Справа № 199/9720/22

(2/199/864/23)

УХВАЛА

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2023 року         Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді – Авраменко А.М.,

при секретарі судового засідання – Хамула А.С.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

представника третьої особи – Литвин Р.О.,

третьої особи – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи – ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Панченко Олена Валентинівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Черниш Євген Володимирович, про визнання зобов`язання припиненим внаслідок його виконання, стягнення грошових коштів, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказана цивільна справа, яка призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовче засідання останній раз на 07 червня 2023 року.

04 травня 2023 року ОСОБА_3 , як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, через свого представника подано до суду позовну заяву до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи – приватний нотаріус ДМНО Панченко О.В., приватний нотаріус ДМНО Черниш Є.В., про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Вказаний позов в підготовчому засіданні ОСОБА_3 та її представник просили прийняти до спільного розгляду з первісним та зустрічним позовами, які розглядаються судом в рамках даної цивільної справи.

Представник первісного позивача/зустрічного відповідача та представник первісного відповідача/зустрічного позивача в підготовчому засіданні залишили вирішення клопотання ОСОБА_3 та її представника на розсуд суду.

Інші учасники розгляду справи в підготовче засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялись.

За таких обставин, керуючись нормами ст.ст.198, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести підготовче засідання для вирішення процесуального питання за наведеної явки учасників справи.

Вислухавши представників сторін, третю особу та її представника, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, як вказувалось вище, в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа №199/9720/22 (провадження №2/199/864/23) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи – ОСОБА_3 , приватний нотаріус ДМНО Панченко О.В., приватний нотаріус ДМНО Черниш Є.В., про визнання зобов`язання припиненим внаслідок його виконання, стягнення грошових коштів. Предметом спору за первісним та за зустрічним позовами є наявність, дійсність та правомірність підстав для задоволення вимог ОСОБА_4 , як позикодавиці, до ОСОБА_5 , як позичальника, про стягнення залишку заборгованості за договором позики від 29 грудня 2016 року.

04 травня 2023 року, як зазначалось вище, до суду в рамках даної цивільної справи від представника ОСОБА_3 надійшов її позов до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи – приватний нотаріус ДМНО Панченко О.В., приватний нотаріус ДМНО Черниш Є.В., про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Таким чином, ОСОБА_3 , подаючи власний позов, зазначаючи, що вона є третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, фактично не оспорює ані дійсність укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору позики від 29 грудня 2016 року, ані факт виникнення боргу за таким договором позики та правомірність вимог про його стягнення. Натомість, ОСОБА_3 у своєму позові фактично намагається оспорити правомірність звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання ОСОБА_5 позикових зобов`язань перед ОСОБА_4 . Наведені обставини дозволяють дійти беззаперечного висновку, що предмет спору за позовом ОСОБА_3 є відмінним від предметів спору за первісним та зустрічними позовами настільки, що навіть імовірне задоволення позову ОСОБА_3 не може вплинути на правомірність позовних вимог ОСОБА_4 та можливість їх задоволення, оскільки лише призведене до збільшення розміру позикової заборгованості ОСОБА_5 через вибуття з права власності ОСОБА_4 об`єктів нерухомого майна, як предмету іпотеки, вартість яких внаслідок звернення стягнення була зарахована первісним позивачем в рахунок погашення позикової заборгованості ОСОБА_5 , що останнім не оспорюється.

Відповідно до ст.197 ч.2 п.п.4, 10 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Згідно ст.52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

Положеннями ст.195 ЦПК України визначено, що положення ст.ст.193, 194 ЦПК України застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.

В свою чергу, нормою ст.193 ЦПК України передбачено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Частиною 3 ст.194 ЦПК України передбачено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог ч.ч.1, 2 ст.193 ЦПК України, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Аналізуючи в контексті наведених вище норм цивільного процесуального права суб`єктний склад, зміст та предмет спору ОСОБА_3 , порівнюючи їх із суб`єктним складом, змістом та предметом спору у даній цивільній справі, провадження у якій вже відкрито та вступити в яку бажає ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, необхідною умовою набуття статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмета спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). Тобто, право на пред`явлення позовної заяви третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не є абсолютним, подаючи позовну заяву заявник повинен дотримуватися вимог ЦПК України щодо форми, змісту, строку подання, а також порядку її подання.

За ст.195 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення ст.ст.193, 194 ЦПК України, тобто як до вимог щодо подачі зустрічного позову. Відповідно до ч.2 ст.193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Таким чином, у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, щодо якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень ст.52 ЦПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

Таким чином, позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів ст.52 ЦПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Отже, участь третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, характеризується такими ознаками: 1) вступають у процес, що розпочався; 2) вступають у процес до закінчення судового розгляду; 3) є суб`єктами спірних матеріальних правовідносин; 4) вступають у процес добровільно та з власної ініціативи; 5) втручаються у спір між сторонами, що вже виник; 6) їх інтереси суперечать, як правило, інтересам обох сторін; 7) заявляють самостійні вимоги на предмет спору (можуть претендувати на весь предмет чи на його частину); 8) відстоюють у процесі свої інтереси, а тому, їхня юридична заінтересованість носить особистий характер. Матеріально-правовий інтерес полягає в тому, що рішення, яке буде винесено судом у конкретній справі, може порушити права та інтереси третьої особи. Процесуально-правовий інтерес третьої особи полягає в недопущенні ухвалення судом невигідного для себе рішення; 9) вступають у справу, пред`явивши позов до однієї або до обох сторін.

Наведені вище правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2022 року по справі №753/8006/20, від 21 грудня 2022 року по справі №395/1118/21, від 26 квітня 2023 року по справі №175/602/22, від 27 квітня 2023 року по справі №727/474/16-ц, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі №916/3245/17, від12 вересня 2019 року по справі №916/542/18.

Таким чином, спираючись на наведену вище усталену правову позицію суду касаційної інстанції, порівнюючи і співставляючи предмет спору, викладений у позові ОСОБА_3 , із предметом спору за первісним та зустрічним позовами у даній цивільній справі, вступити у яку бажає ОСОБА_3 у статусі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд приходить до висновку, що предмет спору за позовом ОСОБА_3 та заявлені нею позовні вимоги не спрямовані на предмет спору між позивачем та відповідачем у вже існуючій даній цивільній справі, не містять самостійних вимог щодо предмета спору у цій справі за первісним та зустрічним позовами у розумінні положень ст.52 ЦПК України задля захисту її власних інтересів. Так, ОСОБА_3 у своєму позові намагається оскаржити правомірність результатів позасудового звернення стягнення ОСОБА_4 на предмет іпотеки, якою забезпечено виконання позикових зобов`язань ОСОБА_5 , а також повернути у власність останнього такий предмет іпотеки. В той же час, предметом спору за первісним та зустрічним позовами є правомірність та можливість задоволення вимог позикодавця ОСОБА_4 до позичальника ОСОБА_5 щодо стягнення залишку позикової заборгованості. Тому навість імовірне задоволення позову ОСОБА_3 не призведе до неможливості задоволення позову ОСОБА_4 , оскільки лише збільшить розмір позикової заборгованості ОСОБА_5 , яка була частково погашена за рахунок предмета іпотеки. Відтак, позов ОСОБА_3 не має єдиного із первісним та зустрічними позовами предмету спору, а тому підлягає розгляду у самостійному провадженні.

На підставі викладеного та керуючись нормами ст.ст.52, 193, 194, 195, 197, 198, 258, 261, 353 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Панченко Олена Валентинівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Черниш Євген Володимирович, про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння – повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали складено 07 червня 2023 року.

Суддя        А.М. Авраменко