Справа № 1-19/01

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2001 року Подільський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу по звинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. м. Минчечаур, азербайджанець, гр. України, освіта вища-військова, одружений, пенсіонер, прож. АДРЕСА_1 , раніше не судимий, за ст. 143 ч. 2 КК України,, -

В С Т А Н О В И В:

В період часу з 26 06 1998 р. по 10 11 1998 р. підсудний ОСОБА_5 , з корисною метою, шляхом зловживання довір`ям потерпілого ОСОБА_7 під виглядом надання послуг в прискоренні отримання житла, заволодів грошима потерілого в сумі 6500 дол США.

Так 26 06 98 р. в 12 - 00 год. підсудний ОСОБА_5 по АДРЕСА_2, отримав від ОСОБА_7 2000 дол. США.

24 07 98 р. підсудний ОСОБА_5 по АДРЕСА_2, отримав від ОСОБА_7 1700 дол. США

05 09 98 р. підсудний ОСОБА_5 по АДРЕСА_2, отримав від ОСОБА_7 1300 дол. США ''

10 11 98 р. підсудний ОСОБА_5 по АДРЕСА_2, отримав від ОСОБА_7 1500 дол. США, при цьому повідомляючи потерпілому неправдиві відомості, про те, що його питання вже вирішується, але дані гроші залишив для власного використання, став ховатися від потерпілого. Зловживання довір`ям потерпілого з боку підсудного виражалося в тому, що ОСОБА_5 як офіцер, підполковник, давав слово офіцера та обіцяв допомогти прискорити вирішення квартирного питання потерпілого.

Будучи допитанним в судовому засіданні підсудний свою вину не визнав та пояснив суду, що дійсно отримав від потерпілого ОСОБА_7 6500 дол. США, для прискорення вирішення його квартирного питання . При отриманні грошей він писав розписки.

Пояснив, що коли не зміг вирішити дане питання повернув гроші в сумі 6000 дол. США дружині потерпілого, але розписку від неї не брав. Пояснив, що він залишився винним ОСОБА_7 тільки 500 дол. США.

Незважаючи на невизнання своєї вини в пред`явленному звинуваченні, вина підсудного ОСОБА_5 по даному епізоду, була повністю доведена зібраними в ході судового слідства доказами.

Так допитанний потерпілий ОСОБА_7 пояснив суду, що він перебував на квартирному обліку на отримання житла як військово-службовець, але в зв`язку з відсутністю квартир не міг її отримати. В травні 98 р. він дізнався від ОСОБА_11 про те що ОСОБА_5 може допомогти в прискоренні отримання житла. Через неї вони домовилися про зустріч із підсудним.

Приблизно 25-26 травня він разом із дружиною зустрілися із ОСОБА_5 по АДРЕСА_2, біля військової частини, де служить ОСОБА_13 .

Під час зустрічі ОСОБА_5 пояснив, що для вирішення питання потрібні 6500 дол. США, давав слово офіцера, що питання він вирішить зразу після отримання грошей.

В зв`язку з тим, що він не мав зразу необхідної суми, вони домовилися, що гроші буде передавати частинами. Для цього ОСОБА_7 змушений був продати гараж, позичити недостаючу частину грошей у сусідів та родичів.

За 4 зустрічі, які відбувалися біля військової частини по АДРЕСА_2, 26 06,24 07, 05 09 та 10 11 98 р., ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 6500 дол. США. а останній написав розписки. Після отримання грошей ОСОБА_5 обіцяв найближчим часом вирішити питання, а потім став уникати зустрічей, не відповідав на телефонні звінки, виїхав на батьківщину в азербайджан. На запитання потерпілого, дружина підсудного відповідала, що вона не знає де він.

Впевнившись що грошей назад він не отримає, потерпілий був змушений звернутися до міліції.

Свідок ОСОБА_13 будучи допитанною в судовому засіданні повністю підтвердила покази свого чоловіка, а також доповнила, що ОСОБА_5 навіть рекомендував переводити дітей поближче до майбутньої квартири. Пояснила, що вона особисто ніяких грошей від ОСОБА_5 не отримувала, сама навіть ні разу з ним не зустрічалася. Всі обіцянки про вирішення питання, ОСОБА_5 використовував в своїх цілях, шляхом зловживання довір`ям , намагався заволодіти їх особистим майном.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона працює в військовій частині, разом з дружиною ОСОБА_5 . Останній пропонував також їй допомогу в прискоренні отримання житла, за що вона повинна була заплатити 2500 дол. США. При зустрічі з ОСОБА_7 вона розповіла йому, що ОСОБА_5 може допомогти в прискоренні отримання житла, але за це необхідно заплатити. Вона домовилася про зустріч ОСОБА_7 з підсудним. В травні 98 р. вони зустрілися. Потім вона дізналася, що ОСОБА_5 отримавши гроші від ОСОБА_7 , не бажає їх повертати, ховається від нього. Вона також звернулася до ОСОБА_5 щоб він повернув їй її гроші, але на протязі більше року він гроші не повертав, також ховався від неї, його дружина відповідала, що ОСОБА_5 немає, що він виїхав та інше.

Допитанний як свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що він є родичем ОСОБА_7. Останній звернувся до нього в травні 98 р. з проханням позичити гроші, пояснивши, що йому пообіцяв ОСОБА_5 прискорити вирішення квартирного питання. Він позичив потерпілому гроші з умовою, що останній їх поверне до кінця 98 р. До даного часу гроші ОСОБА_7 не повернув.

Виходячи із наведенного суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_5 була повністю доведена в ході судового слідства. В матеріалах справи є 4 розписки ( а.с. 33 та 33 об.) в яких вказано що ОСОБА_5 отримав від потерпілого ОСОБА_7 в загальній сумі 6500 дол. США.

Сам підсудний не заперечує той факт, що він дійсно отримав дані гроші.

Його ствердження про те, що він повернув гроші в сумі 6000 дол. США дружині потерпілого нічим не підтверджені. Дружина потерпілого ОСОБА_7 категорично заперечує, що вона отримувала дані гроші, пояснювала, що ні разу не зустрічалася із підсудним без свого чоловіка.

І тому суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_5 по даному епізоду доведена повністю.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково, з урахуванням суми повернутої потерпілому, в частині моральної шкоди також частково, в сумі 3000 грн.

ОСОБА_5 звинувачується також в тому, що він в період часу з 18 06 99 р. по 07 07 99 р. шляхом зловживання довір`ям, із корисних мотивів, отримав від потерпілого ОСОБА_19 900 дол. США, обіцівши останньому допомогу в поновленні на службі в органах внутрішніх справ.

Підсудний свою вину в даній частині звинувачення також не визнав та пояснив суду, що з ОСОБА_19 у нього були ділові стосунки, вони вели загальний бізнес. Гроші для поновлення його на роботі він ніколи не брав.

Потерпілий ОСОБА_19 будучи допитанним в судовому засіданні пояснив суду, що ОСОБА_5 обіцяв йому поновити його на службі в міліції, за що необхідно було заплатити 900 дол США. Дану суму він передав підсудному за 2 рази 18 06 99 р. та 07 07 99 р. До даного часу ОСОБА_5 не виконав свою обіцянку, та не повернув отримані гроші.

Як вбачається із зібраних матеріалів, вина підсудного ОСОБА_5 по даному епізоду нічим, крім показів самого ОСОБА_19 не підтверджена. Немає ні свідків, ні письмових доказів, які б підтвердили вину підсудного в даній частині.

Виходячи із наведенного суд вважає, що ОСОБА_5 в частині заволодіння індивідуальним майном громанян, а саме ОСОБА_19 нічим не доведена, і тому підсудного в даній частині звинувачення необхідно виправдати.

Виходячи із наведенного суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_5 в частині заволодіння індивідуальним майном громанян, а саме майном потерпілого ОСОБА_7 була повністю доведена в ході судового слідства.

Його дії, органами попереднього слідства кваліфіковані вірно, за ч. 2 ст. 143 КК України, як заволодіння індивідуальним майном громанян шляхом зловживання довір`ям, що завдало значної шкоди потерпілому.

Суд вважає можливим не приміняти до підсудного ОСОБА_5 конфіскацію майна, так як частину заподіяної шкоди від повернув потерпілому, має на утриманні дитину, хворіє.

Вирішуючи питання про міру покарання суд враховує, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу підсудного, що підсудний вину в пред`явленному звинуваченні не визнав, але має постійне місце проживання, раніше до відповідальності не притягувався, його вік, стан здоров`я , що він довгий час перебуває на лікуванні в лікарні слідчого ізолятора, і тому вважає необхідним призначити підсудному міру покарання пов`язану з позбавленням волі.

Керуючись ст.ст. 323- 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винним і призначити покарання за ст. 143 ч. 2 КК України у вигляді одного року позбавлення волі в ВТК загального режиму, без конфіскації особистого майна засудженого.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 29 02 2000 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити без змін - утримання під вартою в СІЗО № 13 ДДУ України.

Стягнути з ОСОБА_5 на Користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі - 14000 грн. Та 3000 грн. Моральної шкоди, а всього 17000 (сімнадцять тисяч ) грн.

Вирок може бути оскарженим до Київського міського суду, через райсуд, на протязі 7 діб.

Суддя