ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року                                                                             Справа № 918/6/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. ,  суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Котяй І.В.;

позивача:  Гвоздецька О.В.;

відповідача 1: Вотава І.Л.;

відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2023 року у справі №918/6/23 (повний текст складено 15 травня 2023 року, суддя Романюк Ю.Г.) та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23 травня 2023 року (повний текст складено 26 травня 2023 року)

за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся"  до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Борейко Миколи Яковича

про визнання незаконним та скасування в частині рішення виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району №204 від 10 листопада 2003 року, визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути майно у комунальну власність

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся" (відповідач-1, ТОВ фірма побутових послуг "Полісся") та до фізичної особи-підприємця Борейко Миколи Яковича (відповідач-2, ФОП Борейко М.Я.), у якому просить суд:

- поновити пропущений строк на звернення з позовом;

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району №204 від 10 листопада 2003 року "Про оформлення права колективної власності на будівлю будинку побуду, що знаходиться в смт. Рокитне по вул. Кірова, 15" в частині оформлення права колективної власності відповідача-1 на протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв. м., що знаходиться в будівлі будинку побуту, що розташована за адресою: вул. Соборна, 15, смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області;

- визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення №7 від 04 січня 2022 року, укладений між ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" та фізичною особою-підприємцем Борейко М.Я.;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Борейко М.Я. повернути у власність територіальної громади протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв. м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2023 року у справі №918/6/23 відмовлено у задоволенні позову Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся" та до фізичної особи-підприємця Борейко Миколи Яковича про визнання незаконним та скасування в частині рішення виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району №204 від 10 листопада 2003 року, визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути майно у комунальну власність.

Вказане рішення мотивоване тим, що орган місцевого самоврядування не був власником майна за адресою смт. Рокитне по вул. Кірова, 15 на момент вибуття у 1995 році; прокурором не доведено, що в будівлі в смт. Рокитне по вул. Соборна, 15 знаходиться протирадіаційне укриття загальною площею 33 кв.м. Відповідач не знав і не повинен був знати про те, що у будівлі будинку побуту за адресою вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне, знаходиться протирадіаційне укриття загальною площею 260 кв.м.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що у цьому випадку ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" є добросовісним набувачем свого майна за адресою вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне, а тому підстав для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району №204 від 10 листопада 2003 року "Про оформлення права колективної власності на будівлі будинку побуту, що знаходиться в смт. Рокитне по вул. Кірова, 15" в частині оформлення права колективної власності ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" на протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв.м., що знаходиться в будівлі будинку побуту, що розташована за адресою: вул. Соборна, 154 в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області немає. На переконання суду, задоволення позову у даній частині призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таке порушення виражатиметься у покладенні на відповідача надмірного тягаря та необґрунтованому і непропорційному співвідношенні між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №7 від 04 січня 2022 року, укладеного між ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" та фізичною особою-підприємцем Борейко М.Я. та зобов`язання останнього повернути у власність територіальної громади протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв. м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області, місцевий суд зазначив, що наявності підстав для визнання договору недійсним прокурором не доведено.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 23 травня 2023 року у справі №918/6/23 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся" про стягнення витрат понесених відповідачем-1 по оплаті професійної правничої допомоги у справі № 918/6/23. Присуджено до стягнення з Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся" (вул. Соборна, 15, Рокитне, Сарненський район, Рівненська область, 34200, код ЄДРПОУ 03061736) 26000 (двадцять шість) грн 00 коп. витрат на оплату професійної правової (правничої) допомоги.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2023 року у справі №918/6/23 та ухвалити нове, яким позов задоволити у повному обсязі; скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23 травня 2023 року у справі №918/6/23.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального (статтю 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), статтю 178 Цивільного кодексу України, пункт 20 переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається затвердженого декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року №26-92) та процесуального права (статті 79, 86, 236, 237 ГПК України), неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у результаті чого зроблено хибні висновки.

Апелянт стверджує, що згідно інформації Рокитнівської селищної ради Сарненського району, по вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне, знаходиться протирадіаційне укриття під обліковим записом №66765, площею 33 кв.м., яке належить та експлуатується ТОВ фірма побутових послуг "Полісся". Згідно листів Сарненської районної державної адміністрації № 53/2-372 вих23 від 08 березня 2023 року та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області №6201-2859/6206/2 від 28 червня 2022 року по вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне Сарненського району знаходиться протирадіаційне укриття обліковий №66765. Крім того, про наявність в приміщенні будинку побуту в смт. Рокитне колишнього Рокитнівського району, Рівненської області, захисної споруди (протирадіаційне укриття) свідчать також облікова картка та паспорт сховища - протирадіаційного укриття №66765. Окрім того, відповідно до технічного паспорту на будівлю будинку побуту, що знаходиться за адресою: вул. Соборна, 15 в смт Рокитне Сарненського району від 06.08.2020, розробленого директором КП РОБТІ Тарасюк М.М., будівля двоповерхова, на першому поверсі розміщені два коридори, вестибюль, два цехи, сходова клітка, склад, два допоміжні приміщення, торговий зал, кабінет, котельня, а також протирадіаційне укриття, площею 33 кв.м. На другому поверсі будівлі будинку побуту розміщені сходова клітка, коридор, три кабінети, три цехи, каса та приймальня. Факт розміщення за адресою: вул. Соборна, 15 в смт Рокитне Сарненського району протирадіаційного укриття підтверджується також актом комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони №66765 від 05 травня 2022 року. Таким чином, зазначені вище докази в сукупності підтверджують факт існування та розміщення по вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне протирадіаційного укриття під обліковим записом №66765, водночас суд першої інстанції не надав цим доказам належної оцінки.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що 28 березня 1995 року виконавчим комітетом Рокитнівської районної ради прийнято рішення "Про перелік об`єктів комунальної власності району, які підлягають приватизації у 1995 році" та пунктом 2 рішення вирішено передати представництву Фонду державного майна України в Рокитнівському районі в управління об`єкти комунальної власності району, які включені до переліку зазначеного в пункті 1 вказаного рішення. Договором купівлі-продажу від 20 липня 1995 року взагалі не визначено, яке саме майно перейшло у власність відповідача-1, а тому стверджувати, що саме з моменту підписання договору до товариства перейшло право власності в тому числі і на спірне протирадіаційне укриття №66765 немає жодних обґрунтованих підстав, адже заборона приватизації захисних споруд цивільного захисту відповідно до пункту 20 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року №26-92 існувала і станом на 1995 рік. З огляду на вказане, на переконання прокурора, висновки суду першої інстанції, що спірне майно не підлягає поверненню у комунальну власність, оскільки на час приватизації мало статус державного, адже набуто відповідачем-1 не шляхом викупу із комунальної власності, а шляхом приватизації із державного майна за договором купівлі-продажу від 20 липня 1995 року, є абсолютно безпідставними.

Прокурор зазначає, що витребування та повернення у власність держави протирадіаційного укриття, переслідує легітимну мету забезпечення жителів Рокитнівської громади захисною спорудою, яка є необхідною для захисту населення від небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. При цьому, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України досягнення вказаної мети не є формальним чи лише декларативним приводом для витребування майна з незаконного приватного володіння. Таким чином, інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення, зокрема у період воєнного часу, поза сумнівом, є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами по суті "формального" власника нерухомого майна. У такому випадку, протирадіаційне укриття передбачено для забезпечення вищевказаних потреб громади, тому інтерес широкого кола мешканців територіальної громади у даному спорі беззаперечно переважає над приватним інтересом конкретної особи.

Крім того, апелянт зазначає, що прокурором не заявлялась позовна вимога про витребування нерухомого майна, як помилково зазначає у рішенні суд першої інстанції. Враховуючи вказане, висновки суду стосовно втручання у право відповідача-1 мирно володіти майном, без надання останньому відповідної компенсації є абсолютно безпідставними та не відповідають матеріалам справи.

Листом №918/6/23/3496/23 від 05 червня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

14 червня 2023 року матеріали справи №918/6/23 надійшли до апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 червня 2023 року у справі №918/6/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2023 року у справі №918/6/23 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23 травня 2023 року у справі №918/6/23 та призначено дату судового засідання на 05 липня 2023 року.

05 липня 2023 року від ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судові рішення у справі залишити без змін. Крім того, відповідачем 1 заявлено клопотання про стягнення з прокуратури 14000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Безпосередньо в судовому засіданні 05 липня 2023 року прокурор та представник відповідача 1 повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Представник позивача (Рокитнівської селищної ради) підтримала вимоги Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача 1, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення – скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 березня 1995 року рішенням виконавчого комітету Рокитнівської районної ради №10 на виконання Державної програми приватизації та Указів Президента України від 30 грудня 1994 року №827 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" та №66 від 19 січня 1995 року "Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі" затверджено перелік об`єктів комунальної власності району, які підлягають приватизації у 1995 році.

Згідно з додатком №1 до вказаного рішення до переліку об`єктів комунальної власності району, які підлягають приватизації у 1995 році увійшов, зокрема, "Побуткомбінат".

В матеріалах наявна копія договору купівлі-продажу державного майна від 20 липня 1995 року. Договір зареєстровано розпорядженням голови районної ради від 18 серпня 1995 року за №357-р.

Відповідно до предмету Договору представництво Фонду державного майна у Рокитнівському районі передало у власність (Продавець) організації орендарів фірма побутових послуг "Полісся" (покупець) державне майно цілісного майнового комплексу фірма побутових послуг Полісся, що знаходиться за адресою: смт Рокитне Рокитнівського району Рівненської області, вул. Кірова, 15, на земельній ділянці площею 1,33 га з правом користування.

Майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар обладнання, устаткування, будівлі та інше майно згідно з актом оцінки, який додається до цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі.

Вказаний у цьому Договорі об`єкт продано за 8 447 050 000 (вісім мільярдів чотириста сорок сім мільйонів п`ятдесят тисяч ) карбованців (пункт 1.3 договору).

Згідно з умовами пункту 8.1 цього договору продавець гарантував, що об`єкт приватизації не входить до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, не є переданим, заставленим, не знаходиться під арештом, судових справ щодо нього немає.

Відповідно до пункту 8.2 цього договору, перелік проданого майна повинен відповідати акту інвентаризації. Однак такий акт інвентаризації у матеріалах справи відсутній.

Договір посвідчений у нотаріальному порядку.

22 вересня 1995 року представництвом Фонду державного майна України в Рокитнівському районі видано свідоцтво про власність реєстраційний номер І, згідно з яким Свідоцтво про власність на майно приміщення фірми побутових послуг "Полісся" по вул. Кірова, 15 надано нижчезгаданому "Покупцю" на підставі Договору купівлі-продажу №1 від 18 серпня 1995 року між "Покупцем" і представництвом Фонду державного майна України згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств/малу приватизацію" та Програмою приватизації підприємств комунальної власності Рокитнівського району на 1995 рік.

17 жовтня 2000 року виготовлено паспорт сховища (протирадіаційного укриття) №66765, що знаходиться в смт Рокитне, вул. Кірова, 15 та експлуатується в мирний час Фірмою побутових послуг "Полісся" /т.,1, а.с. 147/.

Як вбачається із паспорту сховища (протирадіаційного укриття) №66765, укриття знаходиться за адресою смт. Рокитне, по вул. Кірова, 15 та має загальну площу 260 кв.м., загальний об`єм 650 м.куб, місткість чоловік 70, кількість входів -2. Укриття є вбудованим, введене в експлуатацію 1964 року.

27 травня 2002 року відповідно до розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації №283 "Про підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна", виданого на підставі статей 2, 19, 20 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" пункту 4 рішення обласної ради від 03 березня 1999 року №56, пункту 6.2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, №7/5 від 07 травня 2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445 доручено Комунальному підприємству "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" проводити підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна на території Рівненської області в порядку встановленому законодавством.

10 листопада 2003 року, на виконання вищевказаного розпорядження, та зокрема, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 травня 2002 року, виконавчимкомітетом Рокитнівської селищної ради прийнято рішення №204 "Про оформлення права колективної власності на будівлю будинку побуту, що знаходиться в смт. Рокитне по вул. Кірова, 15".

Вказане рішення прийнято за результатами розгляду заяви директора ФПП "Полісся" Пилипчука М.А.

28 січня 2004 року виконавчим комітетом Рокитнівської селищної ради видано ТОВ фірмі побутових послуг "Полісся" свідоцтво про право власності на будівлю будинку побуту, в смт. Рокитне по вул. Кірова, 15.

Із технічного паспорту на будівлю будинку побуту від 06 серпня 2020 року та інвентаризаційної справи №1572 від 19 червня 2000 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 знаходиться приміщення на 2 поверхи загальною площею 479,2 кв..м (1 поверх загальна площа - 224, 5 кв.м., 2-й поверх 254,7 кв.м.) /т.1, а.с. 48-53, а.с. 143-145/.

Відповідно до технічного паспорту на будівлю будинку побуту, що знаходиться за адресою: вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне Сарненського району від 06 серпня 2020 року, розробленого директором КП РОБТІ Тарасюк М.М., будівля двоповерхова, на першому поверсі розміщені два коридори, вестибюль, два цехи, сходова клітка, склад, два допоміжні приміщення, торговий зал, кабінет, котельня, а також протирадіаційне укриття площею 33 кв.м. На другому поверсі будівлі будинку побуту розміщені сходова клітка, коридор, три кабінети, три цехи, каса та приймальня.

Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року №807-ІХ, у Рівненській області утворено Сарненський район (з адміністративним центром у місті Сарни) у складі територій Березівської сільської, Вирівської сільської, Висоцької сільської, Дубровицької міської, Клесівської селищної, Миляцької сільської, Немовицької сільської, Рокитнівської селищної, Сарненської міської, Старосільської сільської, Степанської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Також, вказаною постановою у Рівненській області ліквідовано Рокитнівський район.

Згідно інформації Рокитнівської селищної ради Сарненського району, по вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне Сарненського району, знаходиться протирадіаційне укриття під обліковим записом №66765, площею 33 кв.м., яке належить та експлуатується ТОВ фірма побутових послуг "Полісся".

В матеріалах справи міститься копія облікової картки на протирадіаційне укриття від 06 червня 1990 року, що знаходиться за адресою Рівненська область, смт. Рокитне, вул. Кірова, 15. Укриття належить биткомбінату Минбат УССР. Також в матеріалах справи міститься копія облікової картки на протирадіаційне укриття № 66765 без дати /т.2, а.с.39-40/.

05 травня 2022 року комісією у складі Начальника відділення запобігання НС та ЦЗ ДПРЗ-5 ДСНС України у Рівненській області майора служби цивільного захисту Богданця А.М., начальника караулу ДПРЧ-10 ДПРЗ-5 ГУ ДСНС України у Рівненській області ст. лейтенанта служби цивільного захисту Мініча Д.Г., головного спеціаліста з питань ЦЗ та моб. Роботи Масовця Олексія Івановича у присутності директора КП Рокитнекомуненергія Стрільця С.А. проведено перевірку стану готовності, експлуатації і використання сховища (протирадіаційного укриття) №665765. За підсумками перевірки встановлено місцезнаходження сховища (протирадіаційного укриття) смт. Рокитне, вул. Соборна, 15. Загальна характеристика сховища (протирадіаційного укриття) П-1, вбудоване в 2-х поверхову будівлю, приміщення на 1 поверсі площею 260 кв.м. місткістю на 70 осіб. За результатами обстеження складено Акт комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони від 05 травня 2022 року. Згідно з висновком у Акті, сховище (протирадіаційне укриття) № 66765 оцінюється як обмежено готове. З метою приведення сховища (протирадіаційного укриття) №66765 у готовність до використання за призначенням слід звести необхідну документацію. У термін до 01 серпня 2022  року надати до Рокитнівської ТГ підтверджуючі документи. З актом ознайомлений директор КП Рокитнекомуненергія Стрілець С.Л.

До матеріалів справи також долучено лист Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області від 28 червня 2022 року № 6201-2859/6206/2 з додатком на 1 арк.  Із даного документа вбачається, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд цивільного захисту (далі - електронний облік), який формується на підставі даних документального обліку, що веде обласна державна адміністрація. Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. За даними електронного обліку у Рівненській області перебуває 1674 захисних споруд цивільного захисту, із них 128 сховищ та 1546 протирадіаційних укриттів.

Із додатку до листа Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області від 28 червня 2022 року №6201-2859/6206/2 вбачається, що під номером 1375 знаходиться протирадіаційне укриття, балансоутримувачем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся", адреса: 34200, Сарненський р-н, смт. Рокитне, вул. Соборна, 15.

Судами встановлено, що 04 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Борейко Миколою Яковичем (орендар) укладено Договір №7 оренди нежитлового приміщення, згідно пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування нежитлове приміщення, загальна площа 33 кв.м., яке розташоване за адресою смт. Рокитне, вул. Соборна, 15, Рокитнівського району, Рівненської області.

Приміщення надається орендарю з метою торгівельної діяльності (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору цей Договір набирає чинності 01 січня 2022 року і діє до 31 грудня 2022 року. Продовження строку оренди можливе за умов підписання сторонами відповідної угоди. Строк оренди і нарахування орендної плати за цим Договором починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення від орендодавця до орендаря і закінчується в момент повернення приміщення орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі.

Сарненська окружна прокуратура листом №53/2-855вих22 від 30 серпня 2022 року, з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, повідомила Рокитнівську селищну раду Сарненського району Рівненської області про можливе незаконне вибуття з комунальної власності частини ПРУ обліковий номер 66765 /т.1, а.с.40-41/.

У відповідь на вказаний лист, селищна рада підтвердила порушення вимог законодавства ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" та ФОП Борейко М.Я., зазначила, що, враховуючи запровадження воєнного стану по всій території України, виникають проблемні питання при розрахунково-касовому обслуговуванню розпорядників бюджетних коштів органами Казначейства, у зв`язку з чим, органом місцевого самоврядування претензійно-позовна робота щодо порушених питань у листі прокурора буде проводитись по мірі можливості (лист від 06 вересня 2022 року №1868/03-18/22).

Начальником Рокитнівського відділу Сарненської окружної прокуратури надіслано Рокитнівській селищній раді повідомлення №53/2-1444вих22 від 23 грудня 2022 року про те, що в разі відсутності дієвих заходів із приводу прийняття та повернення майна у комунальну власність окружною прокуратурою будуть вживатись заходи позовного характеру з цією метою /т.1, а.с.79-80/.

Вказані обставини стали підставою звернення прокурора до Господарського суду Рівненської області з даним позовом.

Місцевий господарський суд дослідивши обставини справи прийшов до висновку про відмову у позові, з чим не може погодитися колегія суддів з огляду на наступне.

Щодо наявності підстав для участі прокурора у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас згідно з положеннями статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17).

Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Тобто, за приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Водночас, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18).

Важливим обов`язком фізичних та юридичних осіб, органів влади, що здійснюють діяльність на території України, є обов`язок додержуватися Конституції України та законів України. Даний обов`язок можна вважати основоположним для всіх інших юридичних обов`язків, який являє собою встановлену державою міру і спосіб необхідної поведінки, що закріплена в нормативно-правовому порядку відповідно до індивідуальних і суспільних інтересів. Він є формою вираження відповідальності перед державою та суспільством.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначається правовий режим власності.

Відповідно до частини 1 статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворенні ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 2 цього Закону, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 60 вказаного Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Право комунальної власності територіальної громади захищається законами на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

За пунктами 1, 23-29 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, об`єкти права комунальної власності, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Крім того, захисні споруди цивільного захисту є інженерними спорудами, які призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій. Враховуючи, що указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", на території України введено воєнний стан, належне функціонування захисних споруд є основою забезпечення безпеки громадян.

Тому, на даний час особливо актуальним є питання належного використання захисних споруд цивільного захисту.

Враховуючи правову природу захисних споруд, перебування останніх у приватній власності не забезпечує виконання державної функції цивільного захисту населення, яке є пріоритетною в умовах воєнного стану, що призводить до порушення встановлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я під час військової агресії.

Водночас, відсутність факту звернення Рокитнівською селищною радою до суду з відповідним позовом, свідчить про неналежне виконання нею своїх повноважень та нездійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Враховуючи позицію Верховного суду, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 03 грудня 2019 року у справі №920/121/19, бездіяльність вказаного органу – Рокитнівської селищної ради, обумовлює звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

Таким чином, відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор правомірно звернувся з позовом до суду на захист державних інтересів з метою усунення порушень закону шляхом визнання незаконним та скасування в частині рішення виконавчого комітету селищної ради, визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути майно.

Як встановлено колегією суддів та свідчать матеріали справи, між сторонами виникли спірні правовідносинами, пов`язані із відчуженням протирадіаційного укриття, регулювання яких здійснюється ЦК УРСР 1963 року, Законами України "Про Цивільну оборону України", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року №26-92, тощо.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про Цивільну оборону України" цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про Цивільну оборону України" передбачено, що систему цивільної оборони складають, зокрема фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Цивільну оборону України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994 року №299, завданнями Цивільної оборони та заходами щодо їх реалізації є захист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження. З метою виконання завдання здійснюється комплекс заходів, які мають забезпечити укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захист, а також захист від впливу біологічних засобів ураження. Укриття населення в захисних спорудах досягається: завчасним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх у готовності до використання; комплексним освоєнням підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, виробничого і господарського призначення (з урахуванням пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в надзвичайних ситуаціях); обстеженням і обліком підземних і наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам з захисту населення; дообладнанням з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень.

В свою чергу, до захисних споруд цивільного захисту, згідно ДБН А.3.1- 9:2015 "Захисні споруди цивільного захисту", належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній станом на вчинення договору купівлі-продажу від 20 липня 1995 року), зокрема стаття 2, не містив обмежень щодо приватизації приміщення, в якому знаходилася споруда цивільного захисту.

Водночас, пунктом 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року №26-92 (мав силу закону), яким затверджено Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (у редакції, чинній станом на дату укладення договору купівлі-продажу), передбачалося, що протирадіаційні споруди відносилися до об`єктів, що не підлягали приватизації.

У відповідності до статті 4 ЦК УРСР 1963 року (у редакції, чинній станом на дату укладення договору купівлі-продажу) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до предмету Договору купівлі-продажу державного майна від 20 липня 1995 року представництво Фонду державного майна у Рокитнівському районі передало у власність (Продавець) організації орендарів фірма побутових послуг "Полісся" (покупець) державне майно цілісного майнового комплексу фірма побутових послуг Полісся, що знаходиться за адресою: смт Рокитне Рокитнівського району Рівненської області, вул. Кірова, 15, на земельній ділянці площею 1,33 га з правом користування.

Водночас, відповідно до пункту 8.2 цього договору перелік проданого майна повинен відповідати акту інвентаризації. Однак такий акт інвентаризації у матеріалах справи відсутній.

Крім того, відповідно до пункту 1.2 договору право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі.

Колегією суддів з`ясовувалося у представника ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" про наявність таких актів, однак представник пояснила, що такі відсутні.

Вказане свідчить про те, що лише після отримання 28 січня 2004 року ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" свідоцтва про право власності на будівлю будинку побуту, що знаходиться в смт Рокитне по вул. Соборна, 15, та здійснення на його підставі державної реєстрації права колективної власності на вказану будівлю до ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" фактично здійснено реєстрацію права власності на все приміщення, у тому числі і на протирадіаційне укриття під обліковим записом №66765, площею 33 кв.м. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що у 1995 році під час укладення договору купівлі-продажу в процесі приватизації було відчужене протирадіаційне укриття, а доводи ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" в цій частині грунтуються на припущеннях.

Підводячи підсумок, суд вказує, що відповідач ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" вважає себе власником протирадіаційного укриття виключно на підставі реєстрації права власності на таке майно покликаючись на  оскаржуване рішення. Інші обставини набуття права на спірне майно товариством не доведені.

Положеннями статті 17 Кодексу цивільного захисту України визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту щодо, окрім іншого, реалізації заходів із створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку.

Статтею 19 Кодексу цивільного захисту України визначено повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту до яких, окрім інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду таких споруд.

Згідно з частиною 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить, зокрема, організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту.

Відповідно до пунктів 15, 16, 18 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року за №138, усі захисні споруди, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття на території України незалежно від форми власності, підлягають обліку, який ведеться як в паперовій, так і електронній формі. Ведення обліку фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення в паперовій формі паспорта та облікової картки захисної споруди, а також ведення в паперовій та електронній формі книги обліку захисних споруд і книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів за формою, передбаченою вимогами щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженими МВС.

Аналогічні положення щодо обліку захисних споруд цивільного захисту визначено і в пункті 1 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженого наказом МВС України №579 від 09 липня 2018 року. Також, пунктом 23 Вимог №579 визначено, що ДСНС веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації подають щороку до 01 грудня ДСНС узагальнену інформацію про наявний фонд захисних споруд у паперовій та електронній формі.

Згідно інформації Рокитнівської селищної ради Сарненського району, по вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне, знаходиться протирадіаційне укриття під обліковим записом №66765, площею 33 кв.м., яке належить та експлуатується ТОВ фірма побутових послуг "Полісся".

Згідно листів Сарненської районної державної адміністрації №53/2-372вих23 від 08 березня 2023 року та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області №6201-2859/6206/2 від 28 червня 2022 року по вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне Сарненського району знаходиться протирадіаційне укриття обліковий №66765.

Крім того, про наявність в приміщенні будинку побуту в смт Рокитне колишнього Рокитнівського району, Рівненської області, захисної споруди (протирадіаційне укриття) свідчать також облікова картка /т. 2 а.с.39-40/ та паспорт сховища /т.1 а.с.43/ - протирадіаційного укриття №66765.

Так, згідно пункту 2 облікової картки балансоутримувачем протирадіаційного укриття зазначено ТОВ "Полісся". Тип укриття - вбудоване. Вказане протирадіаційне укриття призначене для укриття працівників ТОВ "Полісся". Дата введення в експлуатацію - 1964 рік.

Разом з тим, згідно паспорта сховища (протирадіаційного укриття) №66765 від 17 жовтня 2000 року останнє належить ТОВ фірма побутових послуг "Полісся".

Відповідно до технічного паспорту на будівлю будинку побуту, що знаходиться за адресою: вул. Соборна, 15 в смт Рокитне Сарненського району від 06 серпня 2020 року, розробленого директором КП РОБТІ Тарасюк М.М., будівля двоповерхова, на першому поверсі розміщені два коридори, вестибюль, два цехи, сходова клітка, склад, два допоміжні приміщення, торговий зал, кабінет, котельня, а також протирадіаційне укриття, площею 33 кв.м. На другому поверсі будівлі будинку побуту розміщені сходова клітка, коридор, три кабінети, три цехи, каса та приймальня.

Факт розміщення за адресою: вул. Соборна, 15 в смт Рокитне Сарненського району протирадіаційного укриття підтверджується також актом комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони №66765 від 05 травня 2022 року.

За підсумками перевірки встановлено місцезнаходження сховища (протирадіаційного укриття) смт. Рокитне, вул. Соборна, 15. Загальна характеристика сховища (протирадіаційного укриття) П-1, вбудоване в 2-х поверхову будівлю, приміщення на 1 поверсі площею 260 кв.м. місткістю на 70 осіб. За результатами обстеження складено Акт комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони від 05 травня 2022 року. Згідно з висновком у Акті, сховище (протирадіаційне укриття) № 66765 оцінюється як обмежено готове. З метою приведення сховища (протирадіаційного укриття) №66765 у готовність до використання за призначенням слід звести необхідну документацію.

Таким чином, на момент прийняття рішення виконавчим комітетом Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району №204 від 10 листопада 2003 року "Про оформлення права колективної власності на будівлю будинку побуту, що знаходиться в смт. Рокитне по вул. Кірова, 15" посадовим особам було достовірно відомо про наявність у приміщенні будинку побуту захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) під обліковим записом №66765.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За абзацом 19 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 2 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необгрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Відповідно до частини 2 даної статті кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, наявні підстави для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району №204 від 10 листопада 2003 року "Про оформлення права колективної власності на будівлю будинку побуду, що знаходиться в смт. Рокитне по вул. Кірова, 15" в частині оформлення права колективної власності відповідача-1 на протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв. м., що знаходиться в будівлі будинку побуду, що розташована за адресою: вул. Соборна, 15, смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області, оскільки захисні споруди цивільного захисту було віднесено до об`єктів, які перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв`язку з чим не могли відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну.

Доводи представника ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" про те, що відповідачу 1 не було відомо про наявність у приміщенні за адресою: вул. Соборна, 15, смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області протирадіаційного укриття спростовуються технічним паспортом на будівлю /т.1, а.с.49/, який виготовлявся на замовлення ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" та який містить чітке окреслення пунктиром "ПРУ" (протирадіаційне укриття). Крім того, про обізнаність відповідача 1 з наявністю ПРУ у приміщенні свідчить також паспорт сховища №66765 /т.1, а.с.43/ заповнений 17 жовтня 2000 року у якому містяться дані про те, що сховище в мирний час експлуатує фірма побутових послуг "Полісся". Даний паспорт містить підпис відповідального представника організації, яка експлуатує захисну споруду "Богданець". Твердження представника відповідача 1 в судовому засіданні апеляційного господарського суду про те, що попереднім керівником не було повідомлено про дані обставини не може доводити факт необізнаності ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" з наявністю ПРУ у приміщенні. Неповідомлення нового керівника про дані обставини є недоліками у організаційній роботі самого відповідача 1 та не може впливати на інших суб`єктів.

Безпідставним є висновок суду першої інстанції та доводи ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" про те, що спірне майно на час приватизації мало статус державного, а отже перебувало у володінні, користуванні та розпорядженні держави, від імені якої реалізацію функцій здійснював не позивач - Рокитнівська селищна рада, а Фонд державного майна України.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" №2163-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Згідно статті 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

З огляду на вказане, приватизацію державного та комунального майна станом на 1995 рік, тобто на момент укладення договору купівлі-продажу майна, що знаходиться за адресою: смт. Рокитне вул. Кірова, 15 (будівля будинку побуту) здійснював виключно Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва на місцях.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 1995 року виконавчим комітетом Рокитнівської районної ради прийнято рішення "Про перелік об`єктів комунальної власності району, які підлягають приватизації у 1995 році" та пунктом 2 рішення вирішено передати представництву Фонду державного майна України в Рокитнівському районі в управління об`єкти комунальної власності району, які включені до переліку зазначеного в пункті 1 вказаного рішення.

З огляду на вказане, безпідставні є висновки суду першої інстанції, що спірне майно на час приватизації мало статус державного.

Твердження представника ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" у судовому засіданні апеляційного суду про те, що спірне приміщення, яке було приватизоване у 1995 році не входило до переліку об`єктів комунальної власності району, які підлягають приватизації в 1995 році (додаток №1 до рішення виконкому районної ради народних депутатів №10 від 28 березня 1995 року), не беруться колегією суддів до уваги, оскільки такі доводи суперечать відзиву на позовну заяву поданого ТОВ фірма побутових послуг "Полісся"/т. 1 а.с. 126/.

Колегією суддів також досліджувалося питання площі протирадіаційного укриття №66765, яке знаходиться у приміщенні за адресою смт. Рокитне, вул. Соборна, 15.

З технічного паспорту на будівлю (аркуш 2) вбачається, що на загальному плані будівлі пунктиром виділено ПРУ; з аркушу 3 вбачається, що на 1 поверсі в лівій стороні фасаду (де розташоване укриття) відсутнє креслення приміщення, однак саме схематичне креслення ПРУ відображено на окремому аркуші /т.1, а.с. 47, тильна сторона/.

З акту перевірку стану готовності, експлуатації і використання сховища (протирадіаційного укриття) №665765 від 05 травня 2022 року вбачається, що сховище вбудоване в 2-х поверхову будівлю, приміщення на 1 поверсі площею 260 кв.м. місткістю на 70 осіб.

При цьому, у технічному паспорті на будівлю від 06 серпня 2020 року зазначено, що загальна площа першого поверху 224,5 кв.м. (тобто 33 кв.м + 224,5 кв.м. = 257,5 кв.м). Незначне відхилення по площі відображеній у техпаспорті на все приміщення жодним чином не впливає не предмет спору у справі, оскільки з 1964 року по 2020 рік параметри будівлі зазначали змін, а техпаспорт виготовлявся саме відповідачем 1.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що матеріалами справи чітко прослідковується площа протирадіаційного укриття №665765 у розмірі 33 кв.м., а протилежні висновки місцевого господарського суду грунтуються на поверхневому дослідженні матеріалів справи.

Колегія суддів також зазначає, що проведення чи непроведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1473-р "Про підготовку та проведення у 2009-2010 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)" не є предметом дослідження у даній справі, оскільки жодним чином не впливає на існування у спірному приміщенні протирадіаційного укриття. Непроведення чи неналежне проведення даної інвентаризації може бути підставою для притягнення до відповідальності відповідальних осіб, однак це не спростовує факт наявності укриття.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 2 статті 208 Господарського кодексу України визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Згідно положень пункту 4 "Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10 березня 2017 року, захисні споруди можуть використовуватися у мирний час для потреб суб`єкта господарювання за умови приведення їх у готовність до використання за призначенням у строку, визначений вказаним порядком.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини (частини 1, 2 статті 27 Конституції України).

Держава повинна дбати про безпеку цивільного населення, особливо в умовах воєнного стану. Слід ужити усіх практично можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб або принаймні звести такі випадки до мінімуму.

У відповідності до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції, в тому числі і передбачене частиною 1 статті 2 Конвенції право кожного на життя.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком не порушувати такі права та свободи держава має позитивні обов`язки гарантувати їх ефективне використання кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення будь-якого з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави, але лише тоді, якщо є підстави стверджувати, що вона мала юрисдикцію, зокрема на відповідній частині її території.

Держава має вживати заходи для того, щоб створити належні умови для захисту життя і здоров`я людей від надзвичайних ситуацій – створюючи умови для перебування громадян в укриттях.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Кодексу цивільного захисту України, громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Тобто, держава повинна вживати заходів для створення належних умов для захисту життя і здоров`я людей від надзвичайних ситуацій, в тому числі від негативних наслідків ведення бойових дій шляхом, зокрема, створення умов для перебування громадян, в тому числі у протирадіаційному укритті.

Зважаючи на вищевикладене, у ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" відсутні правові підстави на розпорядження спірним майном, в тому числі шляхом передання такого приміщення в оренду фізичні особі-підприємцю Борейку М.Я., оскільки, враховуючи висновки суду, відсутні докази набуття товариством протирадіаційного укриття у власність, а рішення ради щодо реєстрації права власності  на протирадіаційне укриття суд визнає незаконним.

Таким чином, наявні підстави для визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №7 від 04 січня 2022 року, який укладений між ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" та фізичною особою-підприємцем Борейком М.Я.

Крім того, одержане фізичною особою-підприємцем Борейком М.Я. в оренду протирадіаційне укриття, що розташоване за адресою вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне Сарненського району, площею 33 кв.м. підлягає поверненню Рокитнівській селищній раді Сарненського району Рівненської області.

Стосовно строків звернення до суду, а також застосування до спірних правовідносин позовної давності, слід зазначити наступне.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому за змістом зазначеної норми (стаття 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина 1 статті 257 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" заявлено про пропуск строку позовної давності, а прокурор у позовній заяві просив поновити строк для звернення до суду, визнавши поважними причинами для представництва прокурором інтересів позивача у суді.

За положеннями частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Водночас, у позовній заяві прокурор у справі просив суд поновити строк для звернення до суду, оскільки Рокитнівська селищна рада Сарненського району про допущені порушення в частині передачі протирадіаційного укриття в колективну власність ТОВ фірма побутових послуг "Полісся", а також її подальше надання в оренду дізналася 30 серпня 2022 року під час розгляду листа Сарненської окружної прокуратури за №53/2-855вих-22, яким проінформовано селищну раду про наявні підстави для представництва інтересів держави.

У відповідь на вказаний лист, селищна рада підтвердила порушення вимог законодавства ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" та ФОП Борейко М.Я.

За викладеного, застосовуючи принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин, з огляду на дійсне порушення прав та законних інтересів прав позивача, враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б свідчили про виконання позивачем своїх обов`язків та зволіканням останнім вчинення дій щодо звернення до суду за захистом своїх прав, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску прокурором строків позовної давності поважними та захисту порушеного права позивача.

Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16 грудня 1992 року).

З метою недопущення порушення прав особи на доступ до правосуддя, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 129 Конституції України, для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що позовну давність прокурором для звернення до суду пропущено з поважних причин.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Апеляційний суд бере до уваги, що 17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України №132-IX від 20 вересня 2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності,  повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного  й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1-3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору,  який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27 жовтня 1993 року у справі "Dombo V. v. The Netherlands").

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги прокурора до відповідачів про визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району №204 від 10 листопада 2003 року в частині оформлення права колективної власності відповідача-1 на протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв. м., визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №7 від 04 січня 2022 року та зобов`язання фізичну особу-підприємця Борейко М.Я. повернути у власність територіальної громади протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв. м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції за відсутності встановлених фактичних обставин, дійшов помилкових висновків про не доведення позивачем наявності підстав для задоволення позовних вимог, огляду на їх не обґрунтованість.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що прокурором не заявлялась позовна вимога про витребування нерухомого майна, як помилково зазначає у рішенні суд першої інстанції. Враховуючи вказане, висновки суду стосовно втручання у право відповідача-1 мирно володіти майном, без надання останньому відповідної компенсації є абсолютно безпідставними та не відповідають матеріалам справи.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурором доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачами не спростовано заявлені позовні вимоги, а також судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, які беззаперечно вказують на помилковість висновків апеляційного господарського суду.

Отже, доводи апеляційної скарги отримали своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2023 року у справі №918/6/23 і спростовують висновки суду першої інстанцій про наявність підстав для  відмови у задоволенні позову.

Згідно частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури слід задовольнити, в свою чергу, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2023 року у справі №918/6/23 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень статей 123, 129 ГПК України.

Як вже зазначалось вище, додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 23 травня 2023 року у справі №918/6/23 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся" про стягнення витрат понесених відповідачем-1 по оплаті професійної правничої допомоги у справі № 918/6/23. Присуджено до стягнення з Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся" (вул. Соборна, 15, Рокитне, Сарненський район, Рівненська область, 34200, код ЄДРПОУ 03061736) 26000 (двадцять шість) грн 00 коп. витрат на оплату професійної правової (правничої) допомоги.

Водночас, враховуючи приписи статей 123, 129 ГПК України та з огляду на задоволення апеляційної скарги Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури та скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2023 року у справі №918/6/23 колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури слід задовольнити, в свою чергу, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23 травня 2023 року у справі №918/6/23 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся" про стягнення витрат понесених відповідачем-1 по оплаті професійної правничої допомоги у справі № 918/6/23 відмовити.

Також, враховуючи приписи статей 123, 129 ГПК України та з огляду на задоволення апеляційної скарги Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури та скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2023 року у справі №918/6/23, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви представника ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" про розподіл судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи №918/6/23.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2023 року у справі №918/6/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2023 року у справі №918/6/23 скасувати. Прийняти нове рішення. Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району №204 від 10 листопада 2003 року "Про оформлення права колективної власності на будівлю будинку побуту, що знаходиться в смт. Рокитне по вул. Кірова, 15" в частині оформлення права колективної власності відповідача-1 на протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв. м., що знаходиться в будівлі будинку побуту, що розташована за адресою: вул. Соборна, 15, смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області.

Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення №7 від 04 січня 2022 року, укладений між ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" та фізичною особою-підприємцем Борейко М.Я.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Борейка М.Я. повернути у власність територіальної громади протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв. м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся" на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул.16 Липня, буд.52, код ЄДРПОУ 02910077, МФО 820172, р/р НОМЕР_1 ) 3721,5 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 5582,25 судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Борейка Миколи Яковича на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул.16 Липня, буд.52, код ЄДРПОУ 02910077, МФО 820172, р/р НОМЕР_1 ) 3721,5 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 5582,25 судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23 травня 2023 року у справі №918/6/23 задовольнити.

Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23 травня 2023 року у справі №918/6/23 скасувати. У задоволенні заяви ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/6/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "11" липня 2023 р.

Головуючий  суддя                                                                      Бучинська Г.Б.

Суддя                                                                                              Філіпова Т.Л.  

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.