Справа № 293/174/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року                         м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Янчук Максим Олександрович, до Державної казначейської служби України, Прокуратури Житомирської області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування та прокуратури, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на її користь 1000000,00 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що у 2018 році до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені матеріали кримінального провадження № 12018060310000428 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України. 23.02.2022 року вироком Житомирського районного суду Житомирської області в справі № 293/409/19 позивача було виправдано у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, у зв`язку із відсутністю в її діях складу злочину. Вирок набрав законної сили.

Таким чином, ОСОБА_1 майже чотири роки перебувала під незаконним слідством та судом по звинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення.

Відтак вважає, що їй була завдана моральна шкода, що виражалась у приниженні її честі, гідності, репутації її як працівника державного органу, постійних сварок з її оточенням, втраті друзів, колишнього соціального статусу, відчуття повної несправедливості щодо незаконного переслідування. Зазначає, що змушена була постійно виправдовуватись перед рідними та колегами, знайомими та друзями.

У зв`язку з переживаннями щодо вказаного переслідування позивач вказала, що стала закритою по характеру, відлюдкуватою, погано спала, втратила апетит та сенс до свого життя, перебувала у постійному стресі, очікуючи, що її незаконно засудять за надуманий злочин, який вона не вчиняла.

Зазначила, що у її сім`ї почались сварки; також вона не могла повноцінно приймати участь у вихованні своїх дітей, оскільки перебувала під незаконним слідством.

На підставі чого, позивач вважає, що всі завдані моральні страждання повинні бути оцінені та відшкодовані в розмірі не менш, ніж 1000000,00 гривень.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 03.02.2023 року справу за позовною заявую ОСОБА_1 передано на розгляд до Житомирського районного суду Житомирської області за територіальною підсудністю (а.с. 10-11).

Ухвалою суду від 15.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 42).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не наведено конкретних і суттєвих обставин у чому саме виражається завдана моральна шкода та не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76, 77 ЦПК України на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, які полягали у фізичному або душевному болю, погіршення здібностей позивача або позбавлення його можливості їх реалізації, не доведено зв`язок вказаних факторів з можливими неправомірними діями відповідачів та наявності інших складових, а також обґрунтованого їх розміру.

З приводу витрат на правову допомогу у даній справі зазначив, що такі документально не підтверджені, а тому доводи позивача викладені у позовній заяві є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 80-86).

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні викладеному в обґрунтуваннях позовної заяви; просив суд взяти до уваги також ті злочини, які були інкриміновані органами слідства та прокуратури. Звернув увагу суду на те, що органи слідства та прокуратури мають належним чином виконувати свої обов`язки. Додав, що протягом 5 днів з дня ухвалення рішення ним будуть подані докази на підтвердження судових витрат.

Представник Житомрської обласної прокуратури позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні за необґрунтованістю; заперечила проти суми судових витрат на правову допомогу, оскільки доказів на підтвердження таких стороною позивача не надано.

Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився; відзиву на позовну заяву від останніх на адресу суду не надходило; причини неявки представника суду не відомі; про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 45, 48). Заяв, клопотань від Державної казначейської служби України на адресу суду не надходило.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.                                                     

Встановлено, що 27.02.2019 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (а.с. 22-27).

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 23.02.2022 року по справі №278/409/19 ОСОБА_1 було визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, та виправдано за відсутністю в її діях складу цих кримінальних правопорушень (а.с. 52-62).

10.11.2022 року ухвалою Житомирського апеляційного суду по справі № 293/409/19 вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 23.02.2022 року залишено без змін (а.с. 63-73).

Відтак, вирок набрав законної сили 10.11.2022 року.

Отже,  в результаті незаконних дій органу досудового слідства ОСОБА_1 майже чотири роки незаконно перебувала під слідством та судом.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.                    

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.              

 Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.                                                                                

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.                                        

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно зі статтею 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.                        

Згідно зі статтею 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.                                Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону № 266/94-ВР).                                                                                

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону № 266/94-ВР).

Згідно Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, який набрав законної сили 11 вересня 1997 року, зазначена Конвенція та відповідні протоколи до неї були ратифіковані, тобто з часу набрання законної сили норми Конвенції повинні застосовуватися також при вирішенні спорів судами України, оскільки Україна визнала її чинність у національній правовій системі та обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Застосування положень Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини національними судами при вирішенні справ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є необхідним, оскільки відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Статтею 13 Європейської Конвенції з прав людини 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснили свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено або обмежено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Європейський Суд з прав людини в рішенні по справах «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», «Мироненко і Мартенко проти України» констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції з огляду на неможливість для заявників отримати відшкодування шкоди, завданої національними органами у контексті провадження в їхніх кримінальних справах.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 30 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, незаконного засудження або незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, має право на відшкодування заподіяної шкоди.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір мінімальної щомісячної заробітної плати з 01.01.2023 року встановлено в сумі 6700,00 грн.

Враховуючи період перебування позивача під слідством і судом протягом 44 місяці та 12 днів (27.02.2019 року до 10.11.2022 року) розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню на її користь, не може бути меншим 297480 грн (6700,00 грн х 44 міс. = 294800,00 грн; 6700:30 = 223,33 х 12 = 2680 грн; 294800,00 грн + 2680,00 = 297480 грн).

Як роз`яснено в п.п.9, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування шкоди у зазначених випадках та її розмір визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. У випадках, коли межі відшкодування визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 02 грудня 2015 року в справі №6-2203цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись усіма судами України, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України, суд виходить із того, що незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за злочин, який вона не скоювала, внаслідок чого їй протягом 44 місяці 12 днів була завдана моральна шкода, що виражалась в приниженні її честі, гідності, репутації її як працівника органу місцевого самоврядування, постійних сварок з її оточенням, втраті друзів, колишнього соціального статусу, відчуття повної несправедливості щодо незаконного переслідування; перебування у постійному стресі, очікуючи, що її незаконно засудять за надуманий злочин, який вона не вчиняла.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яке завдало моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд вважає, що визначений законодавством мінімальний розмір на відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, може бути збільшений.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких позивач зазнав, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Зазначена вище норма Закону не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17 зазначив, що визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, виходять із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи.

Відтак, враховуючи ступінь та глибину душевних страждань позивача, завданих їй незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, тривалий період часу перебування її під слідством і судом, що призвело до істотності вимушених змін у її житті, характер перенесених нею моральних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості, інкримінування характеру злочинів згідно норм Кримінально кодексу України, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, у сумі 450000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного Кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.     

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Відповідно до п. 8 ст. 7, п. п. 1, 2 ст. 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України».

Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.                                                                                                          

Кошти на відшкодування позивачу моральної шкоди, як це передбачено чинним законодавством, підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання ДКСУ з Єдиного казначейського рахунку, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду яка являється їх розпорядником. При цьому будь-яких обов`язків на відповідача, як на самостійну юридичну особу, судом не покладається.

Здійснення такого безспірного списання коштів казначейством передбачено п. 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Згідно із пп.3 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №215 від 15.04.2015 року, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, постановою Пленуму ВСУ «Про Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, ст. ст. 1-4, 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.ст. 23, 25, 48 БК України, Постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», ст. ст. 5, 6 Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., ст. ст. 9, 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР №2148-VIII від 19.10.1973 р., ст. 30 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюції 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою КМУ №215 від 15.04.2015 року, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354  ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені  якої діє адвокат Янчук Максим Олександрович, до Державної казначейської служби України, Прокуратури Житомирської області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування та прокуратури, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним перебування під слідством та судом у розмірі 450000,00 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Дубовік