ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 січня 2009 р.                                                                                               Справа № 2-а-1384/08

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі - Солоха О.В.

за участю представників: позивача - ОСОБА_1. за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Моринське мисливське господарство» про стягнення 4056,84 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,

ВСТАНОВИВ:

    Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до ТОВ «Моринське мисливське господарство» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

    Позивач стверджує, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не створював в 2007 р. робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

    На підставі наведених обставин позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 3 735 грн. адміністративно-господарських санкцій та 321,84 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

    Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що, на його думку, підприємством не були порушені вимоги чинного законодавства, оскільки в 2007 р. в ТОВ «Моринське мисливське господарство» працювало 7 штатних працівників, в той час як обов'язок по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів покладається на підприємства, установи та організації в яких працює не менше 8 осіб. Далі представник відповідача зазначив, що частина працівників була прийнята на роботу за сумісництвом, а тому не може враховуватись при визначенні кількості штатних працівників. Нарешті, представник відповідача стверджував, що людини з обмеженими фізичними можливостями не можуть працювати на підприємстві, оскільки за своїм характером ця робота пов'язана із значними фізичними навантаженнями.    

    Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII (надалі за текстом - «Закон N 875-XII») .

    Частиною другою статті 18 Закону N 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону N 875-XII.

Згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»,  відповідач зобов'язаний щороку до 1 березня подавати відділенню Фонду інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з поданого ТОВ «Моринське мисливське господарство» звіту  середньооблікова кількість штатних працівників в 2007 р. у відповідача складала 10 осіб.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, та на яких працює від 8 до 25 осіб установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону N 875-XII зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Суд враховує, що законодавство України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

Приймаючи до уваги, що відповідачем в 2007 р. не були вчинені такі дії та не створені робочі місця для працевлаштування  працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена група інвалідності, згідно частини першої статті 20 Закону N 875-XII відповідач зобов'язаний сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Строк сплати адміністративно-господарських санкцій визначений до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. (Пункт другий Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджений Постановою кабінету міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій частиною другою статті 20 Закону N 875-XII передбачено нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно даним зазначеного вище звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 р. та акта перевірки виконання роботодавцями нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів, та сплати ними суми адміністративно-господарських санкцій від 22.8.2008 р. середньорічна заробітна плата штатного працівника в 2007 р. у відповідача складала 7 470 грн.

Таким чином, з урахуванням викладених вище норм Закону N 875-XII відповідач зобов'язаний був до 15 квітня 2008 р. сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 р. в сумі 3 735 грн. (7 470 грн. : 2).

Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив зазначені адміністративно-господарські санкції,  розмір пені, нарахованої на суму недоїмки, за період з 16 квітня 2008 р. по 17 листопада 2008 р. (216 днів) складає 321,84 грн., та розраховується, з урахуванням встановленого розміру облікової ставки НБУ на рівні 12,00%, за формулою 12 х 120 %  : 100 : 366 х 3735 х 216.

Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги, що в ідповідно до п. 2.6 та підпункту 2.6.1 наказу Державного комітету статистики України "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників" N 286 від 28.09.2005 р. не включаються до облікової кількості штатних працівників особи, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

Проте, суд не може погодитись з твердженням відповідача стосовно того, що кількість штатних працівників, які працювали на підприємстві в 2007 р., була меншою ніж вісім осіб.

 В обґрунтування своїх доводів відповідач послався на уточнений звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів від 15.12.2008 р., копії трудових книжок громадян ОСОБА_3. та ОСОБА_4. в яких містяться записи про прийняття їх на роботу за сумісництвом.

Дослідивши надані матеріали та з огляду на зазначену аргументацію відповідача, суд:

По-перше, зазначає, що уточнений звіт складений відповідачем в кінці 2008 р. та ніколи не передався до Фонду соціального захисту інвалідів.

По-друге, зауважує, що представник відповідача не зміг пояснити де було основне місце роботи осіб, прийнятих на роботу за сумісництвом.

По-третє, звертає увагу на те, що трудова книжка на ім'я ОСОБА_4. виписана 18.09.2006 р. В цей же день в ній зроблено запис № 1 про прийняття працівника на роботу за сумісництвом. Прийняття громадянина на роботу на таких умовах передбачає наявність в трудовій книжці і попереднього запису (за основним місцем роботи), проте представник відповідача не зміг дати пояснення стосовно наявного протиріччя.

В той же час, з наданих на вимогу суду копії форм податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) поданих до ДПІ у м. Ватутіне в I-IV кварталі 2007 р. товариством з обмеженою відповідальністю «Моринське мисливське господарство», вбачається  що: в I  кварталі 2007 р. на підприємстві працювало у штаті 12 осіб та 2 особи за сумісництвом, в II кварталі 2007 р., відповідно. - 11 та 2 особи, в III кварталі 2007 р. - 15 та 2 особи, в IV кварталі 2007 р. - 11 та 2 особи.

Посилаючись на ці обставини, суд не вважає правдоподібними аргументи заявника.

Щодо посилання відповідача на особливі умови праці на підприємстві, то суд виходить з того,  що одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 Закону N 875-XII , є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Це положення узгоджується зі статтею 43 Конституції України (№254к/96-ВР), відповідно до якої кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Суд підкреслює, що за змістом статті 18 Закону N 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу полягає не в пропозиції їм буд-якої роботи, а саме в створенні робочих місць на яких вони могли б працювати з урахуванням стану здоров'я.

З огляду на викладене, суд констатує, що відповідач, ігноруючи вищезазначені вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для забезпечення зайнятості людей з фізичними чи психічними вадами, перешкоджає досягненню ними матеріальної незалежності, їх соціальної реабілітації та забезпеченню рівних можливостей з усіма іншими громадянами.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

    Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Моринське мисливське господарство» (Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Кірова, 26А, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р 2600503433001 в ЧФ АБ «Київська Русь», МФО 354864) на користь Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (м. Черкаси, пр-кт. Хіміків, 50, ідентифікаційний код 213680023, п/р 31217230700002 в ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 р. в розмірі  3 735, 00 грн. та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2008 р. по 17 листопада 2008 р. в сумі 321,84 грн., а всього  4 056, 84 (чотири тисячі п'ятдесят шість) грн. 84 коп.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 12.01.2009 р.

Суддя                                                                                           І.О.Лічевецький