Справа №2-а-39/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2009 року Красилівський районний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Вознюка Р.В.,
при секретарі Басистій Т.В.,
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красилові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення невиплаченого щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в лютому 2009 року звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі щодо невиплати їй підвищення пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними, стягнути невиплачену заборгованість за період з 01.01.2006 року по 1.12.2008 року в сумі 4339 грн. 71 коп., та інфляцію в сумі 720 грн. 39 коп., посилаючись на те, що є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Зазначає, що доплата до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не виплачувалася.
Позивач в судовому засіданні та її представни позовні вимоги підтримали повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився. До суду управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі подало письмове заперечення на адміністративний позов, у відповідності до якого просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Крім того, зазначило, що позивач пропустила річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав в частині вимог за 2006-2007 роки, просить з цих підстав відмовити в позові.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пенсійного посвідчення серії АІV №531016 позивач є дитиною війни та має право користуватися пільгами відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» редакції від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі.
Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005р. ст.77, п.17 дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2006 рік. П.17 ст.77 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005р. виключено на підставі Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006р. і встановлено ст.110 Закону, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом ВР України з питань бюджету.
Згідно ст.111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинена на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп визнано неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , якими зупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо доплат до пенсії, тобто такою, що не відповідає Конституції України.
Суд вважає, що відповідач був зобов’язаний здійснити підвищення пенсії позивачу за 2007 рік починаючи з 9 липня 2007 року, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за Конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно п.п.3, 4 ст.22 Бюджетного кодексу України управління пенсійного фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.
Ст.23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом України про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.
Дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який був чинний до дня винесення рішення Конституційного Суду України, зокрема до 09.07.2007 року, було зупинено.
Положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними та втрачають чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Таким чином, враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України N6-рп/2007 від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, і на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Частиною 2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, про порушення своїх прав на отримання підвищення до пенсії, встановленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» позивач мала би дізнатися при отриманні пенсії в 2006-2007 роках, проте в суд не зверталась.
Частиною 1 статті 100 даного Кодексу визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач пропустила строк звернення до суду за захистом свої прав та інтересів щодо неналежної виплати підвищення пенсії за 2006-2007 роки. У суду відсутні підстави вважати, що вона пропустила цей строк з поважних причин, а тому позов в цій частині вимог не може бути задоволений.
Стосовно виплати позивачу підвищення до пенсії за період з січня 2008 року по грудень 2008 року включно судом встановлено наступне.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-6, п.41 розд.2 стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції: „дітям війни /крім тих на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”/ до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. п.4 розд.2 зазначеного Закону визнаний таким, що є неконституійним. Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій, гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого/додаткового правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, ч.2 ст.6, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, ст.ст.21,22, п.1 ч.2 ст.92, ст.95 Конституції України. Зазначені зміни, внесені до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними і відповідно до ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України» втратили чинність з 22.05.2008 року.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дії управління, щодо відмови позивачу у перерахунку підвищення до пенсії є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та частково задовольнити позовні вимоги позивача до управління Пенсійного фонду України в м.Шепетівка про стягнення доплати до пенсії, як дитині війни за 2007 рік починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Вимоги позивачки, щодо стягнення суми несплаченого підвищення до пенсії з урахуванням індексу інфляції не підлягають задоволенню, оскільки чинне законодавство передбачає застосування стягнення індексації за час прострочення виконання грошового зобов’язання, а правовідносин між позивачкою та відповідачем, не виникли з даних зобов’язань.
Керуючись Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 7, 71, 86, 99, 100, 158, 160, 161, 162, 163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області, щодо невиплати підвищення пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та зобов’язати його здійснити нарахування та щомісячну виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області шляхом подання протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий:
Повний текст постанови складений та підписаний 13.03.2009р.