ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2022 року м. Київ № 640/16140/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про визнання протиправними дій та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - позивач, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича (далі - відповідач), в якому просить визнати дії останнього щодо завершення виконавчого провадження неправомірними та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувану № НОМЕР_1 від 13.09.2022 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на приписи пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», якими «забороняється у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів». Також вважає, що оскаржувана постанова не містить жодної підстави для повернення виконавчого документа, передбаченої пунктом 9 частини 1 статті 37 вказаного Закону .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

Учасники справи про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явилися, а тому відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем копій матеріалів виконавчого провадження не надано , а відзиву не подано.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Єфіменко Денисом Олеговичем 10.06.2021 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 36813 від 26.03.2021, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості.

Відповідачем 13.09.2022 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в межах даного виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В мотивувальній частині постанови зазначено: «Згідно п. 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» забороняється у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів.».

Позивачем 13.09.2022 шляхом перевірки автоматизованої системи виконавчого провадження виявлено, що виконавче провадження завершено.

Вважаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.09.2022 у виконавчому провадженні №65757472 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» звернулося з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

При цьому, за приписами частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно частини 3 вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 7).

Відповідно до приписів частин 1, 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, приватний виконавець дійшов висновку про наявність підстав для застосування пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на пункт 102 розділу ХІІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до частин 4, 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

При цьому, суд звертає увагу, що при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої цієї статті є встановлення безпосередньо у законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.

Судом встановлено, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введено воєнний стан, який триває наразі.

Законом України від 27.07.2022 №2455-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» (далі - Закон від 27.07.2022), який набрав чинності 25.08.2022, пункт 102 зазначеного розділу Закону доповнено абзацом 14, згідно з яким забороняється у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що формулювання «примусове виконання» включає у себе всі процесуальні дії, які може вчиняти виконавець під час виконання виконавчого документа.

Тому, суд не погоджується з позивачем, що відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, оскільки, як встановлено вище, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, законодавцем було чітко встановлена заборона щодо вчинення виконавчих дій/примусового виконання виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, суд звертає увагу, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

В свою чергу, у відповідності до частини 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Також, відповідно до пункту 102 розділу ХІІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження»« встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що відповідач повертаючи виконавчий документ стягувачу діяв правомірно, оскаржувана постанова винесена у межах та у спосіб, передбачених чинним законодавством, а позивачем не доведено наявність правових підстав для її скасування, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судових витрат позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» ( код ЄДРПОУ 42254696) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ч. 6 ст.287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Шулежко