Номер провадження: 11-кп/813/1732/23

Справа № 521/4438/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2023 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15.06.2023 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

установив

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15.06.2023 року задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_6 продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 13.08.2023 року.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду, якою йому продовжено строк тримання під вартою.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявлені стороною обвинувачення ризики не доведені та ґрунтуються лише на припущеннях; клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Оскільки в апеляційній скарзі обвинуваченого питання про його виклик в судове засідання апеляційного суду не порушувалось, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без його участі.

Згідно до приписів ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Частина перша ст. 404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені законодавчі вимоги судом першої інстанції під час вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 дії запобіжного заходу, виконані належним чином.

Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.01.2023 року відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.03.2023 року відносно ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 18.06.2023 року.

Як вбачається з матеріалів судової справи та змісту оскаржуваної ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 15.06.2023 року, в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження № 12022231040000335 від 01 грудня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України 

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Оскаржуване рішення суд мотивував тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість інкримінованого злочину, та можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.

Тож, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Про існування ризику вчинення ОСОБА_6 нового кримінального правопорушення свідчать відомості про його особу, оскільки обвинувачений не має офіційного місця роботи та законних джерел доходів, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за скоєння корисливих злочинів.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

На думку апеляційного суду, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність встановлених судом ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні прокурора ризиків.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.

Отже, на думку апеляційного суду, зазначені ризики виправдовують продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу – тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , та дають апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість рішення районного суду про наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який у цьому випадку, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Доводи апеляційної скарги про те, що клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України в частині викладених даних про особу обвинуваченого (місця проживання), то апеляційний суд вважає що такі недоліки не є підставою для скасування ухвали суду.

За таких обставин, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про наявність підстав для застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу є необґрунтованими, а суд першої інстанції правильно встановив обставини, передбачені ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ч.2 ст.376, ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив

Апеляційну обвинуваченого ОСОБА_6 – залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15.06.2023 року, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2                         ОСОБА_3                         ОСОБА_4