УХВАЛА

10 липня 2023 року

м. Київ

справа № 440/14589/21

адміністративне провадження № К/990/22800/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі № 440/14589/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури, у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №816/1252/15 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Полтавської області з 24 березня 2015 року;

- стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №816/1252/15 за період з 01 липня 2020 року по 11 жовтня 2021 року у розмірі 604674,14 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №816/1252/15 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Полтавської області з 24 березня 2015 року;

- стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №816/1252/15 за період з 01 липня 2020 року по 11 жовтня 2021 року у розмірі 350086,98 грн;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2023 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі № 440/14589/21 повернуто особі, яка її подала.

31 травня 2023 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі № 440/14589/21.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі № 440/14589/21 повернуто особі, яка її подала.

27 червня 2023 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі № 440/14589/21.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Оскаржуючи судові рішення, відповідач посилається на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначив, що суди попередніх інстанції не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №810/3246/16, від 04 листопада 2021 року у справі №640/537/20, від 21 вересня 2022 року у справі №826/17802/14 щодо застосування пункту 10 розділу ІІ Порядку №100.

Водночас, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 78 КАС України у подібних правовідносинах.

Відповідач вказав, що у справі №816/1252/15 (справа про поновлення ОСОБА_1 , на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), у якій брали участь ті самі особи, був встановлений розмір середньої заробітної плати, тобто суд визнав розмір середньоденної заробітної плати обставиною, що не підлягає доказування при розгляду цієї справи.

Заявник касаційної скарги наголошує, що застосовуючи частину четверту статті 78 КАС України для встановлення розміру середньої заробітної плати, як обставини, яка встановлена рішенням суду в адміністративній справі, у якій брали участь ті самі особи, судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено та враховано зміни в чинному законодавстві, а саме виключення постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 грудня 1995 року №100» пункту 10 Порядку №100.

Отже, суть касаційної скарги зводиться до неправомірного застосування судами попередніх інстанцій пункту 10 Порядку №100 у спірних правовідносинах.

Проте Верховний Суд вбачає невизначеність заявника касаційної скарги щодо зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки одночасне посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (неврахування висновків Верховного Суду судом апеляційної інстанції) та на пункт 3 частини четвертої цієї статті (відсутність висновку Верховного Суду), з таким обґрунтуванням касаційної скарги щодо (не)застосування пункту 10 Порядку №100, суперечать один одному, тобто є взаємовиключним, що зрештою призводить до нерозуміння на підставі чого судом касаційної інстанції має бути відкрито касаційного провадження у цій справі.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі № 440/14589/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя Н.А. Данилевич