Судове рішення #4862292

                                                                            

 

                                                                         

                                                

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

11 березня 2009 р.                                                                                          Справа № 2-а-2712/08                                                                           

13 год. 20 хв.                                                                                                                       м. Черкаси

 

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі - Солоха О.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1. за довіреністю;

представника відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю,

третіх осіб:

Черкаської обласної ради - не з'явився;

КП «ВЖ РЕУ 5» - ОСОБА_3. за довіреністю;

ОСОБА_4. та його представника ОСОБА_5. за довіреністю;

Управління Черкаської Єпархії УПЦ Київського Патріархату - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора Соснівського району м. Черкаси до Соснівської районної ради м. Черкаси в особі її виконавчого комітету про визнання незаконним та скасування рішення,

 

ВСТАНОВИВ:

 

    Прокурор Соснівського району звернувся до суду з адміністративним позовом до Соснівської районної ради про визнання незаконним та скасування рішення.

    Позивач зазначав, що 19 квітня 2000 р. виконавчим комітетом Соснівської районної ради м. Черкаси прийнято рішення № 232 яким надано статус житлового будинку по АДРЕСА_1, передано будинок на баланс РЕУ-5 та зобов'язано житловий відділ видати ордер на заселення будинку ОСОБА_4. Вважаючи, що зазначене рішення суперечить вимогам чинного законодавства, позивач вніс до Соснівської районної ради м. Черкаси протест, яким вимагав скасувати спірне рішення.

Оскільки протест був відхилений, позивач просив визнати незаконним та скасувати зазначене рішення.

    Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав.

Відповідач позов не визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, думку представників третіх осіб, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

5 листопада 1991 р. Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)».

Відповідно до пункту третього цієї Постанови розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

При цьому Переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) визначено, що багатопрофільні та спеціалізовані лікарні для дорослих і дітей, пологові будинки, госпіталі для інвалідів Вітчизняної війни, диспансери, поліклініки, санаторії для лікування дорослих і підлітків, хворих на туберкульоз, дитячі спеціалізовані санаторії, станції переливання крові, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, будинки дитини, санітарно-епідеміологічні, дезинфекційні станції, бюро судово-медичної експертизи та патолого-анатомічні бюро, центри "Здоров'я", аптечні склади, магазини аптечні та оптики, будинки-інтернати для престарілих та інвалідів, бальнео- і грязелікарні, молочні кухні, лікарняні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, медичні бібліотеки, медичні училища, інші місцеві підприємства, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні передаються у власність областей.

З урахуванням положень зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної Ради народних депутатів від 26 лютого 1992 р. за № 23 затверджено перелік підприємств області, майно яких належить до комунальної власності області. Зокрема, у комунальну власність області було передано і майно Черкаської обласної лікарні.

26 жовтня 1996 р. Черкаською обласною радою народних депутатів прийнято рішення за № 9-2 відповідно до якого Черкаській обласній державній адміністрації делеговані повноваження по управлінню майном обласної комунальної власності. Цим же рішенням відчуження об'єктів комунальної власності будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством, віднесено до компетенції обласної ради.

На підставі зазначеного рішення, розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації № 218 від 11 червня 1998 р. Українській Православній Церкві Св. Мученика Анатолія передані в безоплатне користування будівлі Черкаської обласної лікарні по вул. Менделеєва, 3 в м. Черкаси.

Порядкові вуличні знаки зазначених будівель неодноразово змінювались. Так, згідно листа начальника управління майном обласної комунальної власності від 06.03.2009 р. за № 42/04-01 та листа головного лікаря Черкаської обласної лікарні від 05.03.2009 р. за № 528/01-19 на момент видачі розпорядження головою Черкаської обласної державної адміністрації від 11.06.1998 р. будівлі обліковувались за адресою: АДРЕСА_1

19 квітня 2000 р. виконавчий комітет Соснівської районної ради м. Черкаси прийняв рішення за № 232 яким надав статус житлового будинку по АДРЕСА_1, передав цей будинок на баланс РЕУ-5 та зобов'язав житловий відділ видати ордер на його заселення ОСОБА_4.

Спірне рішення прийнято відповідачем на підставі статті 30 Закону № 280/97-ВР та зазначеного вище розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації № 218 від 11 червня 1998 р.

 С таттею 121 Конституції України на Прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень.

Згідно статті 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.

На підставі наведених норм Закону України «Про прокуратуру»  03 червня 2008 р. позивач вніс до Соснівської районної ради протест яким поставив вимогу про скасування спірного рішення як такого, що прийнято з порушенням чинного законодавства.

Рішенням відповідача від 28.10.2008 р. № 18-33/V протест прокурора відхилено.

Вирішуючи даний спір суд перш за все бере до уваги, що відповідно до статті 7 Конституції України (№ 254к/96-ВР) в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Спеціальним Законом, який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від  21 травня 1997 року № 280/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 280/97-ВР»).

Стаття друга Закону № 280/97-ВР визначає місцеве самоврядування в Україні як гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до статті 5 Закону № 280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Згідно частини третьої статті 16 Закону № 280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною другою статті 41 Закону № 280/97-ВР (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення) визначено, що районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, у спірних правовідносинах,  вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки прийняв рішення щодо майна яке не належить до комунальної власності територіальної громади району, а отже порушив принцип законності, закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Частинами третьою та четвертою статті 21 Закону України «Про прокуратуру»  встановлено, що протест прокурора підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.

Вище судом встановлено, що прокурор подав протест на спірне рішення 03.06.2008 р.

Таким чином, встановлений Законом України «Про прокуратуру» строк звернення до суду сплинув 02 липня 2008 р. Суд також звертає увагу, що на пленарному засіданні Соснівської районної ради м. Черкаси яке відбулося 28 жовтня 2008 р. та на якому розглядався протест позивача, був присутній старший помічник прокурора району, проте і за таких обставин позивач звернувся до суду поза межами зазначеного терміну.

Приймаючи до уваги, що відповідач наполягає на застосуванні положень КАС України, які регулюють строки звернення до суду, суд вважає, що позов не може бути задоволений.

    Керуючись ст.ст. 86, 94, 99, 100, 159, 162 КАС України,

 

ПОСТАНОВИВ :

 

В задоволенні адміністративного позову прокурора Соснівського району м. Черкаси до Соснівської районної ради м. Черкаси в особі її виконавчого комітету про визнання незаконним та скасування рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Постанова складена в повному обсязі 20 березня 2009 р.

 

 

Суддя                                                                                         І.О.Лічевецький

 

 

 

 

 

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація