ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 441/1557/22 пров. № А/857/7165/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Хабазні Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 березня 2023 року, прийняте суддею Перетятко О.В. у місті Городку, повний текст складено 06.04.2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, поліцейського взводу 2, роти 2, батальйону 1 УПП у Львівській області Москаля В.Р. про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, поліцейського взводу 2, роти 2, батальйону 1 УПП у Львівській області Москаля В.Р. (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії № ЕАР № 5932202 від 24.09.2022 у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП та провадження у справі закрити.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 27 березня 2023 позов задоволено.

Суд виходив з того, що матеріалами справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП не доводиться факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові. Як зазначено в самій постанові, до неї не долучалося жодного документа чи іншого доказу, визначеного ст.251 КУпАП, яким би можна було довести такий факт. Саме візуальне спостереження працівника поліції, на думку суду, не підкріплене іншими належними та допустимим доказами у справі, є недостатнім для висновку про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення. Більше того, таке візуальне спостереження поліцейським наявного порушення спростовується поясненнями особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, сумніватися чи недовіряти яким у суду підстав немає. Крім того, долучений позивачем до матеріалів справи відеозапис від 26.07.2022 (04 год.) повністю спростовує інкриміноване йому правопорушення, а саме, керування транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, адже на відео чітко видно, як автомобіль під керуванням позивача у вказаний час рухається із ввімкненим ближнім світлом фар.

Згідно розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу (додаток № 2 до договору № Б/Н від 01.08.2022), квитанції касового ордера № 003, платіжної інструкції № @2PL118681 від 31.10.2022, позивачем адвокату Голубець Н.Й. за надання правової допомоги було сплачено 5000 грн., умови договору адвокатом виконано в повному обсязі. Відтак, суд стягнув зазначену суму за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Управління патрульної поліції у Львівській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що стороною відповідача в обов`язковому порядку було б подано клопотання про зменшення витрат правничої допомоги у даній справі, однак, стороною позивача відповідачу не були надіслані будь - які підтвердження понесення судових витрат на стадії розгляду справи у суді першої інстанції.

Вважає заявлену суму неспівмірною до даної справи з огляду на предмет спору у справі незначної складності та такою, що не підлягає до відшкодування.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

Судами встановлено, що згідно розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу (додаток № 2 до договору № Б/Н від 01.08.2022), квитанції касового ордера № 003, платіжної інструкції № @2PL118681 від 31.10.2022, позивачем адвокату Голубець Н.Й. за надання правової допомоги було сплачено 5000 грн., умови договору адвокатом виконано в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Водночас суд апеляційної інстанції вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Так, проаналізувавши надані позивачу послуги адвокатом які вказані розрахунку гонорару за надану правничу допомогу, зокрема, надання усних і письмових консультацій, роз`яснень з правових питань 2 год. х 250 грн., інтерв`ю, аналіз зібраної інформації, вироблення правової позиції в справі 6 год. х 500 грн., складання позовної заяви 1 х 750 грн., на предмет обсягу таких послуг та виконаних робіт, складність та якість складених документів, співмірність розміру витрат витраченому адвокатом часу, складності справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, до 1500 грн.

Суд також враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розміру витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 березня 2023 року у справі №441/1557/22 змінити в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 1500 (однієї тисячі п`ятсот) грн.

В решті рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 березня 2023 року у справі №441/1557/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 06.07.2023.