Справа № 466/5631/23

Провадження № 2-о/466/167/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

“04“ липня 2023 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді                         ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

учасники справи

секретар                                            ПОПЕНКО І.І.

заявник                                               ОСОБА_1

представник заінтересованої особи ГОРБОНОС І.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області (м. Львів, вул. Січових Стрільців,11), про встановлення факту, що має юридичне значення, -

                                                                в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 30.05.2023 року звернувся в суд із заявою про встановлення факту його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на момент набрання законної сили ЗУ «Про громадянство України, а саме 13.11.1991р., і по сьогодні.

Заяву обґрунтовано тим, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Карло-Марксове місто Єнакієве Донецької області, Україна. З моменту народження безперервно та постійно проживав на території України за адресою: АДРЕСА_2 . Там і зареєстрований. Паспорт громадянина срср втратив. Оформленням та поновленням документів не займався. З 18.01.2002 року по 07.05.2013 року відбував покарання в місцях позбавлення волі, звільнений по закінченню терміну покарання. З квітня 2014 року місце його реєстрації та проживання окупувала росія. При першій нагоді він покинув окуповану територію та вступив до УДА ОЛПЗ «Волинь». Після повернення з території проведення бойових дій звертався у відповідні установи з метою отримання документів, що посвідчують його особу, як громадянина України, однак отримав відмови. Для підтвердження належності до громадянства України та отримання паспорта громадянина України заявнику в судовому порядку необхідно встановити факт його постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24.08.1991р.) та станом на 13.11.1991р.

Ухвалою суду від 02 червня 2023 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав заяву, покликаючись на вказані в ній обставини та долучені до неї докази. Додатково пояснив, що паспорт громадянина срср загубив у 1995 році. Після звільнення з місць позбавлення волі виробив повторне свідоцтво про народження. Документи для оформлення паспорта громадянина України не подавав. Документів про освіту, трудової книжки не має.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечила, долучила письмові пояснення, в яких виклала позицію ГУ ДМС у Львівській області, що згідно з обліками Головного управління ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим/знятим з реєстрації місця проживання на території Львівської області не значиться, паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон у Головному управлінні не документувався, з питань оформлення набуття громадянства України не звертався. В Головному управлінні відсутні відомості про постійне проживання ОСОБА_2 та його батьків (інформація згідно свідоцтва про народження) на території України за станом на 24 серпня 1991 року, чи проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст.77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи  і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 на території України станом на 24 серпня 1991 року та на момент набрання законної сили ЗУ «Про громадянство України, а саме 13.11.1991р., і по сьогодні, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 звертався до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та до Державної міграційної служби України, ГУ ДМС у Львівській області з питанням документування його паспортом громадянина України, на що йому була надана відповідь про відсутність можливості підтвердження/спростування приналежності заявника до громадянства України. Згідно з обліками ГУ ДМС у Львівській області відомості щодо реєстрації/ зняття з реєстраційного обліку/набуття громадянства ОСОБА_2 відсутні. Провести ефективну перевірку неможливо у зв`язку зі збройною агресією рф на території України.

Судом встановлено, що заявника ОСОБА_2 було взято на облік у Центр обліку та нічного перебування бездомних осіб з 21.07.2022 року, що підтверджується довідкою №268 від 21.07.2022 року та посвідченням про взяття на облік №3702 від 21.07.2022 року /а.с.9/.

Умови та порядок встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, регламентуються Законом України «Про громадянство України» та Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Згідно ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Відповідно до пункту 124 Порядку особам, які мають у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки яро приписку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, замість паспортів громадян колишнього СРСР видаються залежно від місця проживання паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно п. 8 та п. 9 розділу II Порядку у разі відсутності в особи у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року/13 листопада 1991, для встановлення належності до громадянства України подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР, У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року/13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року/13 листопада 1991 року.

Пунктом постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Таким чином, при встановленні належності особи до громадянства України, відповідно до ст. 3 Закону, компетентним органам, у даному випадку міграційній службі, необхідно встановити два факти: факт перебування особи у громадянстві колишнього СРСР та факт постійного проживання особи на території України безпосередньо на дату проголошення Україною незалежності (24.08.1991) або на дату набрання чинності Закону України «Про громадянство України» (13.11.1991).

При цьому, факт перебування особи у громадянстві колишнього срср підтверджується безпосередньо паспортом громадянина колишнього срср, який особа повинна надати до органу міграційної служби для встановлення її належності до громадянства України,

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Разом з тим, всупереч вищенаведених положень законодавства України, заявником не надано до суду жодних належних та допустимих доказів постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року/13 листопада 1991, для встановлення належності до громадянства України.

Заявник долучив до заяви копії документів. Суд оглянув їх та дав правову оцінку.

Заявник долучив копію повторного свідоцтва серії НОМЕР_1 про народження його ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Карло-Марксове місто Єнакієве Донецької області, Україна /а.с.4/.

Долучена до заяви копія довідки про склад сім`ї та прописку видана ОСОБА_3 04.06.1984р. із зазначенням прописки його та членів його сім`ї, в тому числі сина ОСОБА_4 , 1974р.н., в АДРЕСА_3 . Проте, ця довідка не містить інформації про проживання заявника на території України за станом на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року. Крім того, довідка видана « ОСОБА_5 », а прізвище заявника « ОСОБА_6 ».

Копія «карточки прописки» свідчить про прописку ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 з 23.02.1968. В графі 12 вказаний ОСОБА_2 ,1974р.н., як неповнолітній син ОСОБА_3 . Документ містить відмітку про виписку ОСОБА_3 з цієї адреси 27.07.1984 року у зв`язку з вибуттям. Цей документ також не підтверджує факт постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991р. і на 13.11.1991р. /а.с.5/

Копія довідки про звільнення ОСОБА_2 після відбуття покарання з 07.05.2001 року по 07.05.2013 року та копія довідки Української добровольчої армії №0391 від 03.08.2021 року не містять інформації про постійне проживання заявника на території України за станом на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року.

Таким чином, факт реєстрації заявника, постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року заявником не підтверджений.

Оскільки факт постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року та на момент набрання законної сили ЗУ «Про громадянство України, а саме 13.11.1991р., не знайшов свого достовірного підтвердження, вимоги заявника не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

                                                                У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області (м. Львів, вул. Січових Стрільців,11), про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на момент набрання законної сили ЗУ «Про громадянство України, а саме 13.11.1991р. – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.07.2023 року.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська