Номер провадження: 22-з/813/253/23

Справа № 494/451/19

Головуючий у першій інстанції Дєтков О. Я.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Кузьміч Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку та за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , Березівської міської ради Одеської області про поновлення права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку.

Крім того, у вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 і Березівської міської ради Одеської області про поновлення права власності на земельну ділянку, третя особа - ОСОБА_3 .

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Березівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні її позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 , як правонаступника ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог про усунення перешкод та здійснення заходів щодо влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів будівлі на територію та стіни будівель належної позивачу земельної ділянки - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні нею права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_3 влаштувати необхідні інженерно-технічні заходи для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів належної ОСОБА_3 будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на територію та стіни будівель належної ОСОБА_1 земельної ділянки. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

26.05.2023 року, через підсистему «Електронний суд», ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на її користь судового збору у розмірі 1152,60 грн., мотивуючи це тим, що за подачу апеляційної скарги на рішення суду ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2305,50 грн., 11.04.2023 року апеляційним судом у справі ухвалено постанову про часткове задоволення її апеляційної скарги, проте у вказаній постанові не вирішено питання розподілу судових витрат згідно вимог ст. 141 ЦПК України.

Судовим запитом від 29.05.2023 року матеріали вищевказаної справи витребувано з районного суду для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

30.05.2023 року, через підсистему «Електронний суд», ОСОБА_3 подав до апеляційного суду заяву, в якій просить визнати позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку зловживанням процесуальними правами та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

07.06.2023 року матеріали справи надійшли до Одеського апеляційного суду.

За приписами ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки розгляд апеляційної скарги здійснювався з викликом учасників справи у судове засідання, то з метою додержання процесуальних прав сторін розгляд цієї заяви проводиться з повідомленням учасників процесу. З урахуванням навантаження та кількості справ, що призначені до розгляду, заяву до розгляду призначено на 04 липня 2023 року.

ОСОБА_3 30.06.2023 року, через підсистему «Електронний суд», подав до суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутність, при цьому зазначивши, що сума у 1152,6 грн., яку позивач вимагає стягнути з ОСОБА_3 , не відповідає положенням ч.1 ст. 141 ЦПК України, крім того, позивачем подано касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду по даній справі.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 04.07.2023 року на 16-00 год., ОСОБА_1 та її представник до судового засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, заяв про відкладення судового засідання або про розгляд заяви у їхню відсутність не подали.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат та заперечення на неї, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Серед основних засад цивільного судочинства визначено, зокрема принципи верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності та відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 141 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

09.04.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який містив дві вимоги немайнового характеру, а саме:

- усунути ОСОБА_1 перешкоди в здійсненні права власності на земельну ділянку, площею 0,0837 га, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 відновити розмір та межі належної їй земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої ТОВ «ЦІОНМ «Будсервіс» в 2016 році, а саме відновити межові знаки за вказаною адресою та перенести фактично існуючі межі земельної ділянки й паркан в бік території земельної ділянки відповідачки в точці межі під межовим знаком АДРЕСА_2 (довжина цієї лінії межи між 1-8: 14,73 м) - на 1,15 м, в точці межі під межовим знаком АДРЕСА_3 (довжина цієї лінії межи між 8-7: 14,39 м) - на 0,62 м,

- усунути ОСОБА_1 перешкоди в здійсненні права власності на вказану земельну ділянку шляхом зобов`язання ОСОБА_2 здійснити демонтаж без неможливості подальшої експлуатації відстійника і вигрібної ями, тампонаж каналізаційних труб шляхом проведення робіт із їх заварювання, а також здійснити заходи щодо влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів будівлі на територію та стіни будівель належної ОСОБА_1 ділянки.

За подачу позову до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією № 65 від 15.05.2019 року (а. с. 63 т. 1), та що відповідає вимогами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 оскаржила дане рішення в апеляційному порядку, проте лише в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, які просила задовольнити.

При поданні апеляційної скарги на рішення суду ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2305,20 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1653200608 від 18.03.2020 року (а. с. 171 т. 2), та що відповідає вимогами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Апеляційним судом здійснено перевірку зарахування вказаних коштів до спеціального фонду державного бюджету України, в ході якої встановлено зарахування даного судового збору на казначейський рахунок, що підтверджується відповідною випискою (а. с. 181 т. 2).

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог про усунення перешкод та здійснення заходів щодо влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів будівлі на територію та стіни будівель належної позивачу земельної ділянки - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні нею права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_3 влаштувати необхідні інженерно-технічні заходи для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів належної ОСОБА_3 будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на територію та стіни будівель належної ОСОБА_1 земельної ділянки. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

При цьому, рішення суду першої інстанції, яке оскаржено ОСОБА_1 , переглядалося лише в частині відмови у задоволенні первісного (основного) позову ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду не оскаржувалося, а тому в апеляційному порядку не переглядалося.

Під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення апеляційний суд виходить з такого.

Як вже зазначалось, ОСОБА_1 у квітні 2019 року звернулась до суду з позовною заявою, що містила дві позовні вимоги немайнового характеру. У зв`язку з тим, що рішенням суду першої інстанції в задоволенні її позову відмовлено повністю, ОСОБА_1 оскаржила дане рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції закону на час звернення із позовом, ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, складала 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзац другий ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як встановлено в ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року становить у розмірі 1921 грн.

З ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, приймаючи до уваги вищевказані норми закону, при зверненні до судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 вірно сплачений судовий збір. При цьому судовий збір за звернення до суду першої інстанції з однією позовною вимогою немайнового характеру складав 768,40 грн.

Між тим, під час вирішення питання щодо розподілу судового збору між сторонами на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд ураховує, що за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 апеляційним судом повністю відхилено першу позовну вимогу ОСОБА_1 щодо усунення їй перешкод в здійсненні права власності на спірну земельну ділянку шляхом зобов`язання відновити розмір та межі належної їй земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою, а також відхилено складову другої позовної вимоги щодо усунення перешкод шляхом здійснення демонтажу без неможливості подальшої експлуатації відстійника і вигрібної ями, тампонаж каналізаційних труб шляхом проведення робіт із їх заварювання, при цьому задоволено іншу складову другої позовної вимоги, а саме: в частині усунення перешкод шляхом здійснення заходів щодо влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів будівлі на територію та стіни будівель належної їй ділянки.

Тобто, при розподілі судових витрат слід виходити з суми 384,20 грн., що складає 1/2 розміру судового збору, що підлягала сплаті за одну позовну вимогу немайнового характеру в 2019 році, та узгоджується з постановою апеляційного суду щодо задоволення в частині позову ОСОБА_1 .

Тому, з урахуванням зазначеного та на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 384,20 грн., а за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - у розмірі 576,30 грн. (384,20 грн.*150%), що разом складає 960,50 грн.

Заперечення ОСОБА_3 на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат апеляційними судом не приймаються до уваги, оскільки жодним чином не скасовують обов`язок апеляційного суду здійснити перерозподіл судового збору відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, та вказують лише на незгоду ОСОБА_3 з постановою апеляційного суду, що є підставою для її оскарження в касаційному порядку.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. 133, 141, 270 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 384 гривні 20 коп. та за подання апеляційної скарги до суду у розмірі 576 гривень 30 коп., що разом складає 960 гривень 50 коп.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Повний текст постанови складений: 06.07.2023 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова