АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

22 травня 2008 року                                                                                        м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - ГромікаР.Д.

суддів                              - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф..

при секретарі - Щуровській О.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14.03.2008р. про скасування ухвали про забезпечення позову по цивільній справі за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи Приватний нотаріус Одеського Міського нотаріального округу Юрченко І.П. «Про визнання правочину купівлі-продажу недійсним» та за позовом: ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ВГІРФО Київського РВ ОМУ ГУ МС України в Одеській області «Про усунення перешкод у користуванні власністю», -

встановила:

13 лютого 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів та просив ухвалити рішення згідно якого, визнати правочин купівлі-продажу укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним, витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П. нотаріальної справи по правочину купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В забезпечення позовних вимог позивач ОСОБА_1 просив суд накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та є предметом спору, посилаючись на ті обставини, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13.02.3008 року було накладено арешт, згідно вимог позивача, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 уф, Одесі, який належить ОСОБА_3.

"'18.02.2008 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулась до суду з вимогами про накладання арешту ще на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_2 на праві власності. В обґрунтування заяви було вказано, що відповідач проживав по спірній адресі, користувався майном позивача та є підстави вважати, що майно позивача пошкоджено, з цього приводу у позивача будуть існувати вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою суду від 19.02.2008 року було накладено арешт на 1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2.

Головуючий у суді першої інстанції: Сватаненко В.І.          

Справа №22ц-2179/08р.

Доповідач: Громік Р.Д.                                                           

Категорія ЦП У6

19.02.2008 року до суду звернулась з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ВГІРФО Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області про усунення перешкод у користуванні власністю, в якому вона просить зняти з реєстрації ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1. Даний позов ухвалою суду від 14.03.2008 року був об'єднаний з позовом ОСОБА_1.

ОСОБА_2 заявив клопотання про скасування ухвали суду від 19.02.2008 року про накладання арешту на 1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, оскільки арешт порушує його право власності, дана частину будинку не є предметом спору, внаслідок даного арешту йому було відмовлено в наданні кредиту для будівництва житлового будинку; накладений арешт є надмірним забезпеченням позову.

Суд, першої інстанції вказавши, що надані суду ОСОБА_2 докази дають підстави вважати, що зазначений арешт є надмірним забезпеченням позову ОСОБА_1, 1/2 частина житлового будинку поАДРЕСА_1 не є предметом спору, а тому арешт порушує права власника, виніс 14.03.2008р. ухвалу, якою скасував арешт на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.02.2008 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить дану ухвалу суду скасувати та не знімати арешт на спірне домоволодіння, вказуючи на те, що вона постановлена з порушенням норм права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи і вивчивши матеріали справи, судова колегія вважає що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, але вони повинні випливати із суті заявлених позивних вимог.

Статтею 154 ЦПК України передбачено право суду, який розглядає справу, скасувати заходи забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Ухвала суду у всякому разі повинна бути мотивованою.

Постановляючи ухвалу від 14.03.2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений арешт є надмірним забезпеченням позову ОСОБА_1, 1/2 частина житлового будинку поАДРЕСА_1 не є предметом спору, а тому арешт порушує права власника.

Колегія суддів вважає цей висновок обґрунтованим. Дійсно, позивач та його представник протягом місяця не надали суду першої інстанції ніяких додаткових доказів про порушення прав позивача, про нанесення йому матеріальних збитків та моральної шкоди. Тому судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були законні підстави для скасування накладеного арешту. Більш того, тільки через 2 тижні після скасування арешту, позивач надав до суду доповнення до позову, однак, підстави для стягнення матеріальної шкоди в ньому вказані зовсім інші, ніж підстави, які були викладені в заяві про накладення арешту на майно ОСОБА_2. Більш того, при зміненні позовних вимог, позивач вправі, відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, знову подати заяву про забезпечення позову.

л; Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції постановлена ухвала всупереч вимогам ст. 154 ЦПК України не заслуговують уваги, оскільки забезпечення та скасування заходів забезпечення позовів є не обов'язком, а правом суду. Мотиви, з яких скасовуються заходи забезпечення позову визначаються судом самостійно виходячи з матеріалів справи, а законом передбачено лише перелік підстав для обов'язкового скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не

дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм процесуального права, які призвели би до неправильного вирішення питання по-суті. Керуючись ст. ст.307, 312,316, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14.03.2008р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, подальшому оскарженню не підлягає.