ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

УХВАЛА

"05" липня 2023 р. Справа № 924/702/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Земельний Центр", м. Хмельницький

до Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Хмельницький

про визнання недійсним та скасування:

- пункту 1 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/40-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 19.05.2023 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Земельний Центр"

- підпункту 2.2 пункту 2 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/40-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 19.05.2023

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Земельний Центр" (вх.№05-08/2246/23 від 04.07.2023) подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній просить суд:

1. Вжити заходи по забезпеченню позову шляхом зупинення дії рішення Адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 72/40-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 19.05.2023 року на час розгляду господарської справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський земельний центр» (код ЄДРПОУ 37971513) про визнання недійсним і скасування рішення Адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 72/40-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 19.05.2023 року в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський земельний центр».

2. Зобов`язати Антимонопольний комітет України (код ЄДРПОУ 00032767) вилучити інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський земельний центр» (код ЄДРПОУ 37971513) зі Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів за 2023 рік, опублікованих на офіційному сайті Антимонопольного комітету України.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що предметом позову у справі № 924/702/23 є вимога Позивача щодо визнання недійсним і скасування Рішення Відповідача як такого, що прийняте у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, та не доведення ним належними і допустимими доказами обставин, визнаних встановленими у Рішенні. Правовою підставою даного позову виступає частина 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон 2210-ІІІ). Фактичною підставою позову є відсутність обґрунтованості та доведеності взаємозв`язку між фактами, викладеними у Рішенні Відповідача, які підтверджують вчинення антиконкурентних узгоджених дій Позивачем.

На підставі Рішення Відповідачем внесено до Зведених відомостей (пункт 306 у таблиці станом на момент подання цієї заяви) щодо спотворення результатів торгів за 2023 рік (оприлюднена у публічному доступі).

Причиною подання заяви про забезпечення позову вважає необхідність з`ясування питання про наявність/відсутність підстав для визнання дій Відповідача щодо оприлюднення Рішення на офіційному сайті Антимонопольного комітету України такими, що порушують права Позивача та призводять до нанесення йому збитків.

Звертає увагу на те, що з системного аналізу законодавства, що регулює діяльність Антимонопольного комітету України, вбачається, що вищевказані нормативно-правові акти не наділяють даний орган повноваженнями щодо ведення/складання та опублікування Зведених відомостей про рішення органів Комітету щодо визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (передбачених пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України 2210-ІП), які стосувалися спотворення результатів торгів (тендерів). Такі Зведені відомості фактично є певним реєстром осіб, що вчинили обмежене коло порушень конкурентного законодавства. Проте рішення Комітету щодо складання таких Зведених відомостей та їх оприлюднення, без нормативного врегулювання щодо надання Антимонопольному комітету таких конкретних повноважень і визначення відповідних процедурних питань, фактично є певною мірою дискреційними діями, також не передбаченими чинним законодавством, що не узгоджується зі статтею 19 Конституції України.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

11.07.2018 року Верховний суд України, розглядаючи справу № 509/5216/13-ц, зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до п. п. 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується можливість виконання судового рішення.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таку правову позицію наведено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018р. по справі № 910/361/18.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, дійшов висновку, що доводи наведені заявником в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, мають оціночний характер та підлягають з`ясуванню, оцінці та доведенню під час вирішення спору по суті, та однозначно не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду або призведуть до порушень прав заявника.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Саме лише посилання заявника, виходячи із власних, нічим не підтверджених припущень (передбачень, прогнозів) на існуючу, на його думку, реальну загрозу, без надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 р. у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 ГПК України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Застосовуючи судовий розсуд під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає, що найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи необхідним є відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки така є необґрунтованою щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Також, слід зазначити, що вжиття передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви представника позивача, адвоката Нагнибіди В.І. (вх.№05-08/2246/23 від 04.07.2023) про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Земельний Центр", адвоката Нагнибіди В.І. (вх.№05-08/2246/23 від 04.07.2023) про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набрала законної сили 05.07.2023 та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Земельний Центр" (29013, м.Хмельницький вул.Героїв Маріуполя,5 офіс 324, ел.пошта: pzc3000@gmail.com

3- представнику позивача адвокату Нагнибіда В.І. (ІНФОРМАЦІЯ_1)

4- відповідачу (khmn@amcu.gov.ua)