ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" липня 2023 р.                                 м. Київ                            Справа № 911/1739/23  

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015»

про забезпечення позову у справі № 911/1739/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське»

про стягнення збитків

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» (далі - позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» (далі – відповідач) про стягнення 3 822,00 грн. збитків Суддя Кошик А.Ю.

До суду 03.07.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» подано заяву № 03/07-23/1 від 03.07.2023 року про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЙТОВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 30839560) в межах суми ціни позову 796 047,31 грн., які знаходяться на рахунках в банківських установах, зокрема:

-          № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ «МТБ БАНК», МФО 328168;

- № НОМЕР_2 відкритий в ПАТ «МТБ БАНК», МФО 328168;

-          № НОМЕР_3 відкритий в АТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365, валюта рахунку (978-Євро);

-          № НОМЕР_3 відкритий в АТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365, валюта рахунку (840-Євро);

-          № НОМЕР_4 відкритий в АТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365;

-          № НОМЕР_5 відкритий в ТУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 322669;

-          № НОМЕР_6 відкритий в ТУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 322669;

-          № НОМЕР_7 відкритий в ТУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 32266.

У зв`язку з відпусткою судді Кошик А.Ю. на підставі протоколу автоматизованого розподілу передано судді Карпечкіну Т.П. для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду

Як зазначає позивач, у нього в користуванні на праві оренди перебувають земельні ділянки , розташовані на території Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, що підтверджується відповідними договорами оренди земельних ділянок, інформаційними довідками та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, рішенням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області № 309 ХІ-УІІІ від 08.04.2021 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості загальною площею 119,6122 га».

Однак, позивачу стало відомо, що частина земельних ділянок, які перебувають в орендному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач 2015», були самовільно зайняті та використані Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Войтовське» для здійснення посіву сільськогосподарських культур, у зв`язку з чим позивач у червні 2021 року звернувся з відповідним листом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо порушення відповідачем вимог земельного законодавства.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 19-10-0.43-7707/2-21 від 01.07.2021 року було повідомлено позивача, що за наслідками розгляду його звернення від 08.06.2021 року були проведені відповідні заходи державного контролю за використанням та охороною земельних ділянок, за результатами яких було виявлено порушення окремих вимог земельного законодавства, а саме самовільне заняття земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача, про що було складені акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 689-ДК/666/АП/09/01/-21 від 25.06.2021 року, № 690-ДК/661/АП/09/01/-21 від 25.06.2021 року, № 685-ДК/662/АП/09/01/-21 від               25.06.2021 року, № 684-ДК/663/АП/09/01/-21 від 25.06.2021 року, № 683-ДК/665/АП/09/01/-21 від 25.06.2021 року, № 688-ДК/667/АП/09/01/-21 від                25.06.2021 року, № 686-ДК/669/АП/09/01/-21 від 25.06.2021 року, № 687-ДК/668/АП/09/01/-21 від 25.06.2021 року.

В 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» про стягнення 796 047,31 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані позивачем тим, що частина земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у користуванні позивача на праві оренди, були самовільно зайняті відповідачем, внаслідок чого позивачу було завдано збитки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2022 року у справі               № 911/3061/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 року у справі № 911/3061/21, в задоволенні позову було відмовлено.

При цьому судами було встановлено факт самовільного використання земельних ділянок Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Войтовське», які на праві оренди перебувають у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015».

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає наступне.

Позивач зазначає, що у разі задоволення судом позовної заяви в повному обсязі та стягненні грошових коштів з Відповідача виконання рішення буде утрудненим, у разі відмови суду у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які перебувають на рахунках відповідача.

Зазначене позивач обґрунтовує тим, що фактично у відповідача є можливість в будь - який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках що, беззаперечно, в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Відповідач будь-яким чином ухиляється від відшкодування збитків, завданих позивачу, та перешкоджає здійсненню господарській діяльності на земельних ділянках, що перебувають у користуванні позивача, внаслідок чого останній втратив можливість обробити свої земельні ділянки та отримати в подальшому прибуток від продажу вирощеної продукції, а протиправна поведінка відповідача ставить під сумнів виконання судового рішення та свідчить про наявність обґрунтованих побоювань щодо утруднення його реального виконання в майбутньому.

Розглянувши подану заявником заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Зокрема, ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено способи забезпечення позову, серед яких накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 4 наведеної ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до абз. 2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у п. 2 Постанови № 16 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та реальність загрози утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Заявник в заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на грошові кошти відповідача, посилаючись на самовільне використання останнім земельних ділянок які належать на праві оренди позивачеві.

Дослідивши викладені в заяві про забезпечення позову обставини та додані заявником до заяви докази, суд з урахуванням вищевказаних приписів законодавства зазначає про відсутність документально підтверджених фактів вчинення дій, які містять ознаки наміру ухилення від виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому відсутні підстави стверджувати про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого   заходу забезпечення позову, заява фактично ґрунтується на припущеннях.

В силу вимог положень процесуального закону, що стосується забезпечення позову, заявник має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення в період пред`явлення позову до суду. Проте, у поданій заяві заявник послається лише на потенційну можливість виникнення наведених у заяві обставин. Зокрема, не викладено обставин та не надано доказів, які вказують на реальні наміри відповідача вчиняти відповідні дії, які можуть створити загрозу утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду.

В той же час, накладення арешту на рахунки «Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» в банківських установах на період вирішення спору може призвести до блокування поточної господарської діяльності, однак у майбутньому не убезпечить від виконання чинних судових рішень.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.

Оцінивши доводи заявника та надані ним докази щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» № 03/07-23/1 від 03.07.2023 року про забезпечення позову у справі № 911/1739/23 задоволенню не підлягає як не обґрунтована та не доведена.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

Ухвалив:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» № 03/07-23/1 від 03.07.2023 року про забезпечення позову у справі № 911/1739/23.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя                                                                                        Т.П. Карпечкін