ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 січня 2009 р. Справа № 2-а-1387/08
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В.
за участю представників: позивача - ОСОБА_1., відповідача - ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» про стягнення 18 609,54 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,
ВСТАНОВИВ:
Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Позивач стверджує, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не створював в 2007 р. робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.
На підставі наведених обставин позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 17 129, 94 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1 479,60 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
Представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти позову заперечив та вважав, що він виконав вимоги чинного законодавства стосовно створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідач наполягав, що на нього не покладено обов'язок по працевлаштуванню зазначених категорій громадян. Далі він стверджував, що починаючи з червня 2007 р. щомісяця надавав державній службі зайнятості інформацію про наявні в нього вакансії, направляв відповідні листи, публікував оголошення в місцевій пресі, однак жодного звернення від громадян з обмеженою працездатністю чи пропозиції щодо працевлаштування інвалідів від центру зайнятості не надійшло.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII (надалі за текстом - «Закон N 875-XII») .
Частиною другою статті 18 Закону N 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону N 875-XII.
Згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач зобов'язаний щороку до 1 березня подавати відділенню Фонду інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з поданого Ватутінським комунальним виробничим підприємством «Водоканал» звіту, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача в 2007 р. складала 177 осіб.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
При цьому, частиною другою статті 19 Закону N 875-XII зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.
Таким чином, враховуючи чисельність штатних працівників Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал», відповідач зобов'язаний був створити в 2007 р. сім робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В порушення вимог зазначеної статті Закону N 875-XII відповідач, протягом спірного періоду, забезпечив працевлаштування п'яти інвалідів.
Суд погоджується з твердженнями відповідача, що законодавство України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Приймаючи до уваги, що відповідачем в 2007 р. не були вчинені такі дії та не створені робочі місця для працевлаштування ще двох працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена група інвалідності, згідно частини першої статті 20 Закону N 875-XII відповідач зобов'язаний сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Строк сплати адміністративно-господарських санкцій визначений до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. (Пункт другий Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджений Постановою кабінету міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій частиною другою статті 20 Закону N 875-XII передбачено нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно даним зазначеного вище звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 р. та акта перевірки виконання роботодавцями нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів, та сплати ними суми адміністративно-господарських санкцій від 26.08.2008 р. середньорічна заробітна плата штатного працівника в 2007 р. у відповідача складала 8 564, 97 грн.
Таким чином, з урахуванням викладених вище норм Закону N 875-XII відповідач зобов'язаний був до 15 квітня 2008 р. сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 р. в сумі 17 129, 94 грн. (8 564, 97 грн. х 2).
Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив зазначені адміністративно-господарські санкції, розмір пені, нарахованої на суму недоїмки, за період з 16 квітня 2008 р. по 17 листопада 2008 р. (216 днів) складає 1 479, 6, та розраховується, з урахуванням встановленого розміру облікової ставки НБУ на рівні 12,00%, за формулою 12 х 120 % : 100 : 366 х 17 129, 94 х 216.
Досліджуючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд зазначає, що відповідно статей 5, 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р. № 803-XII (надалі за текстом - Закон 803-XII) держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості.
Зокрема, частиною четвертою статті 20 Закону № 803-XII встановлено обов'язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності реєструватися у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, та щомісяця подавати цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідачем не заперечувалось, що протягом першого півріччя 2007 р. він не виконував покладені на нього обов'язки щодо інформування служби зайнятості про наявність вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів, та не подавав службі зайнятості зазначені дані.
Далі, суд бере до уваги те, що в звітах, поданих відповідачем до Ватутінського центру зайнятості населення за липень-грудень 2007 р., зазначено наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів на посадах електромонтера, слюсаря аварійно-відбудовних робіт та оператора полів зрошування.
Одночасно суд звертає увагу, що згідно наказу по Ватутінському комунальному виробничому підприємству «Водоканал» «Про затвердження результатів атестації робочих місць по умовах праці» № 96 від 19 жовтня 1999 р. та додатку до цього наказу, затвердженому керівником підприємства 25.06.2007 р., до професій з шкідливими факторами на яких працевлаштування інвалідів не допускається відносяться професії: електромонтера, слюсаря аварійно-відбудовних робіт.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне підкреслити, що одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 Закону N 875-XII , є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Суд наголошує, що предметом спору в даній справі є створення умов для працевлаштування людей зі стійким розладом функцій організму. Зазначена категорія громадян потребує соціальної допомоги і посиленого соціального захисту. За таких обставин, суду важко зрозуміти пропозицію відповідача працевлаштувати людей з обмеженою життєдіяльністю на робочі місця з шкідливими умовами праці.
З огляду на викладене, суд знаходить досить специфічним твердження відповідача про те, що ним були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.
Стягнути з Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» (Черкаська область, м. Ватутіне, вул. К. Цеткін, 1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р 2600710801 в Райффайзен банк «Аваль», МФО 354411) на користь Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (м. Черкаси, пр-кт. Хіміків, 50, ідентифікаційний код 213680023, п/р 31217230700002 в ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 р. в розмірі 17 129, 94 грн. та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2008 р. по 17 листопада 2008 р. в сумі 1 479, 60 грн., а всього 18 609 (вісімнадцять тисяч шістсот дев'ять) грн. 54 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 12 січня 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький