ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2009 р. Справа № 2-а-2517/08
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
суддів: Гараня С.М., Мишенка В.В.
при секретарі - Солоха О.В., Бондар Т.П.
за участю прокурора - не з'явився; представників сторін: позивача - ОСОБА_1. за довіреністю; відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції в Катеринопільському районі про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_3. звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Катеринопільському районі Черкаської області від 27.11.2008 р. № 0002311701/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 934 371 грн. та від 14.01.2008 р. № 0002091701/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 83 754, 35 грн., в тому числі 55 836, 35 грн. основного платежу та 27 918 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач, не вважаючи за необхідне акцентувати увагу на наявності податкового боргу, зазначав, що 04.04.2008 р. відповідачем проведено перевірку його діяльності без законних підстав, а тому викладені в акті перевірки висновки не можуть бути використані для визначення податкових зобов'язань та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та зазначила, що фактично перевірка відповідачем не проводилась, оскільки позивач не допустив посадовців державної податкової служби до її проведення, що знайшло своє відображення в рішенні господарського суду Черкаської області від 31.03.2008 р., яким продовжено умовний адміністративний арешт активів ФОП ОСОБА_3. Представник позивача також стверджувала, що згідно акту від 04.04.2008 р. відповідач провів «позапланову невиїзну документальну перевірку» хоча Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII (надалі за текстом - «Закон № 509-XII») не містить такого виду перевірок. Далі представник зазначала, що вищевказаний акт, не відповідає формі, встановленій для актів, що мають складатись за результатами проведення камеральних перевірок. Представник також звертала увагу, що відповідач надіслав позивачу повідомлення про проведення перевірки без дотримання термінів, встановлених Законом № 509-XII. Насамкінець, представник стверджувала, що при проведенні документальної перевірки відповідач не мав права використовувати матеріали зустрічних перевірок.
Відповідач позов не визнав. В судовому засіданні представник відповідача не заперечував наявність недоліків в оформленні результатів перевірки, проте вважав що вирішальне значення має сам факт наявності податкового боргу.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
ОСОБА_3. зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 20 квітня 1999 р. Катеринопільською районною державною адміністрацією Черкаської області.
Згідно даним довідки про взяття на облік платника податків, відповідач взятий на облік ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області 20 квітня 1999 р. за № 372.
22 травня 2000 р. відповідачем отримано свідоцтво № 85111388 про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Відповідно до статті 11 Закону № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
На підставі викладених вище положень Закону № 509-XII заступником начальника ДПІ у Катеринопільському районі ОСОБА_4. було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності позивача, результати якої оформлено актом від 28 грудня 2007 р. № 402/17-009. Відповідно до висновків, викладених в цьому акті, позивачу підлягали нарахуванню зобов'язання із сплати податку на доходи громадян в сумі 1 963 252 грн. та податку на додану вартість в сумі 55 836 грн.
За результатами цієї перевірки ДПІ у Катеринопільському районі 08 січня 2008 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №000001702/0 та №000001707/0.
Згідно наказу голови ДПА в Черкаській області № 72 від 18 березня 2008 р., акт перевірки від 28.12.2007 р. не відповідає нормам статті 11-1 Закону № 509-XII та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, у зв'язку з чим зазначені податкові повідомлення-рішення були скасовані.
Розпорядженням голови Державної податкової адміністрації України в Черкаській області № 118-р від 19 лютого 2008 р. зобов'язано провести службове розслідування стосовно заступника начальника ДПІ у Катеринопільському районі ОСОБА_4. щодо виконання нею службових обов'язків при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_3.
Стаття 11-1 Закону № 509-XII визначає, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби. Однією з обставин, за наявності якою проводиться така перевірка, є випадок коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу
На підставі вищевказаної норми Закону № 509-XII та з урахуванням розпорядження голови ДПА в Черкаській області , начальником ДПІ у Катеринопільському районі видано наказ від 20 березня 2008 р. за № 23 про проведення позапланової перевірки позивача.
На виконання цього наказу видано направлення № 2/17-023 від 25.03.2008 р. на перевірку ФОП ОСОБА_3., яке вручено останньому 26.03.2008 р., про що свідчить його підпис у відповідній графі направлення.
Згідно даним акту від 26.03.2008 р. позивач відмовився допустити працівників податкової служби до проведення перевірки.
За таких обставин відповідачем прийнято рішення про проведення невиїзної документальної перевірки, про що повідомлено позивача листом від 28 березня 2008 р. та запропоновано надати первинні документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності в період з 01.04.2006 р. по 30.06.2007 р.
Результати перевірки оформлено актом від 04.04.2008 р. за № 109/17-009/НОМЕР_1 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, адреса - АДРЕСА_1) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2007 р.».
Оскільки позивач не надав первинних документів, перевірку проведено з використанням документів, які були надані приватним підприємцем ОСОБА_3. до податкових органів та які є в особовій справі платника податків, а також які були отримані з інших джерел. Перелік використаних документів наведено в розділі 2.15 зазначеного акту. За даними цього розділу при перевірці використовувались: декларації з ПДВ за період з квітня 2006 р. по лютий 2007 р.; декларації про отримані доходи за 2006 р.; податкові накладні, надані позивачем; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; листи позивача, державних органів та органів місцевого самоврядування; матеріали та довідки зустрічних перевірок; відомості з центральної бази даних ДРФО ДПАУ про суми виплачених доходів ОСОБА_3.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 (надалі за текстом - «Декрет») (втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Пункт 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. № 12 із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 р. № 17 визначає, що загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.
Зазначений додаток № 6 до згаданої Інструкції визначає норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів. Зокрема, згідно розділу III цього додатку для здійснення інших видів діяльності, включаючи торговельну, норма витрат (у відсотках до суми валового доходу) встановлена в розмірі 25 %.
З поданої позивачем 30 січня 2007 р. декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2006 р. вбачається, що його доходи від підприємницької діяльності з оптової торгівлі склали 19 856 368 грн. При цьому позивач зазначив, що отримав чистий дохід за 2006 р. в сумі 12 496 грн., оскільки витрати, пов'язані з одержанням доходу, склали 19 843 872 р.
Приймаючи до уваги, що позивач не підтвердив документально витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, відповідачем, виходячи з вимог Декрету, положень Інструкції та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в акті перевірки зроблено висновок про заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 1 934 371 грн.
За таких обставин, позивачем 27 листопада 2008 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002311701/3 за яким визначено податкове зобов'язання відповідача щодо сплати 1 934 371 грн. податку з доходів фізичних осіб.
П латників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР») .
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно поданим ФОП ОСОБА_3. податковим деклараціям з податку на додану вартість за липень 2006 р. та жовтень 2006 р. позивач визначив, що нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками звітних періодів підлягало, відповідно, 103 грн. та 1 326 грн.
Разом з тим, перевіркою встановлено, що позивачем не включено до складу податкових зобов'язань: 52 430 грн. за липень 2006 р. та 3 406. 35 грн. за жовтень 2006 р.
Підпункт «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом - «Закон № 2181-III») визначає обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
При цьому, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З урахуванням висновків, викладених в акті перевірки, та на підставі положень Закону № 2181-III відповідачем 14 квітня 2008 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002091701/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 83 754, 35 грн., в тому числі 55 836, 35 грн. основного платежу та 27 918 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Досліджуючи обґрунтованість вимог позивача суд звертає увагу, що рішенням господарського суду Черкаської області від 31 березня 2008 р. у справі № 16/1612адм. дійсно встановлений факт недопущення позивачем посадовців державної податкової служби до проведення позапланової перевірки.
Однак, суд не може погодитись з твердженням, що відповідачем не було проведено документальну невиїзну перевірку, оскільки судом не отримано жодного прийнятного та переконливого доказу такому твердженню.
Дослідивши акт від 04.04.2008 р. за № 109/17-009/НОМЕР_1 та беручи до уваги пояснення свідків с уд не має жодного сумніву щодо факту здійснення відповідачем перевірки.
Суд критично оцінює доводи позивача стосовно того, що відповідач мав право провести перевірку лише за умови повідомлення платника податків не пізніше ніж за 10 днів до дня її проведення, оскільки така вимога встановлена Законом № 509-XII лише щодо проведення позапланових виїзних перевірок.
Суд також зауважує, що Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків були затверджені наказом ДПА України від 27 травня 2008 року № 355. Саме прийняттям цього наказу визначено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності певних обставин.
В період здійснення відповідачем перевірки діяльності ФОП ОСОБА_3. зазначені вимоги до порядку та підстав проведення невиїзних документальних перевірок не висувались, а тому суд вважає цілком законним проведення такої перевірки після того як позивач не допустив посадовців ДПС до проведення позапланової виїзної перевірки.
Згідно статті 11 Закону № 509-XII органи державної податкової служби здійснюють документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.
Суд з цього робить висновок, що органи державної податкової служби правомірно використали при проведенні документальної перевірки матеріали зустрічних перевірок та не приймає відповідну аргументацію позивача.
Суд погоджується, що акт перевірки містить певні недоліки. Зокрема, у його вступній частині зазначено, що він складений за результатами позапланової невиїзної перевірки.
Допитаний у зв'язку з цим в якості свідка ОСОБА_5. пояснив, що при підготовці акта ним була допущена описка та помилково зазначено в якості підстави його складання проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, проте в самому тексті він послався на п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 509-XII, яким передбачено право органів ДПС здійснювати документальні невиїзні перевірки.
Насамкінець суд зазначає, що позивач не спростовував факти порушень податкового законодавства, встановлені невиїзною документальною перевіркою та відмовився від отримання акта, складеного за результатами її проведення.
За цих обставин суд вважає, що наявність окремих недоліків в акті перевірки в будь-якому разі не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за допущені порушення.
З урахуванням викладеного, у світлі своєї власної оцінки документів суд поділяє висновки та мотивування відповідача і вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 03 квітня 2009 р.
Головуючий
Судді