№ 201/4716/14-ц

провадження 6/201/237/2023

        У Х В А Л А        

10 липня 2023 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 10 квітня 2023 року звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Отже, закон передбачає можливість за таких обставин визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «про виконавче провадження» скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 3 ст. 432 ЦПК України визначено, що суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «про виконавче провадження» скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши надані та добуті докази суд вважає заяву не обґрунтованою та такою, що не підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2014 року позовну заяву задоволено.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та в частині вимог до неї в задоволені позовних вимог відмолено.

Отже вказане рішення (рішення від 11 червня 2014 року) у встановленому законом порядку набрало законної сили, з урахуванням вище наведеного судом у встановленому законом порядку на вимогу стягувача було видано виконавчі листи та його стягувачем подано до відповідної державної виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду.

Частиною 2 статті 368 ЦПК України встановлено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Встановленим Законом України «Про виконавче провадження» і його не було видано помилково; на час його видання судом існував обов`язок боржника, так як він не був припиненим чи добровільно виконаний боржниками чи іншою особою або наявні інші підстави, а отже це рішення повинно бути виконаним шляхом передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій державного (приватного) виконавця, також слід зазначити, що виданий судом виконавчий лист відповідає вимогам до виконавчого документу, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» і його не було видано помилково, оскільки як зазначено вище частиною 2 статті 368 ЦПК України (чинна на час спірних правовідносин) передбачено видачу виконавчого листа стягувачу за його заявою, а тому не можуть бути взяті до уваги посилання заявника, що його виданого помилково чи інше, в зв`язку з тим, що зазначене спростовується вище наведеним та не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того не можуть бути взяті до уваги посилання позивача, що його слід визнати таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що 23 жовтня 2019 року виконавчий лист у повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», останнім оскільки в судовому засіданні було установлено та підтверджується матеріалами справи, що наведені в заяві доводи не дають підстав для висновку, що виконавчий документ слід визнати таким, що не підлягає виконанню, з тих підстав, що обов`язок боржника на даний час відсутній у зв`язку з його припиненням, крім того в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що стягувач не повідомляв у встановлений законом строк державного (приватного) виконавця в провадженні якого перебуває виконавче провадження про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником чи інше, також слід зазначити, що заявник про це у своїй заяві не зазначає та на підтвердження не надає відповідних доказів, а тому передбачених законом підстав для задоволення заяви суду не надано та не встановлено.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що заявник в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: обов`язковість судового рішення.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної заяви, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин відсутні підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню та інші виконавчі листи, які видавались Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі 201/4716/14-ц боржником у яких зазначено ОСОБА_1 .

Не зазначено, які саме інші виконавчі листи, коли були видані та чи відкрито за ними виконавче провадження.

Таким чином суд вважає, що вимоги про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі, а питання зупинення виконання за виконавчим листом (дублікатом), виданим 08 травня 2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі 201/4716/14-ц у відношенні ОСОБА_1 , в тому числі в межах виконавчого провадження ВП № 71882477, відкритого постановою про відкриття виконавчого провадження від 24 травня 2023 року, винесеною приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною – задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

       На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 4, 12,13, 18, 76, 77, 81, 84, 258, 259, 260, 353, 443, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат – задовольнити частково.

Зупинити виконання за виконавчим листом (дублікатом), виданим 08 травня 2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі 201/4716/14-ц у відношенні ОСОБА_1 , в тому числі в межах виконавчого провадження ВП № 71882477, відкритого постановою про відкриття виконавчого провадження від 24 травня 2023 року, винесеною приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною.

В іншій частині заяви представника ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 10 липня 2023 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя – О.А. Антонюк