ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/3233/19 Номер провадження 22-ц/814/863/23Головуючий у 1-й інстанції Грищенко І.О. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Дряниці Ю.В.

Суддів:Лобова О.А., Чумак О.В.

Секретар: Чемерис А.К.

за участю: ОСОБА_1 , адвоката Єлісеєва М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_1 , третя особа:  ОСОБА_3 про стягнення суми боргу,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення суми боргу.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 30.11.2017 року позивач надала у позику відповідачу грошові кошту у сумі 5100 доларів США , з умовою їх повернення до 30.01.2018 року. На підтвердження укладення договору позики відповідачем було власноручно написано розписку.

Станом на день подачі позову кошти відповідач позивачу не повернула.

Просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу 5100 доларів США та 165,58 доларів США трьох відсотків річних від простроченої суми на час подачі позову, та судові витрати.

Заочним рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму позики у розмірі 5100 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 три проценти річних за період з 31.10.2018 по 24.10.2019 у розмірі 264,50 доларів США

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення оскаржила відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що суд безпідставно дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог. Також вказувала на порушення судом норм процесуального права щодо належного повідомлення її як відповідача про розгляд справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом встановлено, що 30.11.2017 р між позивачем, ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 , було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 взяла у борг у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5100,00 доларів США, які зобов`язалась повернути в строк до 30.01.2018 р., що підтверджується оригіналом розписки з підписом ОСОБА_1 ..

Вирішуючи спір по суті та надаючи правову оцінку наданим сторонами доказам місцевий суд дійшов висновку, що наявність у позивача ОСОБА_2 оригіналу вказаного боргового документа є належним та допустимим доказом як факту отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів у борг, та волевиявлення відповідача у строк до 30.01.2018 р. повернути борг, так і невиконання останньою даного боргового зобов`язання.

Надаючи аналіз змісту боргової розписки від 30.11.2017 р суд першої інстанції вказав, що при її складанні сторонами було дотримано всіх істотних умов, а саме зазначено дату її складання, прізвища, ім`я і по-батькові сторін, їхні паспортні дані, валюту позики, підтвердження укладання договору позики, підпис відповідача ОСОБА_1 про отримання вказаних коштів від ОСОБА_2 із зобов`язанням їх повернути в обумовлений розпискою строк.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 501/1243/20, провадження № 61-14794 св 21.

Відповідно вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів які б могли спростувати обставини укладення між сторонами договору позики.

Доводи апеляційної скарги щодо написання розписки не з метою укладення договору позики, а з інших підстав ґрунтуються на припущеннях та спростовуються матеріалами справи.

З метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця згідно зі статтею 1051 ЦК України позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передання, чи навпаки, непередання грошових коштів або речей доводить та сторона, яка посилається на таку обставину. 

Факту неодержання коштів від позивача відповідачем не доведено, що спростовує посилання у апеляційній скарзі на ці обставини.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у справі оригіналу розписки спростовуються матеріалами справи, а саме: том 1 сторінка 46 матеріалів справи.

Установивши на підставі належним чином оцінених доказів, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору позики, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог, оскільки позивач, виконала всі умови договору позики, що підтверджується наданою розпискою та не спростовано відповідачем, а відповідач, отримавши суму коштів, не повернула їх у повному розмірі у встановлений строк.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, висновки місцевого суду ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374ч. 1 п. 1,375,381,384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   - залишити без задоволення.

Заочне рішення  Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач:  Ю. В. Дряниця

Судді : О.А. Лобов

О.В. Чумак