ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/5212/22 пров. № А/857/6076/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:                                                  Гінди О.М.,

суддів:                                                                      Ніколіна В.В., Пліша М.А.,

за участю секретаря судових засідань –                     Гранат В.В.,  

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року (головуючий суддя: Чуприна О.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до   Управління Держпраці в Івано-Франківській області,  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,  Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу,-

встановив:

ОСОБА_1 15.12.2022 звернулася до суду з позовом, в якому, просила:

- визнати протиправним і скасувати наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 12.12.2022 за № 269-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 13.12.2022;

- стягнути з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь   ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.12.2022 по дату ухвалення рішення у справі, виходячи із середньоденної заробітної плати 744,97 гривень;

- стягнути з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 67 000,00 гривень;

- покласти на службову особу, винну в незаконному звільненні, обов`язок покрити шкоду, заподіяну Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області  у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу.

Обґрунтовує позов тим, що її звільнення є незаконним, оскільки воно відбулось без додержання державних гарантій, закріплених статтею 87 Закону України «Про державну службу», адже з моменту попередження і до фактичного звільнення не пропонувалася жодна вакантна посада державної служби у новоствореному органі, ураховуючи, що фактично відбулось злиття державних органів з питань праці (реорганізація), а не ліквідація Головного управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає таким, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Відповідачем та третьою особою, 16.05.2023 подано відзиви на апеляційну скаргу, в якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник позивача Булавинець М.М. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача Тиченко М.О. та представник третьої особи Воліцька О.С. у судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці в Івано-Франківській області та як наслідок звільнення позивачки на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VІІІ, у суб`єкта призначення або керівника державної служби відсутній обов`язок надання позивачці пропозицій щодо зайняття іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей та врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом від 24.11.2015 за № 100-к ОСОБА_1 24.11.2015 призначено на посаду начальника відділу з експертизи умов праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області за переведенням з Територіальної державної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області, а наказом від 29.12.2018 за № 277-к з 01.01.2019 переміщено на посаду начальника відділу з питань гігієни праці та експертизи умов праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Вказані обставини підтверджується записами № 23 і № 26 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 13.03.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 за № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1.

У переліку територіальних органів Державної служби з питань праці, що ліквідуються, наявне і Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Також, постановлено утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за № 96 (зі змінами), Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 за № 1074 (зі змінами), та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 за № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці», Державною службою України з питань праці видано наказ № 22 від 17.01.2022 «Про ліквідацію Управління Держпраці в Івано-Франківській області», згідно з яким наказано:

- ліквідувати як юридичну особу публічного права Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625);

- утворити комісію з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області;

- призначити Головою комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області Смагу Романа Ігоровича, виконуючого обов`язки начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Наказом Держпраці від 30.11.2022 за № 219 «Про внесення змін до наказу Держпраці від 17.01.2022 за № 22» пункт 3 наказу Держпраці від 17.01.2022 за № 22 «Про ліквідацію Управління Держпраці в Івано-Франківській області» викладено у такій редакції: призначити головою комісії Тиченка Максима Олександровича, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Начальника відділу з питань гігієни праці та експертизи умов праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області Ткачівську О.В. 31.01.2022 попереджено про наступне звільнення згідно з пунктом 11 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», про що свідчить її особистий підпис на попередженні.

Наказом Держпраці від 23.09.2022 за № 166 «Про утворення Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці» утворено як юридичну особу публічного права Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Державною службою України з питань праці видано наказ від 02.12.2022 за № 230 «Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій», яким вирішено погодитися із пропозицією Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо можливості забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженим наказом Держпраці від 23.09.2022 за № 172 та іншими нормативно-правовими актами з 05.12.2022.

Цим же наказом визначено Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області, Управлінню Держпраці у Тернопільській області та Управлінню Держпраці у Чернівецькій області припинити з 05.12.2022 здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах.

Головою Державної служби України з питань праці 08.11.2022 затверджено структуру Міжрегіонального управління та 11.11.2022 затверджено штатний розпис у кількості 258 працівників.

У подальшому, Управлінням Держпраці в області видано наказ № 269-к від 12.12.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно з яким позивача звільнено із займаної нею посади 12.12.2022 у зв`язку з ліквідацією державного органу, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Не погоджуючись із звільненням з посади державної служби, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, з метою захисту своїх порушених прав ОСОБА_1 звернулася із цим позовом до суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі Закон № 889-VІІІ), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закон № 889-VІІІ державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 87 Закон № 889-VІІІ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що звільнення державного службовця за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку з реорганізацією державного органу та у зв`язку з ліквідацією державного органу, за своє суттю,  є різними правовими підставами для припинення державної служби.

Відповідно з ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуваний наказ Управління Держпраці в області № 269-к від 12.12.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », прийнято, зокрема, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з ліквідацією державного органу (Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області), та на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 14 від 12.01.2022 року «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України № 14 від 12.01.2022 року «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, у тому числі - Головне управління Держпраці в Івано-Франківській області, та утворити юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, у тому числі - Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Пунктом 3 вказаної Постанови серед іншого визначено, що:

територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій;

здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів Державної служби з питань праці згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці;

міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Управління Держпраці у Тернопільській області, Управління Держпраці у Чернівецькій області.

Проаналізувавши вищенаведені положення Постанови Кабінету Міністрів України № 14 від 12.01.2022, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені положення щодо передачі виконання завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються іншому управлінню Державної служби з питань праці, свідчать про те, що в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація, яка супроводжувалася змінами в організації виробництва і праці. У зв`язку з чим,  роботодавець зобов`язаний був дотриматися процедури вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією, визначеною ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII.

У контексті наведеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, сформовану у постановах від 17 жовтня 2011 року у справі № 21-237а11, від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справа №21-484а14, від 19 січня 2016 року у справі № 810/1783/13-а та Верховного Суду в постанові від 11 серпня 2022 року справа № 420/591/20, від 07 липня 2022 року справа № 420/1070/21, згідно якої, ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у Постанові Кабінету Міністрів України № 14 від 12.01.2022 року, як у розпорядчому акті органу державної влади, не наведено обґрунтування відмови держави від виконання завдань та функцій Державної служби з питань праці або передачі їх іншим органам виконавчої влади.

Натомість, передбачено об`єднання (злиття) кількох територіальних органів з питань праці, що припиняються, в новий (міжрегіональний) територіальний орган з питань праці, повноваження якого поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць (областей).

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що п. 5 вказаної постанови встановлено забезпечити Державній службі з питань праці передачу майна територіальних органів Державної служби з питань праці, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, міжрегіональним територіальним органам Державної служби з питань праці, утвореним згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Державним реєстратором 26.09.2022 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запис № 11001191020000018563 про державну реєстрацію юридичної особи - Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Виконуючим обов`язки Голови Державної служби України з питань праці Ігорем Дегнерою 01.02.2022  за погодженням з Першим віце-прем`єр міністром України - Міністром економіки України Юлією Свириденко, затверджено структуру Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, до якої входить 258 осіб.

Головою (керівником) Державної служби України з питань праці 23.09.2022 затверджено Положення про Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці № 172.

Основними завданнями Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, як Управління Держпраці в Івано-Франківській області згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340 «Про затвердження Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці» є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю щодо охорони праці та промислової безпеки у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об`єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об`єктів Єдиної газотранспортної системи.

З наведеного вище вбачається, що Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці має ті ж самі основні завдання, що й і Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що на виконання вимог протокольної ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023, Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці подано докази передачі майна від Управління Держпраці в Івано-Франківській області до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (а. с. 92-113 том 2).

Отже, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці перейшли, як  функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідній сфері, що виконувалися Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, так і майнові права та обов`язки цієї юридичної особи.

Тобто, фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація територіального органу Держпраці - Управління Держпраці в Івано-Франківській області, як юридичної особи публічного права шляхом покладення виконання завдань і функцій відповідача на Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. 5 ст. 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889-VIII, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець

Згідно з ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в порушення вимог ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII, Головне управління Держпраці в Івано-Франківській області жодної посади, як рівнозначної так і нижчої, позивачці запропоновано не було.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем не дотримано встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивачки у зв`язку з реорганізацією державного органу, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування оскарженого наказу, поновлення на посаді є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу по дату ухвалення судового рішення, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Згідно з підпунктом «з» пункту 1 розділу І Порядку №100 він підлягає застосуванню для розрахунку середньої заробітної плати і у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до абзаців першого, третього, четвертого пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

За правилами пункту 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

За правилами підпункту «б» абзацу першого пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно довідки Управління Держпраці в Івано-Франківській області № 61 від 05.01.2023, середньоденна заробітна плата позивачки станом на день звільнення становила 744,97 грн (жовтень - 18062,87 грн + листопад – 12480,87 грн = 30543,74 грн; 30543,74 грн/41 робочий день = 744,97 грн)

Час вимушеного прогулу за період з 13.12.2022 по 27.06.2023 становить 141 робочий день.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 105040,77 грн (744,97 грн х 141 день), який підлягає стягненню з відповідача.     

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зменшується на суму податків і зборів.

Щодо позовних вимог про стягнення з Управління Держпраці в Івано-Франківській області моральної шкоди в сумі 67000 грн, то суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які би свідчили про шкідливі наслідки та наявність заподіяння такої шкоди.

Стосовно вимог покласти на службову особу, винну в незаконному звільненні позивачки, обов`язок покрити шкоду, заподіяну Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області  у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу, то суд апеляційної інстанції вважає, що така задоволенню не підлягає. Оскільки, враховуючи вимоги ст. ст. 5, 9, 245 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивачки є визнання протиправним і скасування наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 12.12.2022 за № 269-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 13.12.2022; стягнення з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь  ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.12.2022 по 27.06.2023 в сумі 105040,77 грн без урахування обов`язкових податків та зборів.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що з урахуванням вимог ч. 1 ст. 371 КАС України, постанова підлягає до негайного виконання в частині поновлення на роботі і у межах суми стягнення середнього заробітку за один місяць.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при відмові у задоволенні позову у повному обсязі допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та не правильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову

У відповідності до ст. 139 КАС України, підстави для стягнення судових витрат відсутні.  

Керуючись ст. ст. 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі № 300/5212/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 12.12.2022 за № 269-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 13.12.2022.

Стягнути з Управління Держпраці в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ - 39784625) на користь  ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.12.2022 по 27.06.2023 в сумі 105040 грн 77 коп (сто п`ять тисяч сорок гривень сімдесят сім копійок) без урахування обов`язкових податків та зборів.

Допустити до негайного виконання постанову суду апеляційної інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді В. В. Ніколін

М. А. Пліш

Повне судове рішення складено 06.07.2023.