ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

м. Київ

справа № 640/5533/20

адміністративне провадження № К/9901/27335/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

секретар судового засідання - Титенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Гегельської Н.А.,

представника відповідача - Крутоузова Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2020 (суддя Амельохін В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 (головуючий суддя Бабенко К.А., судді: Степанюк А.Г., Чаку Є.В.) у справі №640/5533/20 за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Укрхімтрансаміак» (далі також - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.02.2020 №0000714202.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого оскаржуваного рішення, оскільки позивачем правильно було застосовано пільги з оподаткування, встановлені п. 197.8 статті 197 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), до операцій з надання послуг з переміщення комерційного товару (аміаку) магістральними трубопроводами в транзитному режимі, що також було підтверджено індивідуальною податковою консультацією від 17.10.2018 №4458/6/99-99-15-03-02/15/ІПК Державної фіскальної служби України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства щодо дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по операціях з неплатниками податку на додану вартість за червень та липень 2018 року, про що складено відповідний Акт від 27 січня 2020 року №227/28-10-42-02/31517060 (далі також - Акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 197.8 ст. 197 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» в результаті чого завищено суму звільнених від оподаткування операцій у розмірі 11 644 863, 00 грн у декларації за липень 2018 року; п.п. 192.1.1 п.192.1 ст. 192 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 986 709 грн, в тому числі: за червень 2018 року на суму ПДВ 1 657 736, 00 грн та за липень 2018 року на суму ПДВ 2 328 973,00 грн.

На підставі зазначених порушень, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26 лютого 2020 року №0000714202, яким позивачеві збільшено на 4983386,25 грн суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі на 3986709,00 грн за податковими зобов`язаннями та на 996677,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, Підприємство звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що переміщення аміаку, яке здійснено ДП «Укрхімтрансаміак» відповідає визначенню поняття транзит (прохідний і внутрішній), а послуги з такого переміщення товарів звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно з нормами п. 197.8 статті 197 ПК України, що також підтверджено індивідуальною податковою консультацією ДФС України від 17.10.2018 №4458/6/99-99-15-03-02/15/ІПК.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач зазначає, що транзит є прохідним та внутрішнім й від оподаткування звільняються лише послуги з надання прохідного транзиту. Оскільки транспортування аміаку у загальній кількості 24 210,3 т у червні, липні 2018 року відбулося внутрішнім транзитом, то вартість таких послуг оподатковується податком на додану вартість у загальному порядку. Наголошує, що аміак, який за умовами контракту необхідно було транспортувати транзитом за межі України, частково залишився на території України, та вже потім переміщувався внутрішнім транзитом. При цьому, платник податків (позивач) не спростовує, а суди попередніх інстанцій не досліджують факту залишення частини аміаку на території України, а зазначають лише, що визначення в Контракті послуги з транзиту аміаку рідкого технічного без розподілення на внутрішній та прохідний не є порушенням законодавства України. Натомість, контролюючий орган наголошує, що у відповідності до норм Закону України «Про транзит вантажів» та Митного кодексу України транзит завершується за межами митної території України, транзитні послуги призначаються для споживання та використання також за межами митної території України, а відтак, послуги з надання внутрішнього транзиту не можуть звільнятися від оподаткування.

Окрім того, відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій взагалі не розглядалися інші порушення, які були вказані в акті перевірки, на які він вказував у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, а саме щодо безпідставного зменшення податкових зобов`язань з ПДВ шляхом коригування кількісних та вартісних показників без надання документів, на підставі яких здійснено таке коригування.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (тут та надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із пунктом 197.8 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов`язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Як встановлено судами, між позивачем (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Міндобрива» (Замовник), укладено Контракт від 21 грудня 2007 року № 027/А/2007 (далі також - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець надає послуги з транзиту аміаку рідкого технічного ГОСТ 6221-90 марки «АК», що постачається Замовником, а саме: його Транспортування магістральним аміакопроводом ділянкою «кордон Росія/Україна - термінал НАТ «Одеський припортовий завод» (далі - ОПЗ)», протяжністю 804 км, приймання, охолодження, зберігання та перевантаження аміаку з ізотермічних місткостей ОПЗ на судно, надання спецпричалів ДП «Морський торговельний порт «Південний» (далі також - Порт), а також інші послуги, безпосередньо пов`язані з виконанням зобов`язань перед Замовником за Контрактом.

Також між позивачем та АО «Минудобрения» були укладені додаткові угоди від 21.12.2017 №48 та №49 від 12.01.2018р.

На виконання умов Контракту між його сторонами за період з 01.06.2018 по 31.07.2018 складені наступні документи:

- акт №7 наданих послуг по транзиту аміаку від 30.06.2018, а саме: послуги транзитного транспортування аміаку в кількості 53 358,800тон, інші послуги, пов`язані з транспортуванням аміаку, в тому числі по суднам в кількості 48 820,194тон, 05.06.2018 «CLIPPER VENUS», 15.06.2018 «MARYCAM SWAN» та 27.06.2018 «CLIPPER VENUS»;

- акт №8 наданих послуг по транзиту аміаку від 31.07.2018, а саме: послуги транзитного транспортування аміаку в кількості 48 586,400тон, інші послуги, пов`язані з транспортуванням аміаку, в тому числі по суднам в кількості 32 272,469тон, 10.07.2018 «CAMBRIDGE», 21.07.2018 «CLIPPER VENUS»;

- акти №2 звірки балансу руху аміаку російського походження, який надійшов по магістральному аміакопроводу в режимі транзиту, через ПАТ «Одеський припортовий завод» за ІІ квартал 2018 року від 30.06.2018 та за липень 2018 року від 31.07.2018.

Згідно Єдиного реєстру податкових накладних позивачем протягом червня - липня 2018 року виписано та зареєстровано податкові накладні щодо постачання послуг для АО «Минудобрения» загальною вартістю 126 365 163 грн, з них: послуги вартістю 23 920 252 грн оподатковано ПДВ (сума ПДВ 3 986 709 грн), які відображені у рядку 1 (операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України) у податкових деклараціях з ПДВ за червень та липень 2018 року; послуги вартістю 106 431 619 грн не оподатковано ПДВ з посиланням на п. 197.8 статті 197 ПК України, які відображені у рядку 5 (які звільнені від оподаткування) у податкових деклараціях з ПДВ за червень та липень 2018 року.

Водночас, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України про отримання індивідуальної податкової консультації стосовно правомірності застосування встановленої пунктом 197.8 статті 197 Податкового кодексу України пільги з оподаткування операцій з надання послуг з переміщення комерційного товару (аміаку) магістральними трубопроводами в транзитному режимі.

Розглянувши звернення Підприємства від 10.09.2018 (вх. ДФС №53395/6 від 13.09.2018), Державною фіскальною службою України надано Індивідуальну податкову консультацію та повідомлено позивача, що за ст. 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Судами встановлено, що після отримання податкової консультації позивачем 22.12.2018 подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а саме:

- за звітний період, що уточнюється - червень 2018 року (реєстраційний номер 9287287590), яким у рядку 7 (коригування податкових зобов`язань) зменшено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 1 657 736 грн на підставі розрахунку коригування кількісних та вартісних показників складеного та зареєстрованого у грудні 2018 року (від 21.12.2018 №1 зареєстровано 21.12.2018) із вказанням причини коригування 102 (зміна кількості);

- за звітний період, що уточнюється - липень 2018 року (реєстраційний номер 9287287603), яким у рядку 7 (коригування податкових зобов`язань) зменшено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 2 328 973 грн на підставі розрахунку коригування кількісних та вартісних показників складеного та зареєстрованого у грудні 2018 року (від 21.12.2018 №2 зареєстровано 21.12.2018) із вказанням причини коригування 102 (зміна кількості).

За результатами перевірки Підприємства контролюючим органом встановлено, що протягом червня - липня 2018 року позивач надав послуги з транзиту аміаку у кількості 101945,2 т, з них перевантажено на судна для вивезення за межі митної території України 79092,663 т; решта 10193 т у червні 2018 року та 14017,3 т у липні 2018 року залишено в ізотермічних ємностях, про що свідчать акти звірок балансу руху аміаку.

Для отримання інформації та документального підтвердження щодо транспортування аміаку в загальній кількості 24 210,3 т відповідач звертався з запитами до Підприємства. Останнє у письмових поясненнях зазначило, що вказана кількість аміаку переміщена внутрішнім транзитом, проте будь-яких додаткових документів щодо підтвердження надання таких послуг додано не було.

Разом з тим, доводам контролюючого органу про неможливість деталізувати послуги, що надавались позивачем стосовно транспортування аміаку у кількості 24 210,3 т та визначення , як наслідок, неможливість підтвердження їх відповідності вимогам п.197.8 ст.197 ПК України, судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки та не спростовано такі з посиланням на конкретні докази.

Пославшись на те, що 24 210,3 т аміаку було переміщено внутрішнім транзитом, судами попередніх інстанцій не було досліджено обставин щодо місця зберігання та подальшого руху вказаної кількості аміаку територією України.

Серед іншого, як вже було зазначено в цій постанові, контролюючий орган під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій наголошував на тому, що окрім порушення п.197.8 ст.197 ПК України, Підприємством також було порушено й вимоги п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України.

Так, відповідач у акті перевірки, відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі вказував на те, що позивачем 22.12.2018 подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість (зменшено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 3986709,00 грн), однак будь-яких документів, на підставі яких здійснено таке коригування, до перевірки не надано.

У відповідності до п.192. 1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов`язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Згідно п.п.192.1.1 п.192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Однак, як вбачається зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій, це питання взагалі залишилося недослідженим судами.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Результат такого дослідження має бути відображений у мотивувальній частині судового рішення відповідно до положень частини четвертої статті 246 КАС України.

При наданні оцінки наданим сторонами доказам підлягають врахуванню приписи частин першої та другої статті 77 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень), відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У межах цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки усім доводам учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення та порушивши правила офіційного з`ясування обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що судами попередніх інстанцій допущено поверхневий підхід до вирішення спору, який виник між сторонами у цій справі, а тому Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Не встановлення судами попередніх інстанцій обставин, з якими контролюючий орган пов`язував допущення платником податків порушень вимог податкового та іншого законодавства, є підставою для скасування судових рішень.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню в частині вищенаведених задоволених позовних вимог, а справа - направленню на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України суд касаційної інстанції не змінює розподіл судових витрат між сторонами. Питання розподілу судових витрат залежить від кінцевого рішення, яким буде остаточно вирішено позовні вимоги, а отже, має бути здійснений за наслідками нового розгляду у судовому рішенні по суті спору або, у випадках передбачених статтями 143 і 252 КАС України, шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі №640/5533/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва М.М. Гімон