстрація права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в бюро не проведена.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Красівка Тернопільського району Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно 01.09.2022 Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ).

14.04.2010 секретарем виконавчого комітету Дичківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Петрик Л.В., посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №23 заповіт, згідно якого ОСОБА_2 діючи добровільно і перебуваючи у здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все його майно, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося і все те, на що він за законом матиме право заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як слідує із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Виконавчим комітетом Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 05.10.2021, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області.

Згідно із копії спадкової справи №584/2021 заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , яка зареєстрована за № 1445 від 22.11.2021.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №67403613 від 22.11.2021, у реєстрі є дані про наявність чинного заповіту ОСОБА_2 посвідченого Дичківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 14.04.2010 за реєстровим № 23.

21.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою № 968 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом в тому числі і на 1/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належала померлому особисто та 1/3 частки, яка належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Довідкою №350 від 18.11.2021 виданою Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області підтверджено, що ОСОБА_3 постійно проживала та перебувала на реєстраційному обліку до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 та разом з нею на день її смерті був зареєстрований голова двору – ОСОБА_2 .

Також в матеріалах спадкової справи №584/2021 заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявна копія заповіту посвідченого 14.04.2010 секретарем виконавчого комітету Дичківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Петрик Л.В., та зареєстрованого в реєстрі за №22, відповідно до якого ОСОБА_3 діючи добровільно і перебуваючи у здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося і все те, на що вона за законом матиме право заповідає ОСОБА_4 , 1962 року народження та ОСОБА_5 , 1959 року народження в рівних частинах.

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темнікової Л.Г. №1734/02-31 від 24.10.2022, встановлено, що у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за № 584/2021, після смерті ОСОБА_2 , за заявою сина померлого – ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом. Відповідно до матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений Дичківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 14.04.2010 за реєстровим № 23 на все належне померлому майно в користь ОСОБА_6 . При розгляді документів поданих ОСОБА_1 , для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті батька — ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено, що відсутній правовстановлюючий документ та що вказаний житловий будинок належить колгоспному двору, а тому ОСОБА_1 відмовлено у вчинені нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті батька — ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її чоловік, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

З вказаної постанови також слідує, що за даними Спадкового реєстру після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 646/2013. Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 17.12.2013 є дані про наявність заповіту, посвідченого Дичківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 14.04.2010 за реєстровим № 22. Вказаний заповіт у спадковій справі відсутній. 17.12.2013 від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_7 подана заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку спадкового житлового будинку. 17.12.2013 їм було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропущенням терміну для прийняття спадщини. Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10.06.2014, справа № 607/4976/14-ц їм було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Фактично, спадщину також прийняв чоловік померлої ОСОБА_2 , але, не оформив своїх спадкових прав.

Згідно технічного паспорта на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який виготовлений 04.07.2014 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_1 , житловий будинок АДРЕСА_1 , побудований у 1967 році. Даний технічний паспорт містить відмітку про самочинні прибудови «а»,та « НОМЕР_4 ».

Як роз`яснює Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01.07.1990.

Статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 ЦК У PCP 1963 в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР в редакції 1963 колгоспний двір – це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Відповідно до змісту ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Враховуючи вищенаведене житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належав кожному з членів колгоспного двору – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в рівних частках по 1/3 частці.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1983 №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» роз`яснено, що правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01.07.1990. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30.06.1990 спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина на належну померлій 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт яким все своє майно, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося і все те, на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_4 , 1962 року народження та ОСОБА_5 , 1959 року народження в рівних частинах.

Разом з тим, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 постановою нотаріуса було відмовлено у видачі свідоцтва по право на спадщину за заповітом на 1/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку із пропущенням терміну для прийняття спадщини. Окрім цього, рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10.06.2014, у справі № 607/4976/14-ц ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З постанови державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темнікової Л.Г. №1734/02-31 від 24.10.2022 вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняв її чоловік ОСОБА_2 , проте не оформив своїх спадкових справ.

Відтак, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина в тому числі і на належні останньому 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , з яких 1/3 частини житлового будинку належала йому як члену колгоспного двору та 1/3 частини житлового будинку успадкована після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Частиною першою статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу вимог ч.1 ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті. Право на спадкування мають особи, визначені в заповіті (ч.1 ст.1223 ЦК України).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося і все те, на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_1 .

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини, як визначено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За п.п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за N 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Підпунктом 4.18 п. 4 глави 10 розділу II вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

З матеріалів спадкової справи слідує, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , шляхом подання заяви до Тернопільської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом №1445 від 22.11.2021.

За умовами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування» державна реєстрація права власності на нерухоме майно регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 і втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5і зареєстроване в Мін`юсті 18.02.2002 за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Ця позиція повністю відповідає практиці Верховного Суду України. Так, постановою Верховного Суду України від 15.01.2014 року у справі № 6-145цс13 сформована єдина правова позиція по даній категорії справ. Відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 №121 обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введено лише з 29.06.1998 року, тобто дня набрання чинності Інструкції.

Виходячи із наведеного, чинне на момент спорудження об`єкта нерухомості та виникнення у спадкодавця права власності на спірне будинковолодіння законодавство не пов`язувало виникнення останнього із державною реєстрацією. Відтак, її відсутність не свідчить про відсутність права власності, а правові засади прийняті в експлуатацію об`єктів, побудованих до 05.08.1992 року, відсутні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Судом встановлено, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , однак позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права через органи нотаріату, як і підтвердити своє право власності на успадковане нерухоме майно, зокрема на 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок.

Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи викладені вимоги законів, досліджені у судовому засіданні письмові докази, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що спадкові права позивача ОСОБА_2 , як спадкоємця майна померлого члена колишнього колгоспного двору, підлягають захисту в судовому порядку, шляхом визнання за ним права власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, суд не вбачає підстав для визнання за позивачем права власності на решту частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме 1/3 його частини, оскільки судом встановлено, що будинковолодіння належало до типу колгоспного двору, членами якого були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . При цьому, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина лише на 2/3 частини житлового будинку, а решта 1/3 частини житлового будинку належить позивачу як члену колишнього колгоспного двору та останній не позбавлений права оформити право власності на 1/3 частини у порядку встановленому законом, як за членом колишнього колгоспного двору. Доказів невизнання такого права чи його порушення суду не надано.

Окрім цього, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 були здійснені самочинні прибудови ««а», загальною площею 15,9 кв.м. та «а1», загальною площею 6,3 кв.м., які не прийняті в експлуатацію.

Згідно Інформаційної довідки № №446 про технічний стан нерухомого майна від 18.07.2022 виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, дозвільні документи на будівництво прибудови літ. «а», загальною площею 15,9 кв.м. та прибудови літ. «а1», загальною площею 6,3 кв.м. замовником не надані.

Згідно технічного паспорта на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який виготовлений 04.07.2014 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризаці, прибудова під літ. «а» - 1993 року побудови та прибудова літ. «а1» - 2003 року побудови.

05.08.1992 на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року №449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 05.08.1992 не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Таким чином не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Отже, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.12.2003 № 146).

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Таким чином, спадкодавець ОСОБА_2 за життя не набув права власності на самочинне збудоване майно, а тому воно не може бути предметом спадкування та переходити до інших осіб - спадкоємців у розумінні ст. 1216 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов в частині визнання права власності у порядку спадкування за заповітом на прибудови «а», загальною площею 15,9 кв.м. та «а1», загальною площею 6,3 кв.м. не підлягає задоволенню, оскільки не належали ОСОБА_2 за життя на праві власності або будь-якому іншому речовому праві.

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Великогаївської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , за виключенням прибудов прибудови «а», загальною площею 15,9 кв.м. та «а1», загальною площею 6,3 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 11.07.2023.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Великогаївська сільська рада, код ЄДРПОУ 04394875, адреса місцезнаходження: вул. Галицька, 47 с. Великі Гаї Тернопільський район Тернопільська область, 47722.

Головуючий суддяН. Р. Кунець