Справа № 761/22986/21

Провадження № 2/761/3201/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярової К.В.,

представника відповідача НОМЕР_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом , в якому просив стягнути з ПрАТ «УАСК АСКА» та ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 48455,05 грн; стягнути з ПрАТ «УАСК АСКА» на його користь пеню - 19,91 грн, три відсотки річних - 1435,48 грн, інфляційні втрати - 3905,48 грн, а також, стягнути із ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 09.03.2020 о 18.00 год по проспекту Перемоги, 11 в місті Києві сталася ДТП за участю його автомобіля «Toyota Rav4», д.р.н. НОМЕР_1 , та автомобіля відповідача ОСОБА_2 «Mitsubishi», д.р.н. НОМЕР_2 , внаслідок якої автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Винним у скоєнні ДТП за рішенням суду визнано ОСОБА_2 за порушення п.10.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Вказує, що на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи була застрахована ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» за полісом ОСЦПВВНТЗ АО/781669.

Керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він звернувся до страхової компанії та надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі, Повідомлення про ДТП та Заяву про страхове відшкодування від 10.03.2020.

Однак, станом на дату подання даної позовної заяви (22.06.2021), страховою компанією на його користь було здійснено виплату частинами неповного розміру страхового відшкодування, які складають суму у розмірі 51237,95 грн.

Крім цього, 03.06.2021 страховик здійснив на його користь сплату пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 1991,17 грн.

При цьому, зауважив, що відповідно до Акта виконаних робіт №33 від 10.04.2020 вартість відновлювального ремонту його пошкодженого автомобіля становить 99693,00 грн.

За таких обставин вважає, що з відповідачів на його користь підлягає стягненню матеріальна шкода, пов`язана із пошкодженням його транспортного засобу у розмірі 48455,05 грн, з яких: 99693,00 грн (вартість відновлювального ремонту) мінус 51237,95 грн(частково сплачене страхове відшкодування).

Крім того, з огляду на зазначене, вважає, що на підставі до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання зі страховика на його користь за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування підлягає стягненню пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, а саме: за період з 04.06.2021 по 04.06.2021, в розмірі 19,91 грн. А також, на підставі ст. 625 ЦК України зі страхової компанії підлягають стягненню, за період з 09.06.2020 по 04.06.2021, 3% річних у сумі 1435,48 грн та втрати від інфляції в сумі 3905,48 грн.

Крім того, вважає, що з відповідача ОСОБА_2 підлягаю стягненню моральна шкода, оскільки належний йому автомобіль «Тоуоtа Rav4», д.н. НОМЕР_1 , був його основним засобом пересування, в той час як, його пошкодження в ДТП завдало йому душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан. При цьому, у зв`язку із пошкодженням його майна він протягом тривалого часу зазнав незручностей, обумовлених необхідністю проведення ремонту пошкодженого автомобіля, оскільки замість того, щоб займатися особистими справами, він був вимушений витрачати значний час не лише на проведення ремонту та пошук можливостей відновлення свого автомобіля і здійснення для цього необхідних дій, а й на отримання від відповідача ОСОБА_2 відшкодування у судовому порядку, оскільки останній відмовляється відшкодувати вказані витрати у добровільному порядку, що створює додаткові незручності для нього та його родини.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 29.06.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які позивач усунув 20.07.2021.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України судом направлений запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області щодо місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 .

Згідно відповіді на запит від 09.08.2021 відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 13.08.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу для розгляду справи по суті.

07.10.2021 від представника відповідача ПрАТ «УАСК АСКА» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вважає вимоги до страхової компанії необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначив, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положення ст. 29, п. 32.7 ст. 32, ст.34.2., п. 36.2, п. 36.5 ст. 36 якого щодо відшкодування шкоди внаслідок ДТП відповідачем повністю виконано.

11.10.2021, засобами поштового зв`язку, від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач фактично підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

17.11.2021, засобами поштового зв`язку, від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог до нього.

Зазначив, що через дії страхової компанії, зокрема, через невчасну виплату страхового відшкодування, ОСОБА_2 має виплатити моральну шкоду позивачу, розмір якої ним необґрунтовано та не доведено, оскільки жодних доказів про це надано не було, як й не було наведено відповідного розрахунку суми, а її розмір вважає суттєво завищеним та таким, що не відповідає засадам розумності та справедливості.

08.12.2021 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли доповнення до наданого відзиву із врахуванням відзиву відповідача ПрАТ «УАСК АСКА». Зазначив, що покладення на ОСОБА_2 обов`язку відшкодувати шкоду, завдану в результаті ДТП, в порядку ст. 1194 ЦК України, за умови отримання страхової виплати меншої, ніж розмір страхового ліміту та наявності доказів, які підтверджують необхідність здійснення такої виплати в більшому розмірі, є безпідставним та протиправним. За таких обставин, відповідач вважає, що він є неналежним відповідачем, оскільки питання визначення розміру страхового відшкодування повинно вирішуватися позивачем із страховиком.

Ухвалою суду від 14.02.2022 за клопотанням представника позивача призначено судову автотоварознавчу експертизу в даній справі, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, та зупинено провадження у справі до часу надання суду висновку експерта.

02.01.2023, засобами поштового зв`язку, від представника позивача надійшло клопотання від 30.12.2022 про поновлення провадження у справі без виконання судової автотоварознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 14.02.2022, відмову від позову та закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ПрАТ «УАСК АСКА» та зміну розміру заявлених позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 .

В обґрунтування зазначив, що після постановлення судом ухвали від 14.02.2022 про призначення судової автотоварознавчої експертизи позивач та ПрАТ «УАСК АСКА» вжили взаємних заходів, спрямованих на примирення сторін і вирішили спір у позасудовому порядку, тому підстава у проведенні автотоварознавчого експертного дослідження відпала. Отже, з метою забезпечення процесуальної економії та доцільності провадження у справі підлягає поновленню без виконання ухвали від 14.02.2022.

Між тим, просив продовжити розгляд справи в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з нього на користь позивача шкоди, яка в силу положень закону, підлягає відшкодуванню заподіювачем шкоди, а не страховиком, а саме: різниці між повною вартістю відновлювального ремонту, як фактичним розміром майнової шкоди виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу в порядку 1194 ЦК України, а також, моральної шкоди. Відтак, просить стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача майнову шкоду в розмірі 28455,05 грн та моральну шкоду в розмірі 12000,00 грн.

Також, 31.12.2022 представником позивача подано клопотання про передачу даної справи за підсудністю, в якому він просив після поновлення провадження у справі, прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі відносно страхової компанії, передати справу на розгляд Дарницького районного суду м. Києва за підсудністю оскільки, справа належатиме за загальними підставами до територіальної підсудності за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 18.01.2023 поновлено провадження у даній справі та призначено справу для продовження судового розгляду на 10.05.2023 о 12.30 год.

В судове засідання 10.05.2023 позивач та його представник не з`явилися, сповіщені належним чином про час та місце слухання справи, від представника позивача надійшла заява про слухання справи за відсутності сторони позивача, вимоги, які викладені у заяві від 30.12.2022 та клопотання про передачу справа за підсудністю підтримав, просив задовольнити. У разі не передання справи за підсудністю на розгляд до іншого суду просив продовжити розгляд справи в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 , які викладені у заяві від 30.12.2022 та їх задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» в судове засідання не з`явився, сповіщений належним чином про час та місце слухання справи, у відзиві просив розглядати справу за відсутності представника страхової компанії.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти заявлених вимог позивача заперечував, просив відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою суду від 10.05.2023 задоволено заяву представника позивача про відмову від позову. Прийнято відмову від позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та закрито провадження у справі в цій частині.

Ухвалою суду від 10.05.2023 клопотання представника позивача про передачу справи за підсудністю для розгляду до Дарницького районного суду м. Києва залишено без задоволення.

Вирішуючи питання щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача майнової шкоди в розмірі 28455,05 грн та моральної шкоди в розмірі 12000,00 грн, заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та судом встановлено, 09.03.2020 о 18.00 год по проспекту Перемоги, 11 в місті Києві ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mitsubishi», д.р.н. НОМЕР_2 при зміні напрямку руху, перестроюванні, не надав перевагу у русі автомобілю «Toyota Rav4», д.р.н. НОМЕР_1 , який рухався у попутному напрямку по тій самій смузі, на яку він мав намір перестроюватися, внаслідок чого сталося зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Тим самим, ОСОБА_2 порушив п.10.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.04.2020 у справі № 761/8364/20, яка набрала законної сили 09.05.2020, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності.

За ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи - ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» за полісом ОСЦПВВНТЗ № АО/0781669 від 05.04.2019 із встановленими у ньому франшизою у розмірі - 0,00 грн та лімітом відповідальності за шкоду, спричинену майну в розмірі 100000,00 грн.

10.03.2020 ПрАТ «УАСК АСКА» отримано повідомлення від позивача про ДТП та заяву про страхове відшкодування.

17.03.2020 суб`єкт оціночної діяльності страховика ФОП ОСОБА_3 здійснив огляд автомобіля позивача.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Акту виконаних робіт № 33 від 10.04.2020, складений ФОП ОСОБА_4 наданий позивачем, вартість відновлювального ремонту ТЗ «Toyota Rav4», д.р.н. НОМЕР_1 складає 99693,00 грн.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 43С/03/20 від 12.04.2020, складеного ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Rav4», д.р.н. НОМЕР_1 , складає 105671,64 грн, коефіцієнт фізичного зносу складників КТЗ - 0,65, вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням фізичного зносу складників становить 55720,72 грн. Коефіцієнт фізичного зносу 0,65 оскільки автомобіль 2013 року випуску термін експлуатації - 6 років 11 місяців.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 значення коефіцієнту фізичного зносу ЕЗ приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

- 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

- 7 років - для інших легкових КТЗ;

- 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

- 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

- 5 років - для мототехніки.

Тобто, на момент ДТП автомобіль «Toyota Rav4», д.р.н. НОМЕР_1 мав термін експлуатації 6 років 11 місяців, як зазначено у Звіті про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 43С/03/20 від 12.04.2020.

За таких обставин, на підставі зазначених вимог закону, коефіцієнт фізичного зносу складників КТЗ не мав би застосуватися до автомобіля Toyota Rav4», д.р.н. НОМЕР_1 , оскільки він дорівнює нулю, адже, його строк експлуатації не перевищував 7 років.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, частиною 1 якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Встановлені у ст. 1166 ЦК України умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави. Названі умови разом із фактом заподіянням шкоди є підставами й юридичної відповідальності, вони утворюють одночасно і склад правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом з цим, за ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Під час розгляду цивільної справи № 686/1914/16-ц (постанова від 24.06.2020) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Крім того, ВП ВС у постанові від 14.12.2021 № 147/66/17 відступила від правового висновку ВСУ (зокрема, постанова ВСУ від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15) щодо абсолютності права потерпілого в ДТП на відшкодування шкоди її заподіювачем визначивши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених законом випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи - ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» за полісом ОСЦПВВНТЗ № АО/0781669 від 05.04.2019 із встановленими у ньому франшизою у розмірі - 0,00 грн та лімітом відповідальності за шкоду, спричинену майну в розмірі 100000,00 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що страхова компанія несе відповідальність за відшкодування потерпілій у ДТП особі матеріальної шкоди в межах страхової суми, визначеною п.4 Полісу.

Крім того, у позовній заяві позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди з відповідача, оскільки, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, йому було завдано моральних страждань, які ним оцінені в розмірі 12 000,00 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

При цьому, статті 16 і 23 ЦК України та зміст права на відшкодування моральної шкоди в цілому як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права, дають підстави робити висновок про те, що компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (Постанова Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521 /16-ц).

Суд погоджується з доводами позивача, що належний йому автомобіль був його основним засобом пересування, в той час як, його пошкодження в ДТП завдало йому душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан, він зазнав незручностей, був змушений протягом тривалого часу, здійснювати заходи з проведення ремонту пошкодженого автомобіля.

При цьому, при визначенні розміру моральної шкоди слід зазначити, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості».

Визначаючи розмір моральної шкоди по даній справі, суд враховує, що в результаті неправомірних дій та порушення ПДР України відповідачем позивачу дійсно було завдано моральних, емоційних та душевних страждань.

З урахуванням вище наведеного, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, враховуючи характер правопорушення відповідача, який є таким, що завдав позивачу моральної шкоди, яка є суттєвою, відповідає обставинам справи, між тим, виходячи із засад розумності, об`єктивності та справедливості, суд вважає, що моральна шкода підлягає зменшенню у розмірі 10000,00 грн, що, на думку суду, з урахуванням наявних у справі доказів, є співмірним та достатнім відшкодуванням завданих позивачу моральних страждань, в зв`язку із вчиненням відповідачем дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд 23.10.2019 в постанові у справі № 917/1307/18 розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, з огляду на викладене вище, виходячи із фактичних обставин справи, умов чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами підлягає в порядку ст. 141 ЦПК України, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 77-81, 141,259, 263, 264, 265, 268, 352, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) у відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень, судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім гривень) 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Сіромашенко