Єдиний унікальний номер 341/1199/23

Номер провадження 3/341/361/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року м. Галич

Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Островська Н. І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Галич) про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

у с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 03.06.2023 серії ААД № 190712 ОСОБА_1 03.06.2023 о 22-10 годин в с. Дем`янів по вул. Львівська, керував транспортним засобом марки ВАЗ 2109, н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер-6810, результат огляду 0,81 % проміле, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився.

Представник в особі захисника - адвоката Шевчук- Філімон Н. М. у судовому засіданні заначила, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає. Пояснила, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, так і при процедурі проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не було роз`яснено і забезпечено право на правову допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушенням його права на правовий захист, та становить під сумнів зазначене у протоколі, що процесуальні права останньому належно роз`яснено. У силу правового принципу «плодів зіпсованого дерева» таке порушення є підставою для визнання усіх здобутих у цій справі даних недопустимими доказами. Водночас, із відеоматеріалу вбачається, що під час розгляду вказаної справи поліцейським не було належно роз`яснено особі його права, а також не з`ясовано думки щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі з огляду на отримані результати на місці події, що є порушенням Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 № 1376.

Крім того, у матеріалах відсутні докази причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 8 Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 форма направлення на огляд водія транспортного засобу з призначенням стану сп`яніння, наведене у додатку 1 до цієї Інструкції. Зазначені нормативні акти чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія за результатами огляду на місці зупинки, працівник поліції не має права скласти протокол, за ст. 130 КУпАП, тому у такому випадку закон покладає обов`язок на працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд у медичному закладі. Проходження огляду у медичному закладі пропонується не тільки усно, а шляхом вручення водійського письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення, тощо. І тільки у випадку, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проходження медичного огляду, з наданням інсталяції стану алкогольного сп`яніння, і в закладі охорони здоров`я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.

Якщо водієві не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності, передбачені ст. 130 КУпАП, відсутні.

Водночас, із відеофайлів, які були зроблені поліцейським, вбачається, що поліцейські вищезгаданого направлення на огляд до медичного закладу ОСОБА_1 не вручали, що є грубим порушенням вищевказаних нормативно-правових актів. Крім цього, просить суд звернути увагу на те, що у матеріалах справи відсутні причини зупинки транспортного засобу, що ставить під сумнів законність усіх складених адміністративних матеріалів, оскільки для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб, особа має бути законно зупинена поліцейськими, в іншому випадку протиправність зупинки ставить під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія». Особа неодноразово зазначала працівникам поліції, що він не знаходився за кермом транспортного засобу, однак, останні не зважали на його слова. Тобто, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 був водієм вказаного транспортного засобу.

Ураховуючи наведене, просила закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення представника в особі захисника - адвоката Шевчук-Філімон Н. І., дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП встановлено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 278 КУпАП та п. 24 постанови N 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", суд під час підготовки справи до розгляду повинен виявити недоліки наданих матеріалів та протоколу, з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

В статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими доказами.

При цьому суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту.

Досліджуючи наявні докази, суд дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеня підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.

Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим. Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. А допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 "а" ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 N 1452/735.

За правилами частин 2,5 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.        Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. N 1103 в редакції від 28.10.2015 року, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до вимог пунктів 4,7 Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 N 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції; установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

З оглянутого в судовому засіданні диска з відеозаписом, долученого до матеріалів справи вбачається, що зупинка транспортного засобу ВАЗ 2109, н. з. НОМЕР_1 здійснена без будь - яких підстав. ОСОБА_1 , який пройшов огляд на стан сп"яніння на місці зупнки, працівниками поліції не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі. Крім того, долучене відео починається з питання ОСОБА_1 "Чи вживав спиртне?", проте доказів керування останнім транспортним засобом марки ВАЗ 2109, н. з. НОМЕР_1 при викладених у протоколі обставинах, він не містить.

Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 суду не надано.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

У відповідності до п. 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Оцінивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про те, що наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведено належними доказами з огляду на таке.

Відповідно до копії постанови від 03.06.2023 серії БАА № 972546 ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобі, при цьому не маючи права керувати автомобілем, чим вчинив адміністративне правопорушення, за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за що було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,0 гривень.

Однак, аналізуючи дані в сукупності і взаємозв`язку, суд, дослідивши наявні матеріали справи, не встановив наявності належних доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що виключає кваліфікацію його діянь за ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП та суть порушення пункту 2. 9 «а» ПДР України полягає, зокрема, у керуванні особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Водночас, усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника.

Оскільки, належними доказами у цій справі у встановленому законодавством порядку не доведено поза всяким розумним сумнівом керування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, доходжу висновку про те, що описана у протоколі від 03.06.2023 № 190712 об`єктивна сторона правопорушення в частині саме керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння не підтверджена та не установлена під час судового розгляду справи.

Обов`язок щодо збирання та надання суду доказів наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, покладено на працівників поліції за ч. 2 ст. 251 КУпАП.

Відтак, направлені матеріали не містять доказів об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутність складу та події адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 62 Конституції України, ст. ст. 122-2, 130, 247, 248, 251, 252, 280, 283, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити в зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її прийняття.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА