ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 січня 2009 року                                                                                         Справа № 2-а-2533/08                                                                                                       

                                                                                                                                              м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді  Лічевецького І.О.,

при секретарі - Солоха О.В.

за участю: прокурора - Горюнової І.В., представника позивача - ОСОБА_1. за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом  прокурора Чигиринського району Черкаської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Чигиринському районі доОСОБА_2 про стягнення податку з власників транспортних засобів,

ВСТАНОВИВ:

    Прокурор Чигиринського району Черкаської області звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах державної податкової інспекції в Чигиринському районі до ОСОБА_2. про стягнення 10 035 грн., посилаючись на наявність у відповідача заборгованості по сплаті податку з власників транспортних засобів за період з 2006 р. по 2008 р.

    Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив та пояснив, що він ще в 2005 р. продав належні йому транспортні засоби. Далі відповідач пояснив, що договори купівлі-продажу він в письмовій формі не укладав, а видав довіреності на право керування транспортними засобами.

Вислухавши думку прокурора, пояснення представника сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до даних карток обліку автотранспорту відповідач є власником двох сідельних тягачів МАЗ-504В (державні номериНОМЕР_1 та НОМЕР_2).  

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів віднесено до загальнодержавних податків.

Спеціальним законом яким встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах є Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року № 1963-XII (надалі за текстом - «Закон № 1963-XII»).

Статтею першою Закону № 1963-XII визначено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Розміри податку з власників транспортних засобів встановлені в статті третій Закону № 1963-XII. За змістом цієї статті розмір податку залежить від об'єму двигуна транспортного засобу. Зокрема в 2006-2008 р.р. для сідельних тягачів податок був встановлений в розмірі 15 грн. за 100 куб. см.

Об'єм двигуна автомобілів, власником яких є відповідач, складає 11 150 куб. см.

Таким чином, в період з 2006 р. по 2008 р. відповідач мав сплатити податок в розмірі 5017,50 грн. з кожного автомобіля, а всього 10 035 грн.

Суд не може погодитись з твердженням відповідача стосовно того, що він не є платником податку з власників транспортних засобів, оскільки продав належні йому автомобілі.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

З наданої відповідачем довідки приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу вбачається, що 06.09.2005 р. ОСОБА_2. була видана довіреність громадянину ОСОБА_3. на право розпорядження належним йому автомобілем реєстраційний № НОМЕР_2.

За твердженням відповідача така ж довіреність була ним видана щодо розпорядженням другим автомобілем.

Суд звертає увагу, що передача особі права розпорядження транспортним засобом не тягне за собою перехід права власності на цей засіб, а тому власником зазначених сідельних тягачів до цього часу є відповідач.

Згідно статті 6 Закону № 1963-XII якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєстрації цього транспортного засобу.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» однією з функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій є подача до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;

Беручи до уваги, що за місцем реєстрації транспортних засобів податок сплачений не був, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

    Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

    Стягнути зОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в  доход бюджету через державну податкову інспекцію в Чигиринському районі Черкаської області (Черкаська область, м. Чигирин, вул. Б.Хмельницького, 25, п/р 35212001004507 в УДК в м. Черкаси, МФО 854018, ідентифікаційний код 34458679) заборгованість зі сплати податку з власників транспортних засобів за 2006 - 2008 р.р.  в сумі 10 035 (десять тисяч тридцять п'ять) грн.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 3 лютого 2009 р.

Суддя                                                                                         І.О.Лічевецький